СМОЛОСКИП

Галина Глодзь. Текстовий простір інтелектуальних діалогів: книжкова серія публічних лекцій

«Університетські діалоги» – це книжкова серія видав­ництва «Смолоскип», у якій поки що опубліковано вісім публічних лекцій, прочитаних у Львівському державному університеті ім. І. Франка у 2006-2007 роках. Це розмови на гуманітарні теми, що заторкують широке поле проблем: від самоусвідомлення країн Центральної Європи до відродження риторики. Тексти насправді діалогічні, адже запропоновані ними теми занадто складні й багатопланові, щоб бути вичерпаними впродовж однієї лекції. Вони потребують слухача – або ж читача – готового до інтелектуальної співпраці.

Уже перша книжка – лекція Олі Гнатюк про Єжи Ґе­дрой­ця й часопис «Культура» – виразно задає вектори розвитку серії: міжособистісне (крім самої лекції, під обкладинкою вміщено статті інших авторів, що стосуються різних аспектів теми) й міжкультурне спілкування. Лекція Олі Гнатюк – це крок до належної оцінки внеску Ґедройця в українсько-польські взаємини. Вона допомагає поглянути на ширший контекст і зрозуміти, як тісно пов’язуються наші культури: Ґедройць не тільки посприяв утвердженню думки про спільність національних інтересів українців, білорусів і поляків, завдяки чому Польща першою визнала незалежність України, не лише сприяв популяризації української літератури за кордоном, а й спричинився до видання антології Ю. Лавріненка «Розстріляне відродження».

Лекція Міхала Павла Марковського торкається більш абстрактних, але так само важливих питань, які неодмінно мусять цікавити гуманітаріїв, бо ставлять питання доцільності гуманістики. Цей текст пропонує розв’язок «гуманітарного комплексу меншовартості» та відповідає на типові закиди «академічних технократів». Для пана Марковського завдання гуманістики – рішуча оборона індивідуальності й неповторності в усіх її проявах, розвиток суб’єктивізму як неодмінної умови інтелектуальної свободи. Професор не обмежується загальними міркуваннями про гуманітарні науки, а підходить безпосередньо до літературо­знавства, кризу якого вбачає в заміні літератури методом. Проблемною є не сама теорія, а заздалегідь визначений підхід до тексту та наперед відомі результати пошуку. Учений же бачить літературознавство як пригоду, провідником у якій будуть різноманітні теоретичні мови, а не одна заздалегідь обрана. Певною мірою лекцію можна вважати програмною для «Університетських діалогів», спрямованих на різнобічний розвиток індивідуальності, яка спіл­кується різними теоретичними мовами.

Друга книжка серії започатковує ще один тип діалогізму: наприкінці тексту вміщено найцікавіші моменти післялекційної дискусії.

Текст Леоніда Ушкалова про особливості рецепції української класики цікавий не тільки як лекція, а й у ролі посібника. На прикладі Сковороди професор пояснює парадокси ставлення до літератури. З одного боку, маємо дуже активну увагу до цієї постаті – сторінки книжки, присвячені дослідженням, можна розглядати як базову бібліо­графію, для якої пан Ушкалов добирає найвизначніші тексти про Сковороду. З іншого – майже відсутнє опрацювання феномену Сковороди на деяких рівнях (ледь зачіпаються теологічні погляди, зв’язок з іноземними літературами, вплив на подальший розвиток україн­ської культури тощо). Навіть більша проблема – відсутність по-справжньому академічного видання творів, позаяк ті, що маємо зараз, далекі від ідеалу; для роботи з ними корисним буде наведений у книжці список порушень у виданні Сковороди 1973 року – звісно, обсяг до­зволив подати тільки окремі випадки, виправлення і тлумачення вимагають значно більшого простору.

До польського теоретичного дискурсу повертає лекція Ришарда Нича, яка перебуває на міждисциплінарній межі. До­слід­ника цікавлять стосунки літературознавства з антропологією й культурологією, які з нього вийшли, а тепер намагаються його поглинути. Роздуми пана Нича корелюють із думками, висловленими в лекції Міхала Марковського: літературо­знавству необхідні зміни, розширення дослідницького простору й повернення до більш емпіричного сприйняття літератури. Такій «поетиці досвіду» відповідає бриколажна дослідницька стратегія, що допомагає виробити «миттєву» теорію – не дану заздалегідь, а найбільш відповідну в цей конкретний момент для дослідження певного конкретного явища.

