Головна статті
Смолоскип України № 4 (164), квітень 2009
«ЗУСТРІЧІ ТА ПРОЩАННЯ» Григорія КОСТЮКА – серед 20 найкращих книжок України 2008 року!
Хроніка подій «Смолоскипа». Березень.
Юрій В. Нога. Молоде вино: дегустація харківської поезії
Петро Вознюк. Як нам поділити Україну?
Петро Олещук. Новітнє лихварство та криза «переспоживання»
Ігор Самохін. Янголи і рекламні щити Гадзінського
Валентина Кузик. Література у матриці
Ольга Погинайко, Оександр Гладких. Військовий флот України: в тенетах політичної пропаганди
Олена Павлова. Летюча корова та Великий Скульптурний Курган
Анатолій Стегній. Світ української популярної музики
Премія видавництва «Смолоскип» ім. Олега Ольжича
Василь Махно: «Нью-Йорк – світ, але все ж не Всесвіт»
Марина Радомська. Разом до вершин, або без охоти немає роботи
Юлія Сахно. Мережеві знахідки місяця
Всі сторінки

 

Анатолій Стегній. Світ української популярної музики

Свого часу у часописі «Смолоскип України» (№12 (149) за 2007 рік) було опубліковано статтю Влада Волочая, де автор спробував зробити огляд стилів електронної музики – такий собі невеликий посібник для аматорів та несерйозно зацікавлених. Продовжуючи тему, пропонуємо вашій увазі
огляд світу популярної музики в Україні.

«Let’s fell in love with music
The driving force in our living
That only international language
Divine glory, the expression»

Енді Вуд

 

 

Скажи мені, що ти слухаєш – і я скажу, хто ти. Адже музика – це наче особлива форма матерії, вона так само, як і фотони, не існує в певний момент, вона завжди рухається разом з часом. Вона може примусити тебе прокинутися, а іноді, навпаки, приспати. Музика може перевернути все твоє життя. Потрібно лише почути її, почути не лише через вуха, а через всі органи чуття. Почути тиху гармонію ніжного мотиву за какофонією шуму, почути її через всі стіни та перепони, слухати її навіть у своїй голові, коли вона не дає тобі за­снути пізно вночі. Така вона, музика. Принаймні, така вона для мене, можливо, для вас вона дещо інша… То дізнаймося, яка вона для українських слухачів.

Давно відомо, що все можна продавати, і музика, на жаль, не виняток. Але те, що відбувається зараз на музичному ринку України, навіть торгівлею назвати важко: це просто впарювання товару по принципу «бери, що дають», тобто – що транслюють по ТБ та радіо. А слухати це хоч трохи вимогливому меломану огидно і взагалі просто шкідливо для внутріш­ньої культури. Правда, не все так сумно. Вже проглядаються зародки нової музичної культури, як то наприклад рок-радіо JAM.FM. Форматом цієї станції є сучасний український та російський рок, фолк та альтернатива. А разом із поширенням швидкісного інтернету меломани отримали можливість слухати інтернет-радіо, де вибір музики набагато різноманітніший та набагато менше уваги звертають на її формат. Також потрібно відзначити появу програми «Український рок-н-рол» на Другому каналі «Промінь» (виходить щочетверга о 22.05). Вже з’явилися перші вісники нормальної поп-культури: поп-рок у виконанні СКАЙ та Друга Ріка, Скрябін, Лама, інді-поп Крихітка Цахес та інші.

Дуже помітним останнім часом стало вторгнення на наш музичний простір такого стилю як брит-поп: суперпопулярні Muse, Oasis, Radiohead, The Killers. Цікаво спостерігати, як, поспішаючи встигнути за актуальною тенденцією, додають мотивів іноземного саунду у своє звучання молоді виконавці, як-от Друга Ріка або СКАЙ. Також широкої популярності в Україні набув так званий інді-рок (indie – від independent rock, незалежний рок). В основі цього напрямку лежить пошук нового, незалежного від вподобань слухачів та записувальних лейблів звуку, нових мелодій та нових композиційних конструкцій. Якихось особливих ознак у інді немає, музика може бути і ніжною, і різкою, і милою, і важкою (хоча останнє рідко). З основних представників можна назвати такі команди, як The Strokes, Queens Of The Stone Age, Arctic Monkeys, Bloc Party. На вітчизняному просторі цей напрям отримав досить велику популярність, але поки що у досить вузькому колі слухачів. Серед представників інді-року в Україні можна відзначити Esthetic Education (Київ), Dalai Lama (Львів), PINS (Кременчук), Preslee та інші.

