Хвильовий. 5 т. Хвильовий. 5 т. Литвин Сергій. СИМОН ПЕТЛЮРА У БОРОТЬБІ ЗА САМОСТІЙНУ УКРАЇНУ САВЧИН МАРІЯ. ТИСЯЧА ДОРІГ МАЛАНЮК ЄВГЕН. ВИБРАНІ ТВОРИ
Ціна: 500 грн. Ціна: 500 грн. Ціна: 250 грн. Ціна: 100 грн. Ціна: 120 грн.


Головна статті
Смолоскип України № 7 (167), липень 2009
Вікторія Власенко. «Смолоскипівський десант» у «Країну мрій»
Хроніка подій «Смолоскипа». Червень
Тамара Злобіна. Київський Центр сучасного мистецтва: період пост-фактум
Віталій Олександрович. Наступ воїнів лукавого
Галина Глодзь. Текстовий простір інтелектуальних діалогів: книжкова серія публічних лекцій
Юля Сахно. Літні розваги
Дмитро Савченко. Не наші страхи
Всі сторінки

 

Віталій Олександрович. Наступ воїнів лукавого

Для спостережливих і спроможних відрізнити кукіль від пшениці, процеси, котрі впродовж кількох останніх місяців відбуваються на українському політичному Олімпі, не видаються чимось нелогічним і незрозумілим. Прагнення певних політико-економічних угруповань цілковито узурпувати владу в Україні й контролювати суспільні процеси помітне навіть неозброєним оком. Ще донедавна формальна – а отже задекларована на папері й визнана світом – незалежність, помножившись на тиск світової спільноти, вимоги громадськості й ініціативи не позбавлених здорового глузду депутатів, зобов'язувала постколоніальну, постокупаційну й посткомуністичну адміністрацію (котра не маючи на те жодного морального й юридичного права назвалася “економічною й політичною елітою України”) до певних державотворчих потуг. Саме цим чинникам і мусимо завдячувати появою Конституції (нехай і вкрай недосконалої) та законодавчим декларуванням прав і свобод громадянина – зокрема, й у сфері його стосунків із владою.

Нині  навіть на ці незначні здобутки й права розпочато брутальний наступ. Сьогоднішня модель державної влади створила оптимальні умови для приходу туди олігархів та фінансованих ними політиканів. Прикро визнавати, проте альтернативи зухвалому наступові воїнів лукавого в Україні донині такі не постало. Чільники й активісти подрібнених на немалу кількість (а з цієї причини й малопомітних в суспільному житті України) партій та організацій патріотичного та націоналістичного спрямувань, здається, несамовито закохались в показові голосіння з причини браку єдності та порозуміння у своєму середовищі. Споглядаючи їхню примітивну вовтузню, гублячись в назвах й забуваючи імена “вождів” та “голів”, зайвий раз пересвідчуюсь у наявності великої прірви між виголошуваними закликами та реальними вчинками. Значний відсоток з-поміж різноманітних претендентів на “національну еліту” є звичайнісінькими пройдисвітами, себелюбцями, кар'єристами та цинічними гравцями на патріотичній фразеології. Про потребу “єднатись в ім'я України” нині не говорить хіба-що ледачий. Проте практика засвідчила, що далі гучних заяв справа ніколи не заходила. Політичні пігмеї та паразитуючий на національній ідеї елемент з найрізноманітніших довколаполітичних утворень хизуються знайомством з депутатами або міністрами, й полюбляють виголошувати довжелезні монологи, в котрих переконують оточуючих у власній вагомості. Водночас, ганебне взаємопоборення, звинувачення один одного у найрізноманітніших гріхах і злочинах вже давно є трагічною нормою. Відсутність чітко окресленої національної стратегії й єдиного керівного штабу обеззброїла патріотично налаштовану громадськість й прирекла загал на вислуховування мітингових та телевізійних солоспівів так званої “національної еліти”, котра, боячись втратити посади й нагоду муляти очі слухачам й телеглядачам, скніє в тенетах “толерантщини”.

