Стріт-фешн – не напрям і не стиль, не модна субкультура, ані жодна конкретна манера вдягатися. Це лише узагальнена назва для абстрактного явища масової моди у великих містах.

Розуміння цього феномена безпосередньо виходить із розуміння глобальнішого поняття «мода», в основі якого зворушливий вічний конфлікт елітарного та масового. З одного боку, мода мислиться як особливий високий стандарт, зразок для наслідування, вироблений кваліфікованими знавцями справи (кутюр’є, студіями). З іншого ж боку, існує стійка асоціація «модне» - «популярне», «інтенсивно поширене» і «багатьма бажане». Яким би багатошаровим не було трактування моди, стрижнем поняття є розвиток, здатність видозмінюватися з часом. Можливо, незбагненна магія моди полягає саме в тому, що досі лишаються неочевидними закони, за якими відбувається цей розвиток. Ще більш дражливим питанням є: хто ж творить моду?

У термінах фешн-індустрії модна влада належить відомим комерційно успішним брендам, креативні очільники яких створюють кожного сезону нові популярні тренди.  Досі лишається непорушним авторитет славетної Коко Шанель, яка вважала, що прекрасно, коли мода виходитиме на вулиці, але жахливо, якщо вулиці ввійдуть у моду. Але тепер строга елітаристська позиція легендарної кутюр’є може бути сприйнята багатьма модними дизайнерами як наївний максималізм. Коли іменитих модельєрів традиційно питають: що стало натхненням для нової колекції, найчастіше у відповідях з’являються образи залюднених вулиць мегаполісів, блошиних ринків екзотичних країн або неозорих складів секонд-хенду на околицях міст. Останнім часом у модній індустрії неможливо не помітити тенденцію звернення саме до феномену вулиць. Шипи і ланцюги, чорна шкіра, численні китиці й торочки, потерті-подерті-пом’яті-забруднені тканини – всієї цієї агресивної вульгарщини вже декілька сезонів не цураються навіть найбільш снобські модні доми Європи, з «Chanel» включно. Висока мода таки трохи нахиляється, щоб роздивитися неймовірну гру стилів на запилених вулицях.

  Місто як простір для ідей 

Отже, «вуличною» прийнято називати моду, яка прийшла «в маси» не з подіумів, а виникла безпосередньо в щоденному вжитку «звичайних» людей. Природа і специфіка цього явища полягає у тому, що воно є, по-перше, урбаністичним, по-друге, здебільшого молодіжним, по-третє,  мережевим – широко і вдало відтвореним в інтернет-ресурсах. Цілком очевидно, що вулична мода є міським явищем, ба більше, – мегаполісним, індустріальним. Великі скупчення людей, інтенсивний обмін інформацією, динамічний темп життя – реалії сучасного великого міста, що уможливлюють існування цього феномену. Подібно, як відрізняється архітектура і атмосфера кожного міста, так і вулична мода є специфічною, притаманною конкретному місту. Це можна довго пояснювати низкою об’єктивних соціально-економічних, геополітичних і культурно-історичних причин (десь спекотно, десь іслам, десь є бутіки «Zara» і «H&M», а десь ще нема), але цікавіше те, що таким чином кожне місто отримує своє унікальне «людське обличчя». Вулична мода стає невід’ємною частиною строкатого міського коду. Якщо haute couture – царина мистецтва, закрита для позакультурних впливів (як клімат чи політична ідеологія), то стрітфешн цікавий саме своєю багатогранністю, свободою немислимих в межах монолітного світогляду поєднань. Затуманеними вулицями осіннього Лондона прогулюються дівчата в коротких сукнях і відкритих босоніжках на вовняних гольфах, у величезних чорних окулярах з роговою оправою і з дикого кольору бантом у волоссі. У тісному Токіо можна зустріти біляву молоду японку, вдягнену як R&B-діва. На якомусь нью-йоркському перехресті зупиниться з умиротвореним виглядом афроамериканець у яскравій футболці, камізельці класичного крою, кеппі й з бородою, як у російських бояр, а неподалік стоятиме худенька жінка в лосинах і короткій пухнастій шубі, на високих підборах з відкритим носиком і неодмінно з кавою зі Starbucks у руці.  

    Міські  навіжені та японські лоліти 

Ще  з середини ХІХ століття, коли оформлювалося  поняття про моду як частину стилю  життя, митці різних культурних практик захоплювалися вигадливістю численних адаптацій високих модних канонів до ужиткових реалій. На вулицях Нью-Йорка, Лондона, Парижа, Мілана, Токіо, Москви вперше з’являються франти, денді, стиляги, піжони, люди, які прийняли виклик візуальної, ландшафтної, архітектурної, просторової мови міста і спробували відповісти йому нарівні – своїм зовнішнім виглядом. Тобто одним з вагомих поштовхів до розвитку вуличної моди були епатаж і провокація, виражені через зовнішній вигляд здебільшого суспільно невлаштованими елементами. Оскільки невлаштованість є однією з визначальних характеристик молодості, вулична мода стала сильно асоціюватися зі стилем молодіжної/підліткової альтернативи, з характерними їй агресивністю, бунтом і протестом. Приміром, молоді британці часто схильні були виявляти своїм виглядом незалежність не тільки від актуальної моди, а й від погоди, пори року. Вираз «міські навіжені» чи не вперше у фешн-дискурсі був ужитий саме щодо них, щоб окреслити естетику цієї «нової моди» панків, байкерів, рокерів, готів, скінхедів тощо.

