Головна статті
Український Самвидав, № 1, серпень, 2001
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Всі сторінки


Олесь ОБЕРТАС. Шановний читачу!" />

Олесь ОБЕРТАС. Шановний читачу!

Це перше число інформаційного бюлетеня «УКРАЇНСЬКИЙ САМВИДАВ». Видання засноване як друкований орган Музею-архіву і покликане всебічно висвітлювати його поточну діяльність. Сподіваюся, що у найближчих випусках на сторінках бюлетеню Ви знайдете інформацію про архівні фонди, освітню та громадську діяльність нашої установи.

Важливою та необхідною для всіх нас функцією бюлетеня є також налагодження діалогу та конструктивної співпраці між учасниками Руху опору та працівниками Музею-архіву, молодим поколінням дослідників.

Надії, які ми покладаємо на цю співпрацю полягають передусім в утвердженні генераційної безперервності свідомого українського руху, а також у збережені національної традиції та вивчені історії. Об’єднавши зусилля, ми спроможні зібрати численні свідчення та найправдивішу інформацію про національний та правозахисний рух, про виникнення та поширення українського самвидаву. Пам’ятаймо, що часом історія це не те що було, а те що записано й задокументовано. Наш з Вами обов’язок забезпечити майбутні покоління правдивим літописом боротьби за Україну!


Осип ЗІНКЕВИЧ. ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЮЛЕТЕНЬ «УКРАЇНСЬКИЙ САМВИДАВ»" />

Осип ЗІНКЕВИЧ. ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЮЛЕТЕНЬ «УКРАЇНСЬКИЙ САМВИДАВ» 

Осип Зінкевич - Голова Музею-архіву і документаційного центру українського самвидаву

«Український самвидав» – це назва щоквартального інформаційного бюлетеня Музею-архіву та документаційного центру українського самвидаву Міжнародного благодійного фонду «Смолоскип», що був створений у Києві 1998 року.

Українські правозахисники, політв’язні, дисиденти і український самвидав 1960–1990 рр. відіграли вирішальну роль у проголошенні Незалежності України.

2001 року ми зустрічаємо 10-ту річницю Незалежності України. Але, на жаль, ще й досі ми не маємо музею чи архіву голодоморів в Україні, визвольної боротьби однієї й другої ОУН чи боротьби УПА, комуністичного терору і сталінських репресій. Нам не вистачило ні сили, ні волі, аби такі музеї й архіви створити в незалежній державі і донести інформацію про цю діяльність і боротьбу молодому поколінню, яке виростає і світогляд якого формується вже у своїй власній державі.

У серпні 1996 року, до 5-ої річниці Незалежності України з ініціативи видавництва «Смолоскип», спільно з Державним музеєм книги і друкарства та Всеукраїнським товариством політв’язнів і репресованих було влаштовано виставку українського самвидаву в Музеї книги в Києво-Печерській Лаврі. Виставка мала великий успіх і розголос, зокрема її організовано відвідували групи студентів. Колишні політв’язні і правозахисники спілкувалися з молодшим поколінням, ділилися інформацією про цей період боротьби за незалежність, відповідали на чисельні запитання.

Саме ця виставка стала поштовхом до створення в столиці нашої держави музею, архіву та документаційного центру українського самвидаву, з метою зібрати й зберегти цінні документи й матеріали, познайомити з ними зацікавлених осіб і дослідників.

До будинку МБФ «Смолоскипа», хоч наразі ще невеликого, перевезено зі США і зібрано в Україні тисячі документів і матеріалів українського самвидаву, найбільшу у світі колекцію самвидавних і неформальних часописів, іншомовних газет і журналів, присвячених українському національному та правозахисному рухові в Україні та в республіках колишнього Радянського Союзу. Зібрано одну з найбільших в Україні (а може й у світі) бібліотеку передрукованих на Заході творів самвидаву українською, російською, англійською, французькою, німецькою та іншими мовами. Зібрано сотні фотографій колишніх політв’язнів і дисидентів, а також багато архівних матеріалів Комітетів оборони українських політв’язнів і репресованих, які працювали і вели протестні акції у США, Канаді, Австралії, Аргентині й інших країнах поселення українців. Збережено численне листування з відділеннями Міжнародної Амністії та з іншими правозахисними організаціями Заходу.

Всі документи й матеріали вже впорядковуються за відповідною системою, готується електронна картотека творів самвидаву, а також виставка цих документів.

