Головна статті
Смолоскип України № 9 (158), вересень 2008 рік
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Сторінка 8
Сторінка 9
Сторінка 10
Всі сторінки
Дар’я Анцибор. Як я вожатою працювала" />

Дар’я Анцибор. Як я вожатою працювала 

Забави в таборі відпочинку

Майже усіх нас – хоча б раз у житті, хоча б десь поруч із рідною домівкою, але все ж таки – відсилали до табору відпочинку. Як поводитися у ролі «дитини», відомо кожному. Ти вчишся бути собою у колективі, намагаєшся реалізуватися в геть новій атмосфері. Але як воно – бути вожатим насправді знають одиниці. Як на мене, нема нічого простішого і складнішого водночас. Простішого – якщо ти сам колись побував у ролі вихованця табору відпочинку й знаєш, що саме треба робити в певних ситуаціях. Складнішого – бо саме ти маєш якнайшвидше об’єднати своїх підопічних і водночас нікого не утиснути у прагненні самовиразитися. Звісно, багато залежить і від самих дітей.

Мушу визнати, що найлегше вожатиться на морі. Усе зумовлено кількістю часу, впродовж якого вожатий повинен зацікавлювати дітей. На морі вони по чотири години на день перебувають на пляжі. Натомість діти, які відпочивають в інших таборах, у цей же час мають отримувати не меншу втіху. У який спосіб – відомо лише вожатим, які, власне, їх і розважають. Тобто вожаті на морі «паряться» над необхідністю чимось зайняти дітей значно менше. Зате й планування в них не звечора (що значно краще), а зранку.

Зауважу, що вожатиться щоразу інакше, тому якщо з першого разу у вас таки млинець не пішов, то є сенс пробувати знову. Це надзвичайно великий досвід, тим більше, що дітей зорганізувати і зацікавити важче, ніж дорослих. Нам казали, що якщо вдасться упоратися, то можна одразу влаштовуватися менеджером із персоналу у будь-яку фірму.

Цього літа я працювала в таборі відпочинку «Латориця». Загін вожатих був дуже дружним та активним, а діти натомість зібралися пасивні й сповнені апатії: вони просто не розуміли, чому їх постійно витягують на природу й намагаються залучити до участі у певному конкурсі. Можливо, тому мені найбільше запам’яталися виїзні екскурсії.

Найпершою вилазкою в люди стала поїздка до Мукачева (або «Мучекава», як його обізвав один мій вихованець).

Традиційно вона складалася з огляду замку Паланок і опісля годинки вільного часу, яку майже всі діти витрачають на піцерію, а вожаті – на закупівлю провіанту. Екскурсовод трапився просто чудовий. Його гаркавлення, шепелявлення і ковтання закінченнь слів (причому часто з якимось назальним відтінком) мене мало не довело до філологічної смерті. Але те, з якою швидкістю він оббігав увесь замок і встиг при цьому багато чого наварнякати, нашому загонові сподобалося. Запам’ятайте: діти можуть сприймати певну інформацію впродовж перших 15 хвилин. Далі їм стає не те щоб нецікаво – вони просто шукають, чим би кориснішим зайнятися.

Найцікавішим завжди є сходження на гори. Ще одне правило: вожатий не має першим сідати їсти пайок і поводитися як на екскурсії. Усюди він – людина, яка слідкує й пильнує. Цієї зміни в нас трапився випадок, коли новенькі вожаті при підйомі на Говерлу слухали музику й базікали по телефону в той час, як половина групи опинилася вже в тумані й зникла з поля зору, а решта не знала, куди йти. Добре, що інструктор у нас дуже прудкий і накачаний. ;)

Окреме питання – покарання особливо неслухняних дітей: тих, хто не бажає їсти в їдальні, хто не може спокійно поводитися під час тихої години чи після відбою, тих, хто лається й пробує вживати алкогольні напої чи курити. Ми цього року дійшли висновку, що дитина має чітко розуміти, яке покарання і за яку саме провину вона дістане. Присідання, скажімо, застосовують, коли діти розмовляють, уживаючи «народнорозмовні елементи», а підрахунки плиточок на підлозі в коридорі – тоді, коли підопічний довго не може заснути. Покарання не мають бути однотипними, а також не повинні шкодити здоров’ю.

Вожатий повинен бути страшенно винахідливим. Ситуації трапляються най­різноманітніші, але сенс завжди один: діти не мають байдикувати. Недарма для таких випадків вигадали табірні ігри, пісні й конкурси. Окрім цього, винахідливість одразу має виявлятися і в конкурсах від загону вожатих. Мені, наприклад, на цій зміні пощастило грати Могилевську в кліпі «Я скажу тобі вау», моїй подрузі – Повний Місяць у казці. Наша старша вожата дуже полюбляє експромти…

Вожатим треба уміти бути –  це єдине, в чому я напевно переконалася. Не всім таке до снаги. День вожатого починається після відбою... Зрозумійте правильно: вожаті часто засинають зі світанком, і це абсолютно звичне явище. Пов’язано це з тим, що вони одразу забувають про будь-яке бажання поспати, як тільки закінчується планування. За якийсь час у чітко визначеному місці збираються найвитриваліші. Часто цю своєрідну обрядодію, особливо святкову у першу й останню ночі зміни, можна прийняти за третю вечерю. Але насправді це просто привід поспілкуватися й поділитися до­свідом.

Стосовно минулого літа, то тоді емоцій було море. Це було неперевершено, важко й безсонно, екстремально, неординарно й весело. Ночі в таборах страшенно короткі. Час нетривалий і хиткий, бо все замішано суто на обміні енергією. Особливо короткими здаються ночі останнього тижня. Сміху – надзвичайно багато (мій рекорд серйозності, себто несміяння взагалі, – 14 секунд). Сну – надзвичайно мало. Спали по три-чотири години на добу впродовж усіх вісімнадцяти днів.

Окремі приколи переходять із року в рік. Одним із них є абсолютне небажання нашого інструктора запам’ятати, що мене найкраще називати Вікторівною, а не Абрамівною, Юріївною, Сергіївною, Дмитрівною, Мендєлєєвною і т. д. Другий перехідний прикол пов’язаний з
абсолютним бажанням інструктора і вожатого першого загону продати мене, балакучу, в рабство до турків чи румунів дорогою на Говерлу…

Табір відпочинку живе особливим життям. І якщо ти хочеш стати його частиною, варто їздити туди не раз і не двічі, а постійно. Тоді перетворюєшся на повноцінну енергетичну одиницю, яка продукує тільки позитив і несе в собі величезний потенціал, розкриття якого хочуть побачити. А в цьому і є сенс будь-якої роботи.

Мої вихованці

Найцікавіше  – в горах

 



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.