Театральна прогулянка новелами Луїджі Піранделло.

У Новому драматичному театрі на Печерську (Київ) іде нова вистава «В саме серце. Прогулянка по Пірандлло» (режисер Дмитро Захоженко). Створена поза класичними канонами, майстерно відтворюючи атмосферу побутових драм, вона відкриває простір для мрій та фантазій. Саме та вистава, на яку ви не очікували.

Для створення театрального дійства придатні будь-які засоби, навіть якщо це вибагливе поєднання новел, персонажів, музики й чорно-білих фотографій. Від молодих режисерів, як правило, очікують епатажу та експериментів, і якщо це так, робота Дмитра Захоженка цілком виправдовує сподіванням. Все частіше в якості драматургічного матеріалу використовуються будь-які цікаві тексти – від особистих історій до успішних кіносценаріїв. Не дивно, що автор сценічного колажу «В саме серце» обрав новели Піранделло.

Новели ці поєднані між собою одвічними людськими драмами, які можна знайти в будь-який час у будь-якому середовищі, навіть зараз у стрічках соціальних мереж – усі ці закоханості – реальні й вигадані, зради, манірності, нерівні шлюби, і, власне, смерть. Нею особливо зачарований Піранделло, і вслід за ним, естетиці помирання приділене особливе місце у виставі. Коли ж, як не в юності, замислюватись над тим, наскільки плинне людське життя й наскільки непередбачуваною може бути смерть? У паркові скульптур, створеним Піранделло, Дмитро свідомо обрав найтемніші закутки для втілення свого режисерського задуму. Страх перед коханням і смертю (новела «Шлюбна ніч»), наслідки миттєвих пристрастей («Віяло»), небезпеки інфантильності («Довга сукня») та інші вибрики долі переплетені на сцені, демонструючи темну підкладку життя. Завдяки відеопроекціям глядачі можуть зануритись в емоційні стани, які не завжди відтворюються  грою акторів. Майстерність режисера зосереджена на тому, щоб будучи вірним текстові й власному художньому відчуттю, не  доводити сценічну історію до емоційного зламу і переходячи  в іншу – наступну – безжальну пристрасть. Зосереджені рухи акторів натяками засвідчують глибину повсякденних трагедій. «В саме серце» – новела, що дала назву спектаклю – з документальною детальністю відтворює страждання людського тіла (дівчини, що втратила позашлюбну дитину) в умовах максимальної раціоналізації (уособленою студентом-медиком, який ставить на ній досліди). В серце влучають друзки щоденних драм, що на тлі рятівної смерті бліднуть, але аж ніяк не зникають. Записані крейдою слова звучать гучніше, а спроектовані на білу стіну органи не перестають бути людськими.

Світлішає вистава на моменті взаємодії людини і природи, раціонального і ірраціонального, чоловіка і черепахи. Поважний батько сімейства, спонтанно придбавши невеличку черепаху щоб  потішити двох дітей, сам захоплюєтеся холоднокровною тваринкою настільки, що починає вірити, що вона може змінити його монотонне життя і принести щастя.

Глядачам залишається тільки вирішувати, чи варті ці темні алеї того щоб гуляти ними. Коли стихає музики і уриваються репліки, актори, завмерши, спостерігають зміну чорно білих світлин міст і цвинтарів, не вклоняючись, як це звично прийнято.

Вистава має вікове обмеження 18+, що безперечно виправдано, хоча висловлені в ній ідеї, зіграні майстерно і тонко підкреслені візуальним оформленням, актуальні поза всіма соціально-демографічними характеристиками.

 

Виставу створили:

Сценографія: Петро Богомазов

Костюми: Лілія Луценко

Фотограф: Надія Мельниченко

Видеопроекції: Ніна Захоженко

Режисер: Дмитро Захоженко

В ролях: Тетяна Зеленська – Канделора, Вероніка Літкевич – Марестелла, Тута; Марія Хомутова – Діді; Юрій Вутянов – дон Кіріко; містер Мішкоу; Руслан Сокольнік – Нане Папа, Ольга Арутюнян – Рафаэлла, Вячеслав Рак – Коко, Андрій Попков – Рікардо.

Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.