Головна статті
Смолоскип України № 12 (149), грудень 2007 рік
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Сторінка 8
Сторінка 9
Сторінка 10
Всі сторінки
Оксана Щур. Могилянська панорама: від глянцю до оффтопу" />

Оксана Щур. Могилянська панорама: від глянцю до оффтопу 

Творчі люди – це проблема кожного суспільства. Їхню енергію треба кудись спрямовувати, бо інакше вона знайде ви­хід сама. Ймовірно, це стало однією з причин виникнення гро­мадської діяльності як явища.

Студентський самвидав – гарний приклад самореалізації творчої молоді. Попри перебування преси такого штибу на проміжній сходинці між шкільними стінгазетами й виданнями з кіосків Укрпошти, її вагу недооцінювати не варто. Тут відбито настрої й світогляд студентства, його ставлення до світу й навчання. Преса здатна стати якщо не засобом впливу, то принаймні посередником між адміністрацією й студентами.

Стосовно могилянського самвидаву, то кількість і тематика видань постійно варіюється, а міфи про найяскравіші вияви креативу передаються з поко­лін­ня в покоління. Зараз спосте­рігаємо розмаїття навіть на рівні матеріального втілення: від паперових газет до Інтернет-блогів.

Офіційна газета «Академічна панорама» видається прес-центром НаУКМА і поширюється лише серед працівників університету, тож для студентів малодоступна, попри зорієнтованість і на цю аудиторію. Зараз «Академічна панорама» – тренувальний майданчик для тих, хто ще юний, але вже надто серйозний, тож матеріалам притаманні надмірний пафос і дидактизм. У жовтні на її сторінках опубліковано заяву редакції про зміну формату: від інформаційного до «полемічного» й «аналітично-інтелектуального», тож варто чекати на пожвавлення змісту газети.

Начебто незалежним вважається «Могилянський вісник», що час від часу виходить під грифом «за підтримки СК». Стартувавши як видання невідомого походження – чи то продовження легендарного «Майдану Могилянки» (газета, що протрималася найдовше з усіх могилянських: майже три роки), чи то ініціатива небайдужих першокурсників – він існує вже другий рік поспіль. Колектив «Віс­ника» зробив риси, за які його постійно критикують – офіціоз­ність, цнотливість і недоскона­лість – брендовими. Не кожен здатен продовжувати працювати в умовах, коли невдоволення значної частини аудиторії результатами стає буденністю; редакція «МВ» може – й за це гідна поваги. Вони збільшують кількість сторінок, залучають но­вих авторів, а нещодавно створили аналоговий варіант газети – блог visnyk.livejournal.com.

Засиллям офіціозу серед могилянських засобів масової інформації пояснюють засновники виникнення газети «Оффтоп». Те, що не вкладається у формат інших видань, публікують тут – на маргінесах. Таким чином, маємо принципово безкоштовну газету обсягом в один аркуш А4, неінформаційну й напівлітературну. Помітним недоліком є дизайн – своєрідна ілюстрація до думки про те, що головне – не зовнішність, а душа та мізки; десь так воно, мабуть, і є, але стереотипи про обдертих гуманітаріїв треба руйнувати, а не підтверджувати. А ще «Оффтоп» – найкраще представлене в Інтернеті моги­лян­ське видання: існує елект­рон­­на розсилка пдф-варіанту газети, а також блог offftop.live journal.com, де відбувається не лише обговорення опублікованих статей, а й дискусії на цікаві теми.

Певною мірою альтернативою мейнстріму могилянської преси став журнал «Vivat Академія!». Якщо раніше самвидав і глянець вважалися несумісними, то тепер доведено протилежне: маємо поєднання зворушливого аж до ди­ле­тантства змісту й естетики професійної верстки. Видання доводить необхідність існування гуманітаріїв у світі: засобам масової інформації потрібні не лише менеджери й маркетологи, а й автори – тобто люди, які вміють писати й редагувати тексти. Загалом, це ненав’язливе чтиво, гарно оформлене; за умови вдосконалення може стати чимось серед могилянської преси – або не стати, залежно від редакційного складу та його амбіцій.

Головна сторінка могилянського порталу Бонет мала би стати електронною газетою КМА. Проте відчувається брак талановитих авторів – і тому статті, що час від часу тут з’являються, справляють враження покликаних вдовольнити потреби латентного критика, а не запити спраглого за інформацією читача. Зате живе й буяє форум, де живуть й взаємодіють віртуальні сутності й цілком реальні персонажі. Саме тут легко дізнатися останні новини, плітки, думку громадськості з приводу практично всього – від найпопулярнішого серед студентів пива до звичок викладачів Академії.

Функцію могилянського ЗМІ покладено й на ЖЖ-спільноту mohyla. Час від часу тут з’являються цікаві й інформативні пости, проте активність її членів не настільки висока, аби спільнота вповні реалізувала свої мож­ливо­сті (це ж стало причиною занепаду спільноти форуму Бонет).

Досить цікаво спостерігати за намаганнями амбітних філологинь написати мережеву повість про пошук чотирма студентками зниклого коханця в декораціях могилянського гуртожитку. Якщо блоги газет – це спроба дискутувати про насущне, а Бонет – спосіб відпочинку й гри, то gravesisters.livejournal.com – це детектив, доповнений розмовою авторок з читачами.

Від інформаційних газет до мережевої прози – такими є мо­ги­лянські видання. Попри пев­ні недоліки, притаманні студентському самвидаву, преса Ака­демії має суттєву перевагу: вона існує – а це свідчить про значний творчий потенціал, актив­ність і небайдужість могилянців.



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.