Головна статті
Смолоскип України № 9 (158), вересень 2008 рік
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Сторінка 8
Сторінка 9
Сторінка 10
Всі сторінки
Олена Павлова. Літо фестивальне" />

Олена Павлова. Літо фестивальне 

Літо – найкраща пора для фестивалів. Їхня кількість щороку зростає. Фестивальний рух набуває неабиякої популярності. Ледь не кожні вихідні манять перспективою відвідати яскраве музичне дійство у якомусь мальовничому куточку України. Вибір є на всі смаки. Найпопулярніші напрямки – етно, рок, джаз. Етнофестивалі приваблюють особливою атмосферою, зітканою зі старовинних мелодій, народного строю, майстерень, народних ремесел, традиційних страв та розваг. Серед таких фестивалів – Шешори, Країна мрій, Підкамінь, Трипільське коло та інші.  

Шешори

Щорічний міжнародний фестиваль етнічної музики та ленд-арту з 2003 проводився у селі Шешори Косівського району Івано-Франківської області, але з 2007 року «Шешори» перемістилися на Вінничину. Шешори Подільські – один із найвідоміших та найбільших етнофестивалів України. Традиційно він починається 12 липня – на Петра і Павла – і триває три дні. Тут діють багато майстерень: танці народів світу, витинанки, лялька-мотанка, розпис по склу, гончарство, народні забави. Одним з напрямків Шешорів є ленд-арт («мистецтво землі») – використання природних об’єктів навколо: дерев, берегів річок, галявин – для створення художніх композицій. Також відбуваються спеціальні екскурсії – «Екостежини», а вно­чі діє театральний майданчик.

На Шешорах виступають виконавці з України, Грузії, Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини, Франції та інших країн. Цього року автентичний фольклор представляли «Анчісхаті» з Грузії, білоруси «Guda», «Дербеневка» з Росії та українці «Надвечір’я», «Берегиня», «Чопова Криниця», а напрямок world-music – «Перкалаба», «Пропала Грамота», «PoliKарп», «Даха-Браха» та інші гурти.

Багато прихильників старих Шешорів уже не їхали на улюблений фестиваль після його перенесення. Організатор фестивалю Ольга Михайлюк вважає, що переїзд Шешорів тільки на краще: «Село Шешори в Карпатах не витримало би таку кількість публіки. У Воробіївці набагато більше простору, також можна влаштувати більше одночасних подій, зокрема майстер-класів. Перш за все, це велика територія, де можна урізноманітнити програму. Порівнювати зараз уже досить важко, тому що дуже різні масштаби фестивалів. Те, що було в Карпатах, – разів у п’ять менший фестиваль за той, що відбувається зараз». 

Підкамінь

Селище Підкамінь на Львів­щині вже вдруге зустрічає гостей етнофестивалю. В урочищі між величезним каменем, від якого село отримало назву, давніми мурами, козацькими могилами і старовинним монастирем виступали фолкові гурти та проходили майстерні старовинних ремесел, лицарські турніри, козацькі забави, куштування тра­диційних страв. Був навіть літе­ратурний майданчик від Юрка Іздрика та Юрка Кучерявого.

Головні напрямки фестивалю – фолк та фолк-рок. До Підкаменю були запрошені гурти «Атмасфера», «Сонцекльош», «Бурдон», «Вертеп», «Вій» та «Мертвий Півень». За датою проведення фестиваль збігся зі «Славське-рок», тому прихильникам фестивального руху довелося вибирати. З іншого боку, це навіть добре, бо неспокійні норовом панки та рокери замість Підкаменю поїхали буянити до Славського.

Уніж

Часом традиційні народні забави поєднуються з рок-музикою – як от на фестивалі україн­ського формату Уніж, який цього року відбувся вперше. Наприкінці червня на околиці села Уніж Городенків­ського райо­ну Івано-Франківської обла­сті виступали «Гайдамаки», «Перкалаба», «Оt Vinta», «Бреm Сtокер», «Пропала Грамота» «Тінь Сонця», «Королівські зайці» та молоді гурти з різних регіонів України.