Не  менш помітним явищем стала японська вулична мода, головно завдяки  яскравому різноманіттю численних  молодіжних субкультур з наголошеним  візуальним компонентом. Модний вибух на центральних вулицях Японії пов’язують із різким пожвавленням інтеграції країни у світове товариство: для юних японців враз відкрилася ціла Західна цивілізація. Адаптація класичних і «новітніх» (вуличних) модних трендів заразом результувала у образи, що своєю насиченістю й неочікуваністю здибили світ. Зокрема велику популярність здобула «мода Лоліти», особливо стиль Gothic Lolita, в основі якого уявлення про спокусливу юну дівчинку в дитячій сукні (Classic Lolita) до колін з торочками, мереживом й шнурівками (класичні елементи стилю Victorian), з потужним флером готики: чорний колір, хрести й інші аксесуари memento mori. Цей стиль також гармонійно поєднується із Aristocrat, оскільки насправді японським лолітам йдеться не стільки про Набокова, скільки про інфантильність і заборонену сексуальність вікторіанської леді. «Мода Лоліти» отримала відгук у всьому світі й досі має численних адептів навіть в Україні. Крім того досить популярними лишаються стилі FRUіTS (наголос на яскравості, різнокольоровості плюс надмір аксесуарів), (Gan)Guro (наслідування розкоші й відвертої сексуальності в стилі R&B: засмага, яскравий мейк, показні прикраси, міні), Kogal (експлуатація образу college-girl: коротка клітчата спідниця, приспущені гетри), Visual Kei (унісекс, ненатуральний колір волосся, довгі прямі пасма, агресивний грим).

Здебільшого саме у стосунку до молодіжних субкультур вживають поняття «вуличний стиль» (street-style) для означення манери одягатися певних груп молодих людей, об’єднаних спільними уподобаннями, заняттями, місцями масових зібрань у межах міста, на вулицях. Такими можна назвати скейтерів, роллерів, футбольних вболівальників, хіп-хоперів-баскетболістів (як правило 2в1), навіть гопів. Але у багатьох випадках уживання поняття вуличної моди і стилю чітко не розмежовуються, використовуються як синоніми. Хоча засаднича відмінність існує: мода – це те, що змінюється, а стиль – те, що залишається.

    Віртуальні  вулиці 

Врешті, вулична мода виявилася прекрасним матеріалом для відтворення й  дослідження у всесвітній мережі. Більше того, можна говорити, що тематичний інтернет-блоґінґ став невід’ємною складовою всього поняття. Щодень, ходячи вулицями свого міста, ми звичайно бачимо різних людей, помічаємо для себе цікавих, але навряд чи думаємо тоді про вуличну моду. Тільки коли гортаємо сторінки модних блоґів, розглядаючи вибрані його автором образи на численних фотографіях під теґом «street fashion», розуміємо: «ось воно». Бо це явище і світова мережа мають подібну структуру – необмежену, довільну, інтерактивну: всі межі, акценти й сам сенс взагалі створює кожен конкретний користувач індивідуально. Від початку з’являлися окремі блоґи, де викладалися фото цікаво одягнених людей на вулицях міст – модних гігантів (Лондон, Париж, Мілан, Токіо, Нью-Йорк). Зараз свої віртуальні вулиці мають не тільки більшість столиць світу, а й незацікавлені, на перший погляд, модою міста, як Манчестер (manchesterlooks.blogspot.com). В Україні модна індустрія, рівно як і мережева активність, тільки набирає обертів, але вже існують он-лайн фото-ресурси вуличної моди з українських міст: www.street-style.com.ua, http://www.lvivfashionweek.com/en/lviv/streetstyle, www.fashionshow.org.ua/?blog=17.

Наразі  функціонування у мережі безумовно глобалізувало стріт-фешн – модні кордони між Берліном, Парижем, Стокгольмом, Міланом, Мехіко, якщо і є, то вже зовсім важко помітні. Через інтернет з’являється можливість побачити вуличну моду в її абстрактній цілісності, адже в реальному житті неможливо охопити оком прохожих усіх вулиць в усіх їхніх вбраннях. Натомість стріт-фешн он-лайн на www.thesartorialist.com, facehunter.blogspot.com, street-fashion.net, jakandjil.com/blog, www.styleclicker.net і багатьох інших цікавих місцях – це доступний і популярний розважальний сервіс, користування яким може бути такою ж звичною і природною процедурою як перевірка електронної пошти чи огляд свого профілю в одній із соціальних мереж.

 

Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.