Наслідком дезорганізованості українського патріотичного  руху стало створення цілої когорти відверто українофобських середовищ. Попри їхню формальну непричетність до діяльності один одного, факт скоординованості їхніх вчинків і наявність логіки в діях, заявах й оприлюднюваних вимогах, в здоровому суспільстві не помітить хіба що сліпий. Ось і перманентні спроби сформувати так звану ”конституційну більшість” (себто розмови й переговори про можливе блокування парламентських фракцій «регіоналів» і блоку Тимошенко) є наслідком змови кількох магнатів та вже побіжно згаданих економічних угруповань. Логічні вчинки нинішнього прем'єра й чільника “парламентської опозицїї” В. Януковича дають підстави стверджувати про існування цілого інституту закулісних радників й координаторів, в інтересах котрих політичні та економічні пертурбації в Україні планується здійснити. Суспільний резонанс навколо планів потенційних «коаліціонерів» обирати главу держави у стінах парламенту загрожує суттєвим зменшенням рейтингу ініціаторів чергової “конституційної реформи”. Цей факт змусив чільників ПР показово вийти з “переговорного процесу” й “на певний час” призупинити заходи, спрямовані на формальне узаконення ініціативи Ю. Тимошенко. Проте відмова ПР від участі в коаліції, вочевидь, жодним чином не змусила нинішнього прем'єра відмовитись від самої ідеї. Адже, за її власними словами, “зміни до Конституції будуть прийняті парламентом після виборів президента”. Аналогічну за змістом заяву оприлюднив і чільник Партії регіонів. Зрозуміло, що і Янукович, і Тимошенко переможцями виборчих перегонів бачать виключно себе. Проте їхня неспроможність знайти “спільну мову” на нинішньому етапі (до речі, а чи не є це частиною чергової закулісної гри?), жодним чином не свідчить про неспроможність знайти її в майбутньому. Заради збереження існуючого нині ненормального стану речей Тимошенко й Януковича можуть примусити показово “примиритися заради майбутнього”. Важелів, котрими реально примусити чільників ПР і БЮТ на практиці реалізувати ідею обрання президента парламентом – більше ніж достатньо. Загроза конституційного перевороту не зникла. В часі передвиборних баталій, свідками котрих ми станемо найближчим часом, прихильники “конституційної реформи” вдадуться й до відповідної ідеологічної обробки загалу. Небайдужим до долі Батьківщини залишається лише споглядати міжкланову бійню аморальних олігархів й гуртуватись задля захисту основ демократії.

Замах на право народу самостійно вирішувати власну долю дарував чергову нагоду переконатись у потребі витворення нарешті єдиного й чітко скоординованого фронту націоналістичних та патріотичних середовищ. Покладатись на “прозріння й розуміння” посадовців і підконтрольних магнатам та наднаціональним потугам депутатів, рівно як і загравання з окремими політико-фінансовими угрупованнями або й самими політиками – справа згубна й недоречна. Україні потрібна політична сила, котра б принципово й послідовно відстоювала потреби українського народу. Нинішній наступ на нетривкі здобутки демократії, попри всю трагічну його суть, насправді є скороминучим – хоча й ганебним та болючим – рядочком (навіть не сторінкою) в новітній історії України. Коаліції, партії та політики, рівно як і їхні забаганки та амбіції – явища дочасні. Вже завтра вони підуть у небуття, чільники та активісти знову розбіжаться по взаємопоборюючих партіях і блоках, а їхні такі бучні й гучні (з погляду сьогодення) заяви викликатимуть нерозуміння, осуд і навіть огиду в нащадків. Метушня затягує необачних цупко й надовго. Але чи варто погоджуватися грати за правилами, котрі нав'язує безпринципний й аморальний суперник?



Коментарі 

 
#1 hpilosof 2009-08-18 06:51 авторка гарно вийшла на фотці! ))
 

Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.

ТОЧКА ЗОРУ
RSS
Огляди
Іван Коломієць. Маємо Церкву

і Я кажу тобі: ти – Петро, і на цьому камені Я створю Церкву Мою, і ворота пекла не здолають її.

Матвія 16:18

 
Іван Коломієць. Цікаві один одному

Одразу кілька сигналів надійшло од Європейського Союзу, котрі свідчать, що Україна залишається цікавою Європі і двері для неї прочинені.

Опитування
Де найчастіше ви купуєте книжки Смолоскипа?
 
ДРУЖНІ САЙТИ
НАШ БАНЕР

Статистика
Besucherzahler mail order russian brides
счетчик посещений