Головна статті
Смолоскип України № 6 (166), червень 2009
Олександр Кривець. XV ірпінський ювілейний семінар «Смолоскипа»
Хроніка подій «Смолоскипа». Травень.
Найактивніші учасники семінару
Лауреати видавництва «Смолоскип» 2009 року
Зустріч на перехресній ворзельській станції
Марина Маркова. Ірпінь–Ворзель–2009. Підіб’ємо підсумки
Валентина Кузик. Ірпінські роки потому
Лариса Радченко. Ірпінь у Ворзелі, або Митці + Політологи =
Дзвенислава Нета. Що таке Ірпінь і як ми його їли…
Всі сторінки

 

Марина Маркова. Ірпінь–Ворзель–2009. Підіб’ємо підсумки

 

Ну ось і закінчився ще один, ювілейний ХV Ірпінський семінар творчої молоді. Він був унікальним з огляду лише на те, що вперше… не виправдав своєї назви. Ні, молодь зібралась справді творча, талановита та перспективна, але містом дійства став не Ірпінь, як це було завжди, а не менш чарівне містечко під Києвом – Ворзель, де учасники зручно розмістилися на базі відпочинку «Енергія» серед запашних сосен та квітучої травневої зелені. Але це була не єдина відмінність цього семінару від попередніх. Найголовнішою зміною в його роботі стало об’єднання політологічної та мистецької частини. Мені, як людині, яка втретє відвідує політологічну частину семінару, та відверто далекої від мис­тецт­ва, спочатку було важко зрозуміти, «чим дихають» митці та чим їх можна зацікавити, адже політична гра, співоргані­затором якої я була, явно сприймалася негативно з огляду на таке ж ставлення поетів та прозаїків загалом до політики. Тож спочатку митці з політологами спіл­кувалися суто «за інтересами», і поділ на «фізиків та ліриків» відчувався досить яскраво. Але замкнена територія, спіль­не співіснування та проведення часу так чи інакше призвели до ствердження теорії «плавильного казана», та невеличку Ірпінську смолоскипівську країну було створено. Слід зауважити, не дивлячись на те, що політологічні та мистецькі круглі столи відбувалися паралельно, чимало митців із зацікавленістю відвідували «дискусійні клуби» політологів, а останні, у свою чергу, брали активну участь у мистецьких засіданнях. Тож усе складніше було розрізнити, хто є хто.

Але все по черзі. День перший – приїзд учасників до будинку «Смолоскипа». Київ зустрів теплою сонячною погодою, тож настрій був також яскравим і учасники із зацікавленістю дивилися одне на одного та знайомилися зі своїми майбутніми співмешканцями на найближчий тиждень. На першому круглому столі обговорили питання регіоналізму, а потім виникла чимала суперечка навколо образу міліції у свідомості населення, де виступили представники КУВС та наштовхнулися на значну антитезу з боку аудиторії.

Наступного дня після сніданку відбувся за участю колишнього посла України у Франції круглий стіл «Нові медіа та конфлікти нового тисячоліття», модерований Оленою Сирінською, який викликав чималий інтерес з боку аудиторії. Далі полі­тологи та митці розійшлися по своїх круглих столах та побачилися вже за обідом. Модератором політологічного столу виступив гість із Польщі Міхал Фурманек, який на розсуд аудиторії запропонував проблему українського менталітету, яка стала актуальною для нього, як для людини, пов’язаної бізнесом з українськими колегами, що пояснювали всі недоліки у співпраці «загадковим українським менталітетом».

Після перепочинку, під час якого митці захоплено читали поезію, а політологи розробляли програми штабів, розпочалася презентація фільму від «Останньої барикади», а далі – поетичний вечір «Три витязі». Після вечері настав час для полі­тичної гри, де кандидати у президенти (представники від мистецької частини) презентували свої передвиборчі програми. Заслухавши передвиборчі обіцянки, митці та політологи залишились у великій залі, щоб продовжити знайомство.

