Головна статті
Смолоскип України № 12 (149), грудень 2007 рік
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Сторінка 8
Сторінка 9
Сторінка 10
Всі сторінки
Петро Вознюк. 2007-й: ПОСТСКРИПТУМ" />

Петро Вознюк. 2007-й: ПОСТСКРИПТУМ

Минув ще один дивний і бентежний рік новітньої української історії. Рік Свині чи то пак Кабана за невідомо чому таким популярним нині східним календарем. І хоча, якщо бути точним, азій­ський Новий рік починається далеко не 1 січня за календарем григоріанським, у нас є чимало підстав спробувати підбити сякі-такі підсумки 2007-го саме під бій київ­ських курантів. Узагалі-то, підсумовувати будь-який річний «баланс» – справа досить невдячна та банальна, котра на додачу ще й відгонить махровою совєтчиною. Втім, ніколи не слід забувати про те, що найбільша можлива банальність – це спроба її уникнути. Тож залишимо напівписьменних снобів крутити носом й озирнемося назад. 

Отже, як згідно модних східних гороскопів, так і за своєю Богом визначеною природою, кабан є істотою загалом не агресивною, одначе при цьому вкрай принциповою. Тобто за власної ініціативи, як правило, нікого не чіпає, проте на чужу брутальність реагує миттєво й – якщо це йому по силах – спуску нападникові не дає. Певна річ, політики доби Модерну страждають надмірним раціоналізмом і не схильні довіряти астроло­гіч­ним текстам. Але на те, панове, й Постмодерн на дворі. Тож, якби деякі з вітчизняних макіавеллістів-модерністів уважніше ставилися до зоряних ритмів та сакральної політології, то вони сто разів подумали б, перш ніж планувати апофеоз реваншу саме на рік Кабана. Адже наступне фіаско було неминучим – навіть за всієї його умовності у рамках наявної змови «еліт». А той факт, що голови, котрі вже давно мали б, якщо не злетіти з ешафота, то принаймні «засвітитися» на плакатах розшуку, продовжують теревенити на блакитних екранах, ми – аби зайвий раз не псувати передноворічний настрій – спробуємо цнотливо списати на загалом не властиву для свині поблажливість. Мабуть, і тут без Постмодерну не обійшлося.

Минулий рік геть неделікатно підклав свиню й тим, хто вважає, що все у цьому житті вирішують гроші та шлунок. Попри підвищений попит на керамічних хрюшок для накопичення монет, цього року гору взяли усе ж таки принципи, а не «бабло» та їдло, не гаманці й «споживчі кошики». Навіть переможці парламент­ських виборів – Блок Юлії Тимошенко, комуністи та Блок Литвина – отримали свій результат не завдяки більшим, аніж в інших учасників перегонів, обіцянкам, а завдяки незмінності принципової позиції. Й хоча автор (як, думаю, і більшість читачів) схильний невблаганно скептично сприймати гасла всіх названих «тріумфаторів», уже саме по собі зростання зрілості та принциповості наших виборців, безумовно, є доброю новиною. Новиною, що насправді дозволяє втримати віру у спільне майбутнє. Отак вітчизняна плутократія, сама не розуміючи цього, власноруч наближає свій кінець.

Утім, давайте не будемо надто вже перейматися політикою. Окрім політичних баталій, рік 2007-й залишить по собі й чимало інших миттєвостей, які інколи варто буде згадати. Миттєвостей, як і належить: приємних і сумних, солодких і гірких, радісних і ганебних – усього, як не дивно, майже порівну. (Між іншим, бажаючі мають чергову нагоду спростувати відоме переконання античних песимістів, що земний світ складається на дві третини зі злого та потворного й лише на третину – з доброго та прекрасного.) Згадаємо чудове спекотне літо й нищівні футбольні поразки, небувалі трагедії на морі та під землею і пошуки монструозного крокодила-втікача, що несподівано об’єднали країну, успіхи українського мистецтва, практично непомітні для масової аудиторії на тлі істерії усіляких «зіркових» танців і ще багато-багато чого... А відтак, саме час кинути погляд у прийдешнє, у не менш цікавий та непередбачуваний рік вогняного Щура. З суто біологічної точки зору зі своїм попередником Кабаном його поєднує неабияка всеїдність (окрім них, сучасна наука знає лише двох аналогічних «універсалів» – ведмедя та homo sapiens). Однак у контексті наших перспектив цікавою є інша властивість цієї не дуже приємної на перший погляд тварини – її неперевершена витривалість та здат­ність до адаптації у найнесприятливішому середовищі. Тому на обіцяні чи­слен­ними звіздарами та «пророками» майбутні колізії й катаклізми ми можемо сміливо не звертати уваги: прорвемося! Однак, погодьтеся, просто пережити лихоліття – замала винагорода для тих, хто не втратив волі й продовжує претендувати на володіння прийдешнім. Відтак, хотілося б побажати, щоб уже в рік Щура ми стали свідками того, як із наявного трансформаційного хаосу викристалі­зовуються чіткі обриси суспільства нашої мрії.



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.