Двадцять четвертого серпня цього року Україна святкує свій двадцять сьомий День Незалежності. Це п’ятий День Незалежності, який Україна святкує перебуваючи де-факто у стані війни з Російською Федерацією. І це привід підбити своєрідні підсумки – як періоду Незалежності, так і цього п’ятиліття війни.

Перш за все, Україна вистояла як держава: російські танки не їздять вулицями Києва; плани Кремля на лавиноподібний обвал української державності після 2014 року не справдилися. Це свідчить про те, що Україна виявилася достатньо інституційно потужною щоб витримати період шоку і безвладдя, що настав після подій 2014 року, і якому передувало правління дисфункціонального президента Віктора Ющенка і узурпатора Віктора Януковича, над яким зараз заочно триває судовий процес за звинуваченням у державній зраді.

Подібна інституційна міцність нашої держави є заслугою, перш за все, президентів Леоніда Кравчука і Леоніда Кучми – саме їм, а надто Леоніду Даниловичу, вдалося консолідувати і розвинути радянський спадок УРСР, трансформувавши його в інституції незалежної і міжнародно визнаної держави – таким чином, що ця держава вже п'ятий рік витримує гібридну війну з ядерною державою-постійним членом Ради безпеки ООН.

Звісно, таким спадком треба вміти розпорядитися. І це вже заслуга як мобілізації українського суспільства на підтримку української армії, так і керівництва держави.

Безпосереднім здобутком нинішнього керівництва є стабілізація лінії фронту, що проходить не Дніпром чи Збручем, як це замислювалося російськими стратеґами, а Донбасом.

Важливим здобутком української дипломатії є чіткий консенсус європейських еліт щодо збереження санкцій проти Російської Федерації, незважаючи на те, що через них частина європейського бізнесу недоотримує прибутки. Це при тому, що всі пострадянські десятиліття Російська Федерація успішно займалася корумпуванням значної частини європейських еліт.

Між Україною і Європейським Союзом успішно функціонує безвізовий режим – за даними Державної прикордонної служби України, з початку його введення ним скористалося уже майже півмільйона громадян України.

Переважна більшість громадян України підтримує членство України в НАТО. Перспектива членства для України була підтверджена на Брюссельському саміті НАТО 11-12 липня ц. р.; Угорщині не вдалося заблокувати співпрацю України з НАТО. До 2020 року Україна має повністю перейти на стандарти Альянсу.

Україна вперше в новітній історії продемонструвала консенсус світської і церковної влад щодо надання автокефалії українській церкві: із заявами виступили президент, Верховна Рада – 268 голосів “за” – а також всі архієреї Української православної церкви Київського патріархату, всі архієреї Української автокефальної православної церкви і окремі архієреї Української православної церкви в єдності з Московським патріархатом. При цьому мова зовсім не йде про створення державної церкви. Як заявив президент Петро Порошенко: “Я твердо стою на тому щоб церква в Україні була незалежною від держави. Але особливо від держави іноземної”.

Відновлюється економіка – за даними Державного комітету статистики, Україна вже вийшла на показник 88,4% ВВП від рівня 2013 року. Різноманітним популістичним силам не вдалося дестабілізувати ситуацію в державі. Адже держава, що де-факто перебуває в стані війни, не може підтримувати рівень життя вищим або хоча б таким самим як довоєнним.

Отже, відновлення економіки, стабілізація лінії фронту, формування кола “друзів України” на міжнародній арені, просування України в Європейський союз і НАТО, курс на здобуття автокефалії української церкви – таким є зараз курс нашої держави, і такими є здобутки України за ці п’ять років війни.

І найголовніше: з кожним роком Незалежності шанси на те, що Україна як суверенна держава успішно розвиватиметься далі, зростають. Це чудово розуміють кремлівські стратеґи. Тому можна лишень уявити, які провокації проти нашої держави вони планують на рік президентських виборів, 2019-й.

Але це буде наступного року, а поки – з Днем Незалежності, Україно!

Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.