 А от для старого дядька на ім’я Рок в Україні зараз не найкращі часи. Незмінний флагман – Океан Ельзи – переживає певні внутрішні проблеми, хоча це не заважає Вакарчуку писати музику, навіть дуже непогану музику, як напри­клад його сольна платівка «Вночі». Гарно почуваються рок-козаки з «ВВ», але чомусь зовсім не з’являються концертувати в Україну. В другому ешелоні ще дають жару «Мертві півні», «Борщ», «Брати Карамазови», «Не грузовик», «Гайдамаки», але побачити їх на сцені можна дуже рідко. Важко щось сказати про молодих рокерів через те, що, вони наче є, але їх дуже важко почути і знайти. Можна назвати «Тік», «Ренесанс», «Чорна рада» і ще цілу купу цікавої музики, котра, на жаль, просто не потрапляє до ефі­ру радіостанцій. Така ж сама ситуація з представниками вітчизняного heavy-metal. Металістів багато, всіх напрямків та стилів, але знайти щось дійсно цікаве – дуже важко. Здебільшого молоді команди замінюють професійність шумом, сподіваючись на неприскіпливу публіку.

Необхідно також у межах нашого огля­ду приділити увагу фолковим проектам, котрі гучно оголосили про себе останнім часом. Наша країна має значний потенціал народної музики, і тому наші фолко­ві команди приємно відрізняються оригінальністю та мелодійністю. Як то, напри­клад, львівський гурт AtmAsfera – сміливі експериментатори, що змогли поєднати індійські, кельтські та українські моти­ви в цікавих мелодіях, сповнених сонячного, натхненного настрою. У 2007 році гурт посів четверте місце на Global Battle of Bands у Лондоні, що є найвищим досягненням України на цьому конкурсі. Зараз гурт продовжує концертну діяльність у Києві та Львові, завойовуючи все нових і нових слухачів.

 Осередками фолкової музики у нас стали open-air фестивалі: народну музику – ближче до природи. Торік в Україні відбувся грандіозний фест «Підкамінь-2008», який зібрав близько 10 тисяч слухачів. Музика етно-команд («ДримбаДаДзига», «Вертеп», «Сонцекльош», «Мертвий півень», «Юркеш») хоч і була охолоджена зливою, але все одно передала публіці море щастя та позитиву. Наступного «Під­ка­меню» слід очікувати

в цьому році у липні. Ще серед подій, що плануються у 2009 році, варто не забути музично-фолькльорне дійство «Країна Мрій» та міжнародний етно-фестиваль «Шешори». Отже, тим хто не знає, чим зайнятися влітку – ласка­во просимо до музичного свята!

Окремо потрібно виділити Пікардій­ську Терцію. Дуже складно привернути увагу чисто вокальним проектом у наш час все більш електризованої та комп’ютеризованої музики, але львівському колективу це досить непогано вдається. Володіючи багатою фантазією та високими професійними навичками, компанія з шістьох вокалістів вже давно отримує свою порцію уваги на українській сцені.

Ми молода держава, з молодою музикою, ми поки що оглядаємося навколо та слухаємо закордонні хіти, але ми маємо власну музичну культуру, свій запал, свою енергію, – треба тільки знайти, як її реалізувати. І якщо нам вдасться не втратити своєї автентичності під натиском закордонного музичного ринку, то ми ще скажемо своє слово у світовій музичний культурі. І залежить це в першу чергу від нас – від слухачів, від нашого свідомого вибору того, що ми будемо слухати, та від музикантів, котрі обиратимуть свій власний звук, а не позичатимуть його з модних мейнстрімових закордонних віянь.

Презентація альбому Святослава Вакарчука «Вночі»

Гурт «AtmAsfera» у повному складі

Пікардійська терція на концерті

 



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.