Анджей Менцвель, послуговуючись назвою тексту Чеслава Мілоша «Родинна Європа», говорить про «наш» європейський простір. Назв для цього утворення є багато, але жодна з них досі не стала загальноприйнятою; професор спиняється на Центральній або ж Центрально-Східній Європі. Йдеться про культурну єдність регіону – однак єдність індивідуалістичну, а не глобалізаційну. Ця Європа має спільну історію зі спільними проблемами, які вимагають особливої уваги. Текст перегукується з лекцією Олі Гнатюк, адже, говорячи про центральноєвропейські взаємини, неможливо ігнорувати вплив Єжи Ґедройця й «Культуру». За Менцвелем одна з основних проблем регіону полягає в тому, що для розвитку й співпраці не достатньо лише політичного ви­знання – необхідне взаємне визнання історичне. Ці тези, хоч і здаються зовсім природними, насправді доволі проблематичні, й робота з ними вимагає неабиякої терпимості та здатності до спільної праці.

Наступна опублікована лекція – дослідження «гопашно-шароварної» культури як джерела світового авангарду. Дмитро Горбачов начебто ілюструє підхід Ричарда Нича, за яким літературознавству необхідно повернути культурний ґрунт, адже культурне перебуває аж ніяк не ззовні щодо літератури. Українському вченому йдеться аж ніяк не про те, що звикли розуміти під терміном «шароварна культура». Він розглядає питомо селянське мистецтво – джерело супрематизму Малевича, кубофутуризму Екстер, авангардизму Богомазова, футуризму Бурлюка-Писарчука тощо. З іншого боку, наголошено на тому, що такий зв’язок не можна вважати одностороннім: наприклад, селянки використовували картини Малевича як зразки для вишивання. Друга частина книги – стаття про зв’язок бароко й авангарду – доповнює текст лекції, спрямовуючи увагу в більш літера­турний бік. Тут пан Горбачов, зокрема, розглядає зв’язки футуристів із вертепною драмою чи дадаїстичний монтаж як продовження традиції фігурного вірша.

Праця Дмитра Горбачова вперше ставить видавців «Університетських діалогів» перед проблемою ілюстрацій до тексту; слід зазначити, що введення ілюстрацій було розв’язано вдало як на рівні друкарських можливостей, так і в плані структури книжки.

Два останні видання, які маємо на сьогодні, виводять серію за межі польсько-української співпраці. Перше з них – лекція філософа мови й риторики Хосе Луїса Раміреса, в якій ідеться про «поновлення Риторики як основи громадянства і освіти». Лектор відштовхується від розуміння мови як ключової категорії «людськості», як логосу, котрий додає нам те, чого бракує тварині, та скорочує нашу відстань від божественного. Чи не основна мета тексту – подолати упередження щодо риторики, нагромаджені за останні століття. Риторика для пана Раміреса постає основним чинником формування людини, бо вчить, як користуватися мовою, а тільки через мову можна досягнути пізнання. До всіх визначень людини після цієї лекції можна додати ще одне: «Людина – істота риторична».

Доповідь австрійського перекладача й есеїста Мартіна Полляка стосується еміграції з Галичини від кінця ХІХ ст. до 1914 року. Тема, незважаючи на позірну віддаленість від сучасних реалій, виявляється дуже актуальною: проблема нелегальної еміграції непокоїть Європу вже багато років, і таке дослідження може не тільки дати загальний історичний опис, а й допомогти в пошуках виходів із теперішньої ситуації. Розглядаючи галицький феномен, пан Полляк проводить паралелі з еміграцією інших періодів та інших територій. Дослідження охоплює різні аспекти явища: від різних способів вербування до торгівлі людьми, – і кожен з них знаходить відлуння в сучасній ситуації.