Місце, де проходив фестиваль, називають Кузнею. Це територія колишнього колгоспу, яку поступово переробляють: на місці колишніх господарських споруд планують звести конференц-зал, спортцентр, бібліотеку. Гості фестивалю жили в наметах з видом на яблуневий сад та каньйон. У наметовому таборі діяли різні майстерні: анімаційна, яку проводив автор мультфільму «Злидні» Степан Коваль, майстерня казок Лірника Сашка, ковальська, художня, літературна майстерня «Ніж», головним гостем якої цього року був Юрій Андрухович. Також діяли дискусійні клуби та «Всеукраїнська органі­зація людей, хворих на асфальт­ну хворобу» проводила засідання біля ватри. На фестивалі навіть ходила власна валюта – «бофони».

Рок-фестивалі – простір, де виплескується потужна енергія. Як жартують у Рівному, цитуючи місцеві хроніки: «Цього року «Тарас Бульба» пройшов мирно – затримали всього 50 осіб». Окрім «Тараса Бульби» (Дубно) рок-напрямок обрали організатори фестивалів «Гніздо» у Білій Церкві, «Чайка», «ПроРок» у Конотопі, «Славське-рок» та інші.

Славське-рок

У карпатському селі Славське Сколівського району на Львівщині цей фестиваль проходить уже вдруге. Програма дійства поділена на музичну, мистецьку, спортивну та екологічну частини. Цього року основні напрямки фестивалю – рок-н-рол, панк, ска, регі, бріт-поп-рок. У Славському виступали «ЧеЧе», «Файно», «Інкунабула», «Очеретяний кіт», «Пропала грамота», Віктор Морозов та «Мертвий Півень». Німецькі панки «Mamas­weed» представили оригінальні відеоінсталяції. Виступи італійців «La Scarne­murta», за словами шанувальників, – це «кінокомедія на сцені». Також фестиваль відвідали поляки «Koniec Swiata» та гурт «The Ukrainians» із Великої Британії. А в сільському клубі грали ді-джеї з Іспанії, Чехії, Великобританії.

Після рок-програми просто неба представили найкращі короткометражки з фестивалю «Відкрита Ніч». Показали навіть «Захара Беркута», знятого у селах Тухля та Славське.

Мистецьку програму поєднали з екологічною – окрім вернісажів, майстер-класів з живопису і виготовлення сувенірів створили парк інсталяцій «Прощання з пластиковими одноразовими виробами». За словами голови оргкомітету «Славське-рок» Сергія Харчука, «намагання поєднати ленд-арт із поп-артом і створити пластикові інсталяції – це спроба звернути увагу людей на те, що невдовзі ми поховаємо себе у пластику, фользі й обгортках. Більшість відвідувачів фестивалю – дуже свідомі й адекватні. Торік були випадки, коли люди добряче напідпитку несли недопалок через півполя до урни, щоб не кидати його під ноги».

Екологічний напрямок набирає попу­ляр­ності: так, «Трипільське коло» у Ржищеві носить назву еко-культурного фести­валю. Організатори вирішили використати культуру для популяризації екологічних ідей. Тематику фестивалю поділили за природними стихіями – Вода, Земля, Вогонь, Повітря. «Трипіль­ське коло-2008» називалося «Вода», оскільки було присвячене зверенню уваги на проблеми водних ресурсів.

На фестивалі їдуть, щоб насолодитися музикою у наймальовничіших куточках природи. Проте оази автентики на час цього дійства перетворюються на великі сміттєзвалища. Наприклад, враження від фестивалю біля водоспаду Шипіт у Карпатах його постійної відвідувачки, якими вона поділилася у блозі, важко назвати позитивними: «Цього року Шипіт був мало схожим сам на себе. Напри­клад, тим, що нижня галявина була просто зарошена БИТИМ СКЛОМ, воно також таїлось у річці. Босоніж не так уже й побігаєш. А ще на це специфічне й мало збагненне для більшості збіговисько припхалось чимало лівих людей... І все допитувались охайненько одягнені за­літ­ні пташки, що не вміють навіть згорнути каримата, а чи правда, що на Шипо­ті багато наркотиків. «Правда, – кивала я. – Шипіт – це місце, де кожен знаходить те, що шукає. І тільки наївні та недалекі шукають наркотики».

Типова проблема – зі зростанням популярності та кількості людей (та, відповідно, сміття) багато шанувальників кажуть, що фестиваль «спопсився», зіпсувався. Утім, розвиток фестивального руху має і такий бік. Але масовість – завжди ознака успіху.



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.