Цьогоріч серед коментаторів літньої Лондонської Олімпіади на українському телебаченні виявився й український поет, лауреат “смолоскипівського” літературного конкурсу Дмитро Лазуткін. Отож, до вашої уваги розмова з “нашою людиною” про Олімпіаду.


Дмитре, які твої враження від лондонської Олімпіади? Адже це вже не перша Олімпіада, на котру ти їздиш як журналіст...   


Кожна Олімпіада це незабутнє, неймовірне свято! Якщож порівнювати організаційні моменти, то Олімпіада в Лондоні виглядала більш скромно, ніж Ігри-2008 у Пекіні. Наприклад, перше що впало в очі - тоді був вищим рівень підготовки волонтерів – вони все знали, реально могли допомогти, добре орієнтувалися у подіях і локаціях. Це можна пояснити тим, що у Китаї задля цієї справи задіяли кращих з кращих – це вважалося престижним для тамтешньої молоді. А у Лондоні складалося враження, що більшість волонтерів – безробітні вихідці з країн так званого «третього світу». А от із рівнем патріотизму у британців все в порядку. Несамовитий підйом вболівальницького духу не помітити було важко. Приємно вразила відвідуваність змагань – вільних місць на трибунах не було.


Як прокоментуєш, усе-таки чому Україна втратила кілька медалей?   


Десь не пощастило з суддівством, десь не вдалося впоратися з емоціями самим спортсменам. І не треба забувати що Олімпіада це не лише кілька змагальних тижнів – це планомірна робота на рівні керівників і чиновників від спорту протягом чотирьох років. Можливо, представники окремих федерацій не змогли максимально ефективно вплинути на підвищення авторитету наших спортсменів. Навіть у боксі, де позиції українських функціонерів доволі ильні, не обійшлося без неприємних казусів.


Українці ніяк не повторять той високий рівень, який вони продемонстрували під час свого першого окремого виступу на літній Олімпіаді в 1996 році...   


Не зовсім погоджуюся… У 2004 році були чудові результати, в Пекіні з кількістю медалей було все в порядку. Проте не слід забувати, що у 1996 році всі успіхи було здобуто ще завдяки радянькій «базі», а зараз ситуація трохи інша – виросло нове покоління спортсменів. Ну, і якщо говорити по суті – то медалей цього разу могло би бути й більше. От, наприклад, у жіночій боротьбі одразу троє наших дівчат вийшли до «малих фіналів» - мали реальні шанси на бронзу. Проте, жодна з них не зуміла завоювати медаль. Дуже близькою до упіху була Тетяна Лазарева з Донецька – і виграла перший період, і з «шаром» після другого пощастило – все було в її руках. Перемга нбито була в кишені, але в останню мить українка перехвилювалася і поступилася. Аналогічна ситуація була і в нашої дзюдоїстки Ірини Кіндзерської, яка домінувала протягом останньої сутички, але дуже прикро програла – це спорт, тут усього не передбачити - тим він і цікавий. А згадайте наших спортивних гімнастів, легкоатлетку Йосипенко, «засудженого» боксера Хитрова.


Чи можна вже сьогодні зробити прогноз на найближче майбутнє - в яких видах спорту чекати досягнень і “вибухів”, а які в нас “згасатимуть”?


Є хороші перспективи у легкоатлетичної збірної, боксери мають тримати високо підняту планку найкращих у світі – хоча це буде зробити непросто через те, що дехто з лідерів, можливо, піде у профі найближчим часом. Дзюдоїсти свого потенціалу у Лондоні не показали – будемо сподіватися що правильно зроблені висновки допоможуть у Ріо – 2014. Другу Олімпіаду поспіль немає медалей у плаванні. Не ризикну спрогнозувати покращення ситуації. У художній гімнастиці теж не все так, як ми звикли.


Резонанс викликало коментування Олімпіади (як і перед тим футбольного

чемпіонату Європи) на українському телебаченні - активне використання

російських коментаторів, російської мови. Для чого це було? Як тобі

працювалося в таких умовах?   


Російькі коментатори Олімпіаду на українському телебаченні не коментували. Були окремі російськомовні фахівці, які залучалися у якості експертів. Їхня думка і знання  допомагали глядачам розібратися у нюансах тих чи інших видів спорту.


Спорт - спортом, але для мене Дмитро Лазуткін передусім поет. Чи

зіграє або вже зіграв Лондон, безумовно величне й знакове місто в

цілій європейській культурі, якусь роль у твоїй літературній

творчості?   


Лондонських віршів у мене не з'явился поки що – всі емоції йшли на коментування боксу, дзюдо і тхеквондо. Робочий день розпочинався о сьомій ранку, завершувався після вечірньої боксерської сесії – блзько опівночі. Було важкувато, але фантастично!

Спілкувався Олег Коцарев

Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.