Головна статті
Український Самвидав, № 2-3(6-7), червень, 2003
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Всі сторінки
Євген Сверстюк. Два підходи" />

Євген Сверстюк. Два підходи


Пригадується, Гулівера (у відомомутворі Джонатана Свіфта) полонили ліліпути – за те, що був інакшим. Прив’язали кожну його волосинку до травинки і конфіскували його речі.

Найбільше здивування викликав годинник: не живий, а чикає.

Коли його на спеціяльно спорудженому возі відвезли на дослідження до академії, там не дійшли спільного висновку: в них витворилося дві різні точки зору.

З різними точками зору доводиться зустрічатися і мені – шістдесятникові.

І

– Історичний експонат сталінської епохи, а ще скрипить і навіть вдає, що відчуває час.

– Нічого собі! Тут вже скільки років тебе ніхто не помічає, наче тебе на світі нема... А за ним від самого початку ходили шпики, щоб почути, де, з ким і що він говорить.

– Тут шукаєш спонсора роками, а йому в Парижі видали книжку, та ще й без відома автора.

– Так можна жити – весь час під вартою! І годують. А тут приберуть ні за цапову душу, і жадна прокуратура не зацікавиться, де подівся.

– Та що вони – Рембо? Бодлер? Сартр? Що нового вони створили для епохи постмодернізму, щоб ними цікавитись? А імена чути скрізь...

ІІ

Який разючий символ: годинник чикає! Епохи змінилися. Ідоли впали. Міражі розвіялися – а годинник чикає! І видно, проносить міру чогось того, що єднає різні часи.

Все ж таки яка велич слова, коли в обороні його люди кладуть своє життя. Адже усі вони, що вернулися і не вернулися, могли сказати: «У мене тільки слово». Як Світличний.

Якщо з цього інфернального досвіду виносять святі ідеали, значить ідеали вічні.

– Цей годинник і далі чикає про ідеалістів 1960-х років. Яка стійка ілюзія: адже багато з них зовсім не вибирали тієї дороги, яку він вибрав, і є людьми іншого досвіду. А образ молодості домінує!

– Що насправді стоїть за обороною вартостей. Адже це навіть не вітряки... Це вода, яка входила в пісок часу. А вони організували фронт і побралися за руки, щоб зупинити.

– Образ спільної святині на високій горі – це нині старомодна казка. Але що таке мінливість мод супроти вічної казки?



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.