Головна статті
Смолоскип України № 4 (153), квітень 2008 рік
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Сторінка 8
Сторінка 9
Сторінка 10
Всі сторінки
Юлія Волинець. Буремний життєвий ноктюрн Олекси Влизька (до 100-річчя поета)" />

Юлія Волинець. Буремний життєвий ноктюрн Олекси Влизька (до 100-річчя поета) 

У цьому році виповнилося 100 років від дня народження талановитого й не­ординарного поета, прозаїка Олекси Влизька – одного із найяскравіших представників Розстріляного Відродження. Доля випала йому нелегка. Як відомо, народився він на Новгородщині (Росія), куди батько виїхав із Сигнаївки (Шполян­ський район, Черкаська область), а згодом, у буремному 1917-му, повернувся в рідні краї вже з сім’єю – дружиною і трьома дітьми, старшим із яких був Олекса. У тринадцятирічному віці в силу певних трагічних обставин (рятував брата з ополонки ) хлопець втрачає слух, у нього деформується мовлення, але попри все це юнак вступає до Київського інституту народної освіти і саме там починає писати. У 19 років побачила світ перша збірка його поезій «За всіх скажу». Саме після її виходу ім’я Олекси Влизька стає відомим, поезії митця друкують у майже всіх журналах 20-х років: «Плуг», «Молодняк», «Гарт», «Нова Генерація», «Червоний шлях», «Життя і революція», «Глобус», «Універсальний журнал» та інших. Поет продовжує працювати і видає нові й нові збірки творів: «Поезії», «Живу, працюю», «Книга балад», «Моє ударне», «Мій друг Дон-Жуан» та інші. Критика по-різному оцінювала його творчість, зокрема поезії 30-х рр. вважалися значно слабшими за попередні твори. Але для влади він був перш за все небезпечним поетом, поетом із власним баченням світу, із власною позицією, й у віці 26 років Влизька, разом з іншими митцями, було знищено (розстріляно «за підготовку терористичних актів проти державних діячів»). Сталася трагедія невдовзі після вбивства Кірова, 16 грудня 1934 року.

Реабілітували Олексу Влизька 1958-го року, кількаразово було видрукувано збірки його вибраних творів. І ось – столітній ювілей вічно двадцятишестиліт­нього поета.

На рідній поетові Шполянщині в с. Сигнаївка було проведено низки заходів з ушанування пам’яті Олекси Влизька: святкові урочистості за участю письменників із Києва й Черкас – Михайла Слабошпицького, Василя Шкляра, Василя Клічака, Світлани Короненко, Володимира Поліщука, Валентини Коваленко, представників влади, громадськості, журналістів… До 100-річного ювілею М. Слабошпицький завершив новий роман про Олексу Влизька, презентація якого має відбутися найближчим часом. За сприяння шполян побачила світ найповніша на сьогодні збірка творів Олекси Влизька «Поезія. Проза» (упорядник – Володимир Поліщук). Не лише творчості, а й складній, багато в чому невідомій біографії були присвячені виступи гостей і земляків митця. Говорили про майбутнє створення й облаштування музею О. Влизька, меморіальної кімнати, пере­йменування однієї із вулиць Сигнаївки і школи на честь славного земляка і т. д.

А 19 лютого в Черкаському національному університеті ім. Б. Хмельницького відбувся науковий семінар «Олекса Влизько в контексті українського літературного відродження 20-х років ХХ століття». Семінар не був надто велелюдним, але виявився вельми змістовним, багатим на наукові відкриття, оскільки творчість О. Влизька доволі рідко до­сліджувалася. Із цікавими доповідями на семінарі виступили науковці з Києва, Черкас, Кам’янця-Подільського. Доктори наук, професори Володимир Поліщук (Черкаси), Микола Сулима та Юрій Ковалів (Київ) детально проаналізували творчі пошуки Олекси Влизька в літературі українського відродження 20-х, оцін­ки творів і позицій поета тогочасною критикою, особливості його неповторного мистецького голосу. Справді відкритєвими, науково глибокими були доповіді й виступи Ярини Цимбал, Олексія Сінченка (Київ), Лідії Кавун, Людмили Скорини, Оксани Вертипорох, Інни Кошової, Людмили Лонської (Черкаси), інших науковців, які використали різні літературознавчі методи, осмислили різні аспекти спадщини поета – стильові, жанрові, поетикальні, психоаналітичні, лінгвістичні.

Семінар пройшов плідно, цікаво й невимушено, у жвавій дискусії як між науковцями, так і слухачами. Багато поезій митця є суголосними сьогоденню, емоційно наснаженими, пройнятими молодецьким оптимізмом чи виразним іроніч­но-песимістичним настроєм, революційним бунтом чи баладним тоном. Безперечно, кожен зможе знайти в його поезії щось близьке для себе, для свого духовного світу…

Нема журби… Нема в мені печалі,

Бо серце в мене – золотий дудар,

Бо серце в мене – човник на причалі,

А сміх – пісні, а окіян – вода.

І сил моїх не зложиш на долоньці,

І повен човен мій гарячих дум,

Ой вірю я, що вигребу до сонця

І з тим піду, бадьорий, на тріумф!..

Перед учасниками семінару виступив літературний театр університету (художній керівник – заслужений артист України Тамара Власенко), який виконав літературно-музичну композицію за творами Олекси Влизька «Хай кров кипить у грудях молодих».

Читаючи поезію митця, спогади про нього, гортаючи сторінки його трагічної біографії, аналізуючи його вчинки й погляди, починаєш замислюватися над багатьма проблемами, які є актуальними й до сьогодні… Пам’ятаймо всі сторін­ки нашої історії, якими б болючими і трагічними вони не були, шануймо тих, кого немає поруч із нами, хто боровся і гинув, ламався і стояв, терпів і не корився, жив і давав іншим надію на життя.

Крові б, крові і сили відерцем

Святогором понести до мас!..

Якби можна помножити серце,

Я помножив би тисячу раз!

І роздав би, роздав би, роздав би,

Як проміння моєї снаги,

Так, щоб світ загорівся, і став би,

І розбив би старі береги! 

 



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.