Ще в цьому році буде відкрита постій-на експозиція документів самвидаву в Музеї, а згодом вона буде представлена в різних містах України.

Найближчим часом з’явиться друком бібліографічний покажчик неформальних видань, які зберігаються у Національній бібліотеці ім. Вернадського, готується до друку опис і бібліографія самвидавних і неформальних часописів 1960–1991 рр., які зберігаються у фондах Музею-архіву «Смолоскипа».

Будинок «Смолоскипа», в якому зберігаються всі ці документи, знаходиться під постійною охороною, упорядкуванням і систематизацією документів займаються кваліфіковані працівники.

Приміщеня для такої кількості документів є замале, але завдяки пожертвам української громади США й Канади вже розпрацьовано проект нового, набагато більшого будинку, в якому і зосередиться Музей-архів і дослідний центр українського самвидаву.

На сьогодні зібрано багато матеріалів, але ще дуже багато важливих документів самвидаву знаходиться у приватних осіб – колишніх політв’язнів, репресованих, в їхніх родинах і знайомих. І саме до них ми звертаємося з проханням передати ці документи й матеріали для збереження й вивчення у першому в Україні музеї призначеному для цієї мети.


ЗВЕРНЕННЯ ДО КОЛИШНІХ КОМІТЕТІВ ОБОРОНИ УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТВ’ЯЗНІВ В ЗАХІДНІЙ ДІАСПОРІ" />

ЗВЕРНЕННЯ ДО КОЛИШНІХ КОМІТЕТІВ ОБОРОНИ УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТВ’ЯЗНІВ В ЗАХІДНІЙ ДІАСПОРІ 

Шановні члени колишніх Комітетів оборони українських політичних в’язнів!

У 1970—1980-их роках в Америці, Канаді і майже в усіх Західних країнах поселення українців були створені під різними назвами Комітети оборони українських політичних в’язнів. Про Вашу правозахисну діяльність писали українські й інші часописи світу. Багато матеріалів про Вашу працю й діяль-ність, які Ви пересилали до видавництва «Смолоскип», були перевезені до Києва і тепер зберігаються в Музеї-архіві і документаційному центрі українського самвидаву МБФ «Смолоскип».

Але багатьох дуже цінних і важливих матеріалів у нас немає. Ми надіємося, що вони ще зберігаються у Вас чи у Ваших приятелів. У нас є місце і змога, щоб їх зберігати у нашому приміщенні в Києві.

Тому просимо Вас, зберіть всі ці матеріали (листування, заяви, вирізки з газет, фотографії з підписами), по можливості впорядкуйте їх, поскладайте за відповідною системою і перешліть на нижчеподану адресу Музею у Києві або передайте через когось. Не пересилайте і не передавайте цих матеріалів на адреси представництв «Смолоскипа» в Америці чи в Канаді, бо фінансово і практично ми не маємо змоги їх переслати в Україну. Тому просимо Вас передати оригінали Ваших документів (або копії) до Музею-архіву українського самвидаву в Києві.

Відповідь, а можливо й архівні матеріали, просимо надсилати на таку адресу: 

«СМОЛОСКИП» (Музей-архів), провулок Балакірєва, 1, 03118, Київ-118, UKRAINE


ЗВЕРНЕННЯ до колишніх учасників самвидавного і правозахисного руху в Україні, політв’язнів і репресованих" />

ЗВЕРНЕННЯ до колишніх учасників самвидавного і правозахисного руху в Україні, політв’язнів і репресованих

Дирекція Музею-архіву й документаційного центру українського самвидаву вже другий рік займається збиранням документів і матеріалів українського самвидаву. У звя’зку з цим ми звертаємося до Вас з проханням:

1. Повідомити нас листом, які документи українського самвидаву зберігаються у Вас (самвидавні часописи й журнали, листування, вироки, статті, заяви, протести, вирізки з газет тощо).

2. Подати нам прізвища й адреси осіб, які можуть мати такі матеріали й документи.

Відповідь, а можливо й архівні матеріали, просимо надсилати на таку адресу: 

«СМОЛОСКИП» (Музей-архів), провулок Балакірєва, 1, 03118, Київ-118, UKRAINE

Дякуємо за допомогу. Будемо щиро вдячні за надану інформацію та контакти з іншими учасниками руху опору

 

Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.