СМОЛОСКИП

Микола Воробйов. Вечір великого Українця 

Благородним справам допомагає сам Господь… Ми в цьому мали нагоду переконатись 12 квітня, коли у Національному музеї літератури України було проведено культурно-мистецький захід, присвячений світлій пам’яті поета, дисидента, перекладача Василя Стуса.

Спочатку запланований час заходу обмежувався півтора годинами, але дійство завдяки його інформативно-емоційній насиченості тривало довше. Завдячуючи за­прошеним шановним учасникам, які погодились ушанувати пам’ять Поета, захід відбувся на одному дихан­ні. До участі були запрошені Василь Овсієнко – громадський діяч, правозахисник, «рециди­віст» за радянськими нормами, що за свої національні ідейні переконання вистраждав багато років таборів, знущань з боку тоталітарної системи. Протягом тривалого часу він перебував в одній камері з Василем Стусом. За той час вивчив багато поезій поета напам’ять і виніс їх таким чином із зони.

Мав слово головний редактор православної газети «Наша віра», президент українського ПЕН-клубу, доктор філософії, літературознавець, побратим і однодумець Василя Стуса Євген Сверстюк, автор бага­тьох публікацій, що присвячені темі дисидентства. Він і сам був не­од­норазово засуджений, пере­слі­дувався органами КДБ за свою безкомпромісну літера­ту­ро­­знавчу та громадську діяль­ність.

Почесним гостем був син поета Дмитро Стус, який сказав слово про батька наприкінці заходу – промова була недовгою, але дуже емоційною і жвавою.

Ведучою була чарівна молода дівчина, аспірантка Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка, лауреат премії Української Незалежної Асоціації творчої інтелігенції ім. Василя Стуса Олеся Матвій­чук, за участі якої було проведено багато літературно-мистецьких вечорів. Ще лунала співана поезія, неперевершено виконана пані Оленою Голуб – авторкою музики до пісень на Стусові вірші. Чарівний голос під акомпанемент гітари не залишив нікого байдужим. У кож­ній пісні відчувалось особливе переживання та певний емоційний настрій.

Молодий актор театру росій­ської драми ім. Лесі Українки Роман Семисал розповів гостям про виставу «Іду за край...», побудовану на біографічних даних поета-дисидента. У ній Роман виконав роль самого Стуса. Також він майстерно продекламував на вечорі декілька його віршів, що влучно передавали настрій автора рядків, написаних Стусом під час відбування покарання у Мордовських та­борах.

Аудиторія – в основному молодь: представники осередків «Молодої просвіти», курсанти Київського національного університету внутрішніх справ, студенти Київського національного торгівельно-економічного
університету, ліцеїсти юридичного ліцею ім. Я. Кондратьєва Київського національного університету внутрішніх справ.

Молодь у залі була настільки захоплена, що навіть плин часу не помічався. Молоді люди брали активну участь у дискусії, із зацікавленням реагували на відповіді учасників заходу. Багато хто з них був присутній на подібному вечорі вперше, судячи з виразу облич та поглядів – явно не востаннє. Адже настільки шляхетну та захопливу атмосферу рідко де зустрінеш. Юнаки та дівчата, зворушені виступами, завзято піднімали руки, аби дізнатись якісь моменти, деталі, невідомі факти з життя та творчості поета-страдника Василя Стуса. Авжеж, біль­шість з них, напевно, лише чули це прізвище, а згодом їм від­крився цілий внутрішній світ талановитого митця.

Після цього заходу група студентів на чолі з Василем Овсієнком вирушила на Байкове кладовище, де вони поклали квіти на могили Василя Стуса, Юрія Литвина та Олекси Тихого – борців та українських мучеників, закатованих у радянських таборах та перепохованих 1989 року в Києві. (Захід якраз і був розпочатий переглядом фрагменту про перепоховання цих героїв, у фільмі реж. С. Чернілевського «Просвітлої дороги свічка чорна».)

…Василь Стус був людиною, що говорила й писала за будь-яких обставин голосно, як перед Богом, і платив за це життям. (Є. Сверстюк.) То ж ми, молоді чуймо цей голос сумління всюди і завжди.

Вечір пам’яті Василя Стуса у Національному музеї літератури України