Головна статті
Смолоскип України № 4 (153), квітень 2008 рік
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Сторінка 8
Сторінка 9
Сторінка 10
Всі сторінки
Юрій В. Нога, Марина Брацило. Весняна дегустація «Молодого Вина» нового врожаю" />

Юрій В. Нога, Марина Брацило. Весняна дегустація «Молодого Вина» нового врожаю 

«Вставайте, за півгодини – Київ», – відкриваючи двері, проходила провідниця. Поїзд «Кам’янець-Подільський–Київ» наближався до столиці. Однак почнемо спочатку… 

Знаючи звичку деяких політико-мистців чи мистце-полі­тиків застрибувати до вагона на ходу, довелося, призначити «час Х» хвилин на десять раніше, ніж диктував здоровий глузд. Першими з’явилися Іван та Тарас Малко­вичі, на пероні нас зустріли Андрій Юсов та Сліва (за паспортом – Сергій Пантюк) . Тож шляхетне товариство у складі: Марина Брацило, Сергій Пантюк, Андрій Юсов, та Юрій В. Нога разом із молодшим спільником Тарасом Малковичем вирушили до Міста.

Місто нас зустріло появою за­клопотаного голови студентського братства Руслана Голубіцького. Порядок денний традиційно обговорювали дорогою до вже майже рідного університетського готелю-гуртожтку. Кам’янець узагалі схильний до експромтів, тож обговорити було що. Чесно кажучи, від буремно-креативної кам’янецької молоді зазвичай не знаєш, чого очікувати на нібито розпланованих до хвилини заходах. Відтак кам’янецькі конференції та фестивалі – це завжди й легенький острах – ну от ніби перед стрибком із банджем, – і водночас очікування див та сюрпризів.

Звісно, спочатку була справа. Тради­ційно перший удар на себе взяли полі­тологи. Відтак цьогорічні (а відвідувати з подібними поїздками Кам’янець – це вже добра традиція) події у стінах місцевого Університету розпочалися круглим столом «Сучасна політична ситуація в Україні». Першою прозвучала «арія київ­ського гостя» Андрія Юсова. А що молодий політтехнолог доволі часто висловлює провокативні судження – а інакше як докопатися до істини? – одразу ж виникла дискусія. Як ви вже могли зауважити, запропонована тема розмови була доволі актуальною. Тож повністю байдужих у залі не залишилося. А компанія зацікавлених, попри не аж занадто велику кількість (втім, і дякувати Богу, що це були не оптом зняті з пар студенти), виявилася доволі розмаїтою – і за віком, і за фахом. Окрім місцевого студентства, на круглому столі була присутня значна частина редакції газети «Дунаєвецькій вісник», із яким нас пов’язують багато спільних справ. До речі, місія дунаївчан на цьому не вичерпалася. Але про це – трохи згодом.

А поки що – тривало маленьке міжчасся… чи то – міжгалуззя. Тобто політологи все ще не могли наговоритися, митці – зібратися (у тому числі – з думками й текстами:). Відтак, спілкування синтезувалося у щось спільне, включно з вітаннями давніх і нових друзів, переглядом виступів талановитого кам’янецького танцювального колективу «Апельсин» у Грузії, демонстрованого на леп-топі Михайла Юрчишина, шарудінням аркушів та записників ets.Так починався місцевий відбірковий тур фестивалю «Молоде Вино».

Тепер – хто ж і що слухав, читав і оцінював. У журі цього разу опинилися: кам’янецько-чернівецько-хмельницько-київ­ський (на зараз) поет Сергій Пантюк, поет і перекладач Тарас Малкович (не плутати з батьком Іваном :), поетки Марина Брацило (Запоріжжя–Київ) та Людмила Весела (анонсовані раніше Дунаївці).

Журівство – узагалі робота невдячна. Кількість учасників тут не важить. А от визначити, чиї тексти чиїші зазвичай дуже складно. Цього разу Кам’янець, усупереч традиції, дивував не так кількістю, як якістю. Сподіваюся, той, хто матиме щасливу нагоду бути присутнім у Києві на фіналі фесту, зможе належним чином оцінити поезії Дмитра Мельника та Марії Берлінської, яка весь час намагалася переконати присутніх, що вона не поет. Проте тексти виявилися промовистішими. Відтак на переможців чекатиме Київ улітку і можливість позмагатися за лауреатство «Молодого Вина».

Ну і, звісно, говорити про подібні захо­ди, не згадавши загальної атмосфери, – поганий тон. Отож, цього разу її створював… наймолодший учасник заходу, син мистецького подружжя Стріхарів. Попри побоювання батьків, це був чи не найрозважливіший учасник фестивалю.

Отож, тяглість поколінь наявна, переможців названо… І на нас, нарешті, чекало Місто (так склалося, що інакше багато хто з мистецької спільноти його й не називає). Цього разу воно подарувало можливість бути присутніми при досить знаменній події – екуменічному Хресному ході. Можливість порозуміння, весна, оновлення – все це було досить символічним.

Ну і – традиційно – дотепер незнані куточки Кам’янця, а на завершення – намагання водночас налякати і втішити відвідинами гостинних господарів. Тож уклінно дякуємо нашому давньому другу отцю Віктору (Смоляренку) та молодо­му подружжю Олегові й Вероніці Стрі­ха­рям за відчуття, що в Місто завжди приїз­диш, мов додому чи до рідних у гостину.

Отож: «Вставайте, за півгодини – Київ». А вдома, пригадуючи того ж-таки Пантюка, який обіцяв, що «вулиці цього міста ще довго пам’ятатимуть мої кроки», і споглядаючи взуття, замащене глиною з кам’янецького каньйону, подумалося: сподіваємося – так і буде. Взаємно.


Поетка Марина Брацило та переможниця «Молодого вина» Марія Берлінська
 


Дискусія у Кам’янці-Подільському: Сергій Пантюк, Марина Брацило, Людмила Весела, Тарас Малкович

 



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.