Третій день запам’ятався жвавою ранковою дискусією навколо круглого столу «Перспективи лівих ідей в Україні», який мав місце на галявині перед їдальнею. Модератор Іван Коломієць (Вано Крюгер) та запрошені ним гості активно дискутували з аудиторією, тож стіл за­тримався, але ні митці, ні політологи, захоплені обговоренням цікавої теми, не бажали розходитися. Але в актовій залі вже очікували гості з Білорусі зі своїм мистецьким медіапроектом. Після обіду та години вільного часу паралельно відбулися три круглі столи, а потім всі зацікавлені взяли участь у зустрічі з письменником Юрієм Винничуком. Вечір запам’ятався приголомшливим футболом між радикалами та консерваторами в рамках політичної гри та дівочим боксом від лібералів. Після цього захопливого дійства учасники штабів та потенційний електорат рушили у велику залу, щоб побачити запальні дебати між штабами, на яких навіть знадобилась допомога охорони, щоб вгамувати шалений запал радикалів із партії «Свіжа кров». Після перипетій політичної гри почався брейн-ринг, у якому взяли участь вісім команд, що складалися з політологів, митців, організаторів у різноманітних комбіна­ціях. Гра викликала чималі емоції та завершилася блискучою перемогою команди під красномовною назвою «Інтелектуали».

День четвертий – суцільне затишшя. Після вже звичного сніданку митці та політологи розбіглися по своїх круглих столах. До п’ятої години вечора ірпінці обговорювали проблеми, запропоновані модераторами, а в зазначений час відбулася презентація політологічного журналу «Молода нація». Після вечері у боротьбу знову вступили учасники політичної гри та відбулися дебати вже безпосередньо між кандидатами у президенти. Але варто зупинитися на завданні, яке було зранку запропоновано трьом політичним силам – скласти вірш, пісню та рекламу про партію та кандидата. Ось тут вже політологи продемонстрували всі свої мистецькі здібності! Окремо відзначу музичний проект від консерваторів, який викликав шалене захоплення з боку виборців. Одразу по закінченні запальних дебатів політологи долучилися до мистецького круглого столу «Неформальне спілкування і літературний процес» Богдана Горобчука, який проходив у теплому, затишному холі першого корпусу. На слові «теплий» зроблю наголос, адже в останні дні надворі значно похолоднішало, що стає вже традицією для семінару (згадаймо пухнасті білі сніжинки, які су­проводжували Ірпінський семінар в 2007 році). Круглий стіл цілком виправдав свою назву, адже в центрі холу, граючи в бадмінтон, доповідав Андрій Любка. Зауважу, що мистецька дискусія викликала невдаваний інтерес і серед політологів. Але на цьому вечір не закінчувався, адже ініціативу у свої руки взяла ліберальна «Партія Зелених Зайчиків», що запросила всіх на майстер-клас з народного танцю, який проводила Наталя Довгопол, визнана наприкінці гри найкращим піар-технологом. Натанцювавшись, смолоскипівці розійшлись по домівках. Політологи грали в мафію, яка стала брендом цьогорічного семінару, митці співали під гітару та читали вірші. Так закінчився передостанній день семінару.

Наступного дня після сніданку учасники зібралися на спільному круглому столі Віталія Мороза «Молодіжні субкультури України: нечутні ляпаси суспільству?». Перед тим, як перейти безпосередньо до доповідачів, модератор запропонував аудиторії розділитися на три групи та дати визначення основним «понятиям гопников», чим значно розвеселив присутніх. Після обіду закінчилася агітація та настав повний штиль. Вечір запам’ятався явним спортивним нахилом. О п’ятій годині зустрілися в запеклому футбольному бою митці з політологами. Окрема гра відбулась і серед членів оргкомітету. Але на цьому футбол не закінчився. Швидко повечерявши, учасники семінару рушили до другого корпусу, де вже починався матч «Динамо»–«Шахтар». Після запального вболівання розпалені кандидати, штаби та виборці вирушили до актової зали, щоб поставити фінальну крапку у політичній грі – віддати свій голос за одного з кандидатів. Результати виборів відверто здивували. Розриву в один голос не було ще жодного разу. Тож можна сказати, що перемогла дружба, хоч все ж таки з незначним відривом в один голос Президентом Ірпеня став молодий та харизматичний лідер радикалів Максим Кицюк, який за доброю традицією запропонував всім присутнім виконати державний гімн України. Далі естафету перехопили митці. Відбулася демонстрація фотороманів, які з захопленням дивилися і митці, і політологи. За допомогою шалених оплесків журі визначило переможця, і на цьому Ірпінський семінар-2009 завершився.

Наступного дня ми повернулися до Києва. Погода знову була чудовою, але настрій був трохи пригнічений, адже так не хотілося прощатися з ірпінською спільнотою. Що ж, зухвала ідея об’єднання політологів та митців загалом себе виправдала, але особисто мені цього року не вистачало двох речей: щоденних запальних вечірок та рожевих стін Будинку творчості Спілки українських письменників…

 



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.