Площини, в яких розгортається серія Центру гуманітарних досліджень, підтверджують тезу Міхала Марковського про гуманістику як розвиток індивідуальності. Різноплановість тем не робить жодну з них менш актуальною, навпаки, внутрішні зв’язки лекцій підкреслюють важливість кожного досліджуваного аспекту для створення цілісної картини. Об’єднані в одній серії розмов і книг різноманітні тексти створюють доволі затишний інтелектуальний простір. Утілення ідеї – від особливостей дизайну, які роблять «Університетські діалоги» легко впізнаваними та щоразу ори­гінальними, до якісної редактури – сприяє зацікавленості та прагненню долучитися до розмови, нехай навіть у текстовому вимірі.

Полляк Мартін. ГАЛИЧИНА-ТРАНЗИТ. № 8. 2008, 64 с.

Серія «Університетські діалоги».

Ціна: 5 грн.

Восьмий випуск серії «Університетські діалоги» представляє виклад публічної лекції відомого австрійського перекладача та есеїста Мартіна Полляка.  Розглядаючи історичні обставини, причини та особливості еміграції зі Східної Галичини ХІХ століття, автор зосереджує увагу на нелегальному боці цього процесу, зокрема, на торгівлі жінками, а також наголошує на їх подібності з міграційними рухами, які відбуваються у сучасній Європі і все більше перетворюються на глобальну проблему.

Рамірес Хосе Луїс. ПОНОВЛЕННЯ РИТОРИКИ ЯК ОСНОВИ ГРОМАДЯНСТВА І ОСВІТИ. №7. 2008, 96 с. 

Серія «Університетські діалоги».

Сьомий випуск серії «Університетські діалоги» містить виклад публічної лекції філософа Хосе Луїса Раміреса, виголошеної у ЛНУ ім. І.Франка. Автор прагне подолати поширене в сучасному суспільстві уявлення про мову, показуючи, що людина як суспільно-мовна істота усвідомлює себе саме завдяки Риториці. Відтак, Риторика поновлюється у своєму первинному смислі – як знання мови і як основа освіти й громадянства. Риторика дає розуміння того, в який спосіб людина пізнає, але передусім навчає свідомо діяти.

Від 1984 року в Скандинавському інституті Nordplan автор працював над темою «Філософія дії», викладав у Вищій політехнічній школі Стокгольма та в Стокгольмському університеті. Гостьовий лектор з 30-річним досвідом у численних європейських університетах. Займається дослідженням семітських та арабських впливів у європейській культурі.

Горбачов Дмитро. ГОПАШНО-ШАРОВАРНА КУЛЬТУРА ЯК ДЖЕРЕЛО СВІТОВОГО АВАНГАРДУ. №6. 2008, 96 с. 

Серія «Університетські діалоги».

Шостий випуск серії «Університетські діалоги» містить виклад публічної лекції відомого мистецтвознавця Дмитра Горбачова, виголошеної у ЛНУ ім. І.Франка. Дослідник органічно вписує авангард у сферу «космічного» мистецтва селян. Виклад доповнюють найцікавіші фрагменти дискусії, а також стаття «Бароко і футуризм», у якій автор виявляє зв’язки українського авангарду з бароковою традицією.

Менцвель Анджей. РОДИННА ЄВРОПА - ВПЕРШЕ. №5. 2007, 48 с.

Серія «Університетські діалоги».

П’ятий випуск серії “Університетські діалоги” представляє виклад публічної лекції професора Варшавського університету Анджея Менцвеля, виголошеної 9 жовтня 2007 року у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Розглядаючи ідеологічні підстави політико-культурних поділів простору Центрально-Східної Європи, автор роздумує над поняттям “Родинної Європи” (за висловом Чеслава Мілоша) і бачить у ній найвлучнішу ідею можливого спільного дому для багатьох націй і держав, зведеного на фундаменті культурного взаємовизнання. Виклад доповнено найцікавішими фрагментами дискусії.

 
Нич Ришард. АНТРОПОЛОГІЯ ЛІТЕРАТУРИ. Культурна теорія літератури. Поетика досвіду. №4. 2007, 64 с.

Серія «Університетські діалоги».