Головна статті
Смолоскип України № 10 (159), жовтень 2008 рік
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Сторінка 8
Сторінка 9
Всі сторінки
Олена Павлова. Бронза короля, антикварне срібло та золото королеви" />

Олена Павлова. Бронза короля, антикварне срібло та золото королеви 

Сьогодні твори мистецтва стають все вигіднішою сферою для інвестування. Царина прекрасного стрімко обертається на ринок. Утім, ці міркування не завжди заважають милуватися естетичними якостями дуже дорогих робіт дуже відомих авторів.  

Твори Пікассо, Далі та Модильяні, Шагала і Джакометті, Олександра Архипенка, Ханни Орлової, Миколи Глущенка, старовинні ікони та дерев’яна скульптура прикрасили виставку Великий Антикварний Салон. Шедеври, що раніше ховалися у приватних колекціях бізнесменів та можновладців, тепер можна було побачити в Україн­ському домі. Хоча там були й не найвідоміші твори, але іменитість авторів викликала справжній ажіотаж навкло події. У Києві вже не вперше проводять виставки всесвітньо відомих митців. Наприклад, навесні в тому ж Українському домі стояли величезні черги охочих побачити «справжнього» Родена та Архипенка.

Цього разу спраглих оглянути шедеври – не менше. Кубістичні скульптури Пікассо, видовжені лінії робіт Модільяні, химерність літографій Шагала, геометризм Ліпшиця приваблюють не лише власною художньою цінністю, але й визнаними іменами авторів. Цей ажіотаж, викликаний не найвизначнішими роботами визначних май­стрів, має виразний відтінок містечковості. Люди йдуть подивитися не стільки на самі твори, як на «справжнього Пікассо» чи «справжнього Модильяні», заради відчуття «прилучення до вічного», тобто відомих брендів. Розділяє цей погляд одна з відвідувачок, коментуючи афішу Салону: «Вчора сходила на цю модну виставку. Бачила аж дві справжні картини Далі (це заради них треба було створювати зустріч «Сальвадор Далі у Києві»?) Взагалі, багато всяких красивих і цікавих штук. Мені найбільше сподобалася зала з дерев’яними янголами від Гудімова народної дерев’яної скульптури. Там навіть є розп’яття, що «знялося» в «Тінях забутих предків» Параджанова».

Виставку поділили на три секції. На першому поверсі були представлені живопис та скульптура представників Паризької школи (серед них – Амадео Модильяні, Пабло Пікассо, Костянтина Бранкузі, Жака Ліпшиця, Альберто Джакометті), Марка Шагала, Мане-Каца та відомих вихідців із України: Олександра Архипенка, Ханни Орлової, Олександри Екстер, Миколи Глущенка. Гучні імена, але твори – аж ніяк не найбільш значущі зі спадку майстрів. Цікавішою видалася зала зі старовинною дерев’яною скульптурою. Це – витвори західноукраїн­ських народних умільців та майстрів ХVIII–XIX сторіч. Час відбився на дерев’яних обличчях святих, додаючи образам якоїсь невимовної глибини, теплоти і таємничості. Старовинні різьблені янголи та Богородиці випромінюють спокій віків.

Окремий поверх присвячений галереям антикваріату. Безліч цікавих старих речей прикрашають експозицію своєю аристократичною елегантністю. Одним із найцікавіших експонатів були шахи зі слонової кістки, виточені так майстерно, що фігури ви­глядають немов живі. Старі годинники, посуд з порцеляни, книжки, лампи, столики та диванчики – навколо панував антикваріат. Близько 40 галерей виставляли свої колекції. Купувати антикваріат – спроба заволодіти шляхетним минулим у його речових доказах, буденній легендарності, побутовій історичності. У час пластику та ерго­номіки старовина з її химерними формами та естетичною непрактичністю особливо приваблює. Здається, що в певній точці зупинився час, і все, що було до неї, – старовинне й цінне, а після – плинний дешевий хай-тек, який ніколи не стане історією.

Ще однією гучною подією для мистецького Києва стала виставка луврської колекції бронзи французької корони «Аполлон у кузні Вулкана». Лувр уперше вивіз експонати з колекції Короля-Сонце за межі Франції. Тепер вони аж до середини грудня прикрашатимуть відреставрований Будинок митрополита на території Софії Київської.

17 бронзових скульптур із колекції Людовика XIV зображують античних богів та героїв, сюжети з міфології. Там є і Геракл, що бореться з велетнем Антеєм, і богиня Амфітріта із крабом в руці, і Лаоокон, якого душать змії, а також чи не весь пантеон олімпійців, вилитий у бронзі. Цю королівську колекцію особливо цінують, вона є однією з основних у Луврі. Ідея привезти бронзу Короля-Сонце до Києва виникла у директора музею Лувр Анрі Лоурета після торішньої подорожі до України. За кілька років він планує провести виставку слов’янського мистецтва в Луврі, зібравши експонати з України, Росії, а також Франції, Великобританії та Італії (на жаль, дуже багато слов’янських пам’яток мистецтва вивезено до цих європейських країн). А в 2011 Анрі Лоурет хоче привезти роботи майстра Пінзеля до Парижу.

Цього місяця Україну відвідала не лише бронза короля, але й золото акордів королеви: чи не наймасовішою подією вересня став концерт гурту Queen у Харкові. Найбільшу в Європі площу – площу Свободи – заполонили прихильники Queen. Незважаючи на дощ та холод, їх було близько 350 тисяч. Гурт виступав із благодійним концертом «Life Must Go On!» у па­м’ять про Фредді Меркюрі, якому цього року могло би виповнитися 62. 1991-го він помер від СНІДу. Концерт мав на меті ще раз загострити увагу на епідемії ХХ сторіччя. Харків обрали як місто молоді, студентів – людей нерозважливого віку, які часто опиняються у зоні ризику.

Queen подарували слухачам дві з половиною години улюблених пісень. У когось були сльози від щастя чути королеву своїх музичних уподобань, комусь не подобався новий вока­ліст Пол Роджерс (мовляв, це не Фредді й нічого копіювати Фред­ді), а комусь було просто приємно чути славетних музикантів наживо. Вони не можуть повернути Меркюрі, але намагаються зробити так, щоб від СНІДу постраждало якомога менше людей. Адже життя триває, і Queen, які вже давно стали легендою рок-музики, пода­ру­вали Харкову просто феєричне шоу, а шоу, як відомо, must go on…

 



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.