СМОЛОСКИП

Олена Павлова. Книга року Бі-Бі-Сі: любов і коралі 

Святий Миколай приготував подарунки і для українських письменників, які цього року, очевидно, були чемними і виконували свої творчі обов’язки перед читачами. Миколай завітав до книгарні «Є», замаскувавшись під посла Великобританії Лі Тернера, щоб вручити переможцеві конкурсу «Книжка року Бі-Бі-Сі» чарівний конвертик із 11 тисячами гривень. Його отримала письменниця з екзотичним псевдонімом «Люко Дашвар» за книгу «Молоко з кров’ю».

У попередні роки членами журі були відомі літературознавці та письменники. Через це конкурсові часто закидали упередженість, бо смаки та симпатії експертів здавалися наперед відомими багатьом.

Цього року організатори вирі­шили провести експеримент і запросили до журі не фахових літературознавців, а відомих людей. Піддослідними членами журі стали Богдан Бенюк, Ма­річ­ка Бурмака, Ольга Гераси­м’юк і Андрій Куликов під керівницт­вом організатора конкурсу Світлани Пиркало. Вони обрали п’я­тірку фіналістів, до якої увійшли постмодерний роман-посібник «Шахмати для дибілів» Михайла Бриниха, дитяча книга «Нямлик і балакуча квіточка» Лесі Ворониної, роман «Молоко з кров’ю» письменниці Люко Дашвар, гумористична історія «Сарабанда банди Сари» Лариси Денисенко і опо­ві­дання про нещасливу долю жінок «Москалиця» Марії Матіос.

Віра Агеєва, яка у попередні роки була в журі конкурсу, зазна­чила: «Не може не радува­ти, що вперше у спискові фіналістів конкурсу опинилась дитяча книжка. У нас дитяча література ніколи не визнавалася вартою серйозного обговорення, немає критики, яка би фахово нею займалася. Акцентування на «Нямлику» дуже не­по­гане. «Шахмати для дибілів» – книжка не для пересічного чита­ча, але насправді дуже добре стилістично зроблена, а крім то­го, книга пречудово оформлена».

Як сказав про неї сам Бриних: «Насправді книга не так про шахи і про дебілів, як про боротьбу добра зі злом, бо що ще може становити цінність в теперішньому світі окрім абсолютних понять...». «Шахмати» – це пост­модерний експеримент, роман виховання з якостями шахового посібника, де автор розповідає соковитим суржиком про боротьбу добра і зла та шукає відповіді на метафізичні питання.

 Герой роману Лариси Денисенко мусить тер­піти родичів коханої у своїй квартирі, які окупували його життя і дратують усіма своїми діями. Колега письменниці, адвокат по шлюбно-сімейних справах, про­читавши «Сарабанду», запитав: «Чо­му там немає присвяти «Всім тим, кого я розвела»?»

Несподівано для всіх перемо­гла Люко Дашвар (вона ж Ірина Чернова) із романом «Молоко з кров’ю». Зіркове журі зробило вибір у бік масової літератури. Роман «про любов і коралі» має драматичний сюжет і написаний у кращих традиціях популярного чтива. Як писав про неї строн­ґовський: «На тлі повної відсутности якісного масліту Дашвар виглядає на суперзірку». Експерти цього року вирішили «не грузити» читачів вибагливою літературою.

Втім, конкурс має на меті не визначити об’єктивно найкращу книжку, а просто популяризувати літературу. Тому журі засяяло зірками медіапростору, щоб розповідати про прочитані книжки. Але прикро, що най­більшу популяризацію здобуде роман, який і так знайде своїх читачів завдяки орієнтації на стандарти суспільства масового літературного споживання.

Інший популярний популяризаторський конкурс «Коронація слова» вже (1 лютого) закінчив приймати твори учасників. Окрім традиційних номінацій – романи, кіносценарії та п’єси, журі конкурсу вперше буде вибирати і автора найкращої пісенної лірики пр кохання. Остання – жанр надто популярний серед графоманів, тому зарання співчуваємо експертам. Але їм може трохи зарадити те, що до участі у номінації «пісенна лірика» приймають не більше 10 поетичних творів від одного автора. А сам шедевр пісенної лірики про любов не повинен бути більше ніж 32 рядки (або 8 строф). Конкурс пропонуватиме твори видавництвам, музичним продюсерам, кінопродюсерам, кіностудіям, театрам і, можливо, нарешті з української поп-сцени нарешті пролунають якісні тексти. Адже з початку конкурсу понад 70 романів вже надрукували, влітку відбулася прем’єра кінострічки «Ґудзик» за одноіменним романом Ірен Роздобудько, а роман «Темна вода» Андрія Кокотюхи також став основою для фільму.

 Літературний конкурс «Смолоскипа» теж має багато здобутків. Твори лауреатів І і II премій видавництво публікує окремими книжками, а твори лауреатів III і IV премій та кращі ненагороджені твори інколи вихо­дять в антологіях і збірниках «Смо­лоскипа». На конкурс прий­маються написані україн­ською мовою, раніше не публіковані поетичні, прозові, драматичні твори, а також художні твори для дітей; історичні, по­літологічні, культурологічні та літературознавчі дослідження, котрі стосуються проблематики ідеологічних та культурних трансформацій у ХХ сторіччі, рухів опору проти тоталітаризму та імперського шовінізму, ролі молоді у згаданих процесах. Твори потрібно подавати до 31 грудня кожного року, а результати стають відомими у травні.

Леся Воронина на врученні нагороди у київській книгарні «Є»

Справа – Світлана Пиркало, кураторка вручення премії «Книжка року Бі-Бі-Сі», лауреатка літературного конкурсу «Смолоскипа» 1999 року