Головна статті
Український Самвидав, № 1 (5), березень, 2003
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Всі сторінки
Сергій Набока" />

Сергій Набока

18 січня 2003 р., у відомчому готелі при одному з виправно-трудових закладів Вінниці знайдено мертвим відомого журналіста, поета, дисидента, організатора Київського демократичного клубу та Українського культурологічного клубу, оглядача української служби «Радіо Свобода» й засновника агентства УНІАР Сергія Набоку.

Сергію Набоці було лише 47 років. Він народився 26 квітня 1955 року в м.Тула в сім’ї журналістів, яка переїхала до Києва.

Одними з найсильніших вражень 1970-х років, які багато в чому вплинули на його життєвий вибір, стали арешти людей, що прийшли 22 травня 1972 до пам’ятника Т. Шевченку.

А загалом жив як усі молоді люди того часу, тільки слухав при цьому закордонне радіо, брав участь в обговоренні політичних проблем. Мабуть, тому забрали в армію, хоча він за станом здоров’я був звільнений від неї. Служив у будівельному батальйоні в різних місцях.

Після служби навчався в Київському університеті (1976–1981) на факультеті журналістики. Працював редактором літератури у видавництві «Мистецтво». Загальна атмосфера була гнітюча (це так званий період застою). Далі зустрічався зі шкільними друзями, відчувалася необхідність щось робити. І 1979 став співзасновником Київського демократичного клубу, де проводилися філософські та релігійні семінари, обмін літературою та її обговорення. За його словами, ядро клубу складали ті, хто хотів щось робити, периферію – хто може бути присутнім при цьому, і третє коло – ті, хто нічого не хотіли робити і всього боялися, але яким було цікаво в клубі. Усього довкола клубу організувалася група осіб із 40 чи й 50.

Очевидно, за клубом стежили. Коли п’ятеро його членів спробували поширювати листівки напередодні дня українських політв’язнів приблизно такого змісту: «Співвітчизники! 12 січня – день українських політв’язнів. Підтримаймо їх!», – тут же розпочалися арешти. У цій справі було заарештовано чотири особи. Сергій Набока був заарештований 11 січня 1981 року. Йому інкримінували, крім листівок, написання «наклепницьких» віршів і статей, участь у складанні маніфесту про внутрішньополітичне становище СРСР і тексту «Перспективи заповнення духовного вакууму радянського суспільства». За ст. 187-1 КК УРСР засуджений до 3 років позбавлення волі. Карався в кримінальному таборі №78 (с. Райківці, Хмельницька обл.).

Звільнившись у 1984, повернувся до Києва і приступив до релігійної діяльності. Рік працював двірником у Києво-Печерській лаврі, потім бібліотекарем, вантажником. За перебудови брав участь у відродженні Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ). Тішився тим, що створена з однодумцями община УАПЦ була першою в Україні.

У 1987–1989 був організатором і головою Українського культурологічного клубу. Згодом клуб цілком увійшов до Української Гельсінкської Спілки (УГС).

У 1989 видавав незалежну газету «Голос відродження». Сергій Набока з дружиною самі її верстали, власним коштом друкували в Прибалтиці і розповсюджували на Хрещатику в Києві.

З 1989 – політичний коментатор і автор програм на «Радіо Свобода», співзасновник, співвласник і ґенеральний директор Української незалежної інформаційної аґенції «Республіка» (УНІАР).

У 1994 році – головний редактор об’єднаного прес-центру «Вибори-94», а в 1998–1999 роках головний редактор об’єднаного прес-центру «Вибори-98», «Вибори-99».

1993–1994 гг. – автор і сценарист циклу телепередач «Погляд ззовні» на УТ-2 «Укртелефільм».

1993–1995 гг. – автор і сценарист щонедільної аналітичної телепередачі «Десятка».

З 1998 року – президент Українського медіаклубу.

Похований на Байковому кладовищі в Києві.



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.