Головна статті
Смолоскип України № 10 (147), жовтень 2007 рік
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Сторінка 8
Сторінка 9
Всі сторінки
Оля Погинайко. Форум книгопродавців" />

Оля Погинайко. Форум книгопродавців 

Їздити до Львова на Форум – це така гарна традиція. Тут можна купити нові книжки, можна подивитися на «зірок», можна отримати пару-трійку автографів, послухати поезію теж можна. Зрештою це добрий привід черговий раз приїхати до Львова, а він того вартий. Не кажучи вже про юрми знайомих навколо. Одним словом, вартує. І навіть якщо ви не книговидавець – все одно вартує.

Коли їдеш на Форум уперше, то дивишся на все широко розплющеними очима, особливо на тих, хто заїжджає, так-так, заїжджає в Палац мистецтв з валізкою на колесах, порожньою, звісно, а виїжджає звідти – з пов­ною. Коли їдеш на Форум вдруге, порівнюєш, наскіль­ки менше минулого року було відвідувачів, наскільки більше заплановано акцій і скільки нових кнайп з’явилося у місті Лева. А от за третім разом вже починає проглядатися система. Остання полягає в тому, що, здається, якість Форуму видавців у Львові потроху переростає якість самих видавців.


Стенд «Смолоскипа» на форумі: Ольга Погинайко, Людмила Титаренко

Організаторам Форуму цього року багато що вдалося якнайкраще. От хоча б урочисте відкриття. Навряд чи хтось буде заперечувати, що цей захід мав той рівень і той формат, який належиться мати офіційному відкриттю національного книжкового форуму. Нарешті. І добрі ведучі, вдягнуті-таки у вечірнє вбрання, і книжки на сцені, слава Богу, і джаз, хороший джаз, а не попса, не російська попса, і зрештою пантоміма на підхваті, щоб шановні номінанти не бродили по сцені, як вівці. І власне те, що вся ця імпреза була задумана «з перспективою на майбутнє», як відкриття 114-го (тобто рівно на сто років уперед) Міжнародного книжкового ярмарку у Львові, свідчить, що Форум видавців розвивається. А якщо ще врахувати запрошення почесним гостем директора Франкфуртського книжкового ярмарку (1975-2000) Петера Вайдгааса, то стає очевидним, куди саме прагне увести його Олександра Коваль.

Бажання вивести Форум видавців «на міжнародну арену» і зробити з нього, а отже, і з української літератури, достой­ного гравця принаймні європейського рівня, похвальне …але поки що, на жаль, нездійсненне. І справа не в директорі, не в рівні організації і навіть не у літературі. Справа в українських видавцях, для яких за 14 років свого існування Форум так і не став форумом, а залишився звичайним книжковим ярмарком, базаром, куди везуть продавати скількись-там примірників цієї-от книжки, а не права на неї. Львівський форум і досі більше спосіб підзаробити тут і зараз (для декого навіть отримати цілу місячну виручку), аніж місце, де підписуються угоди і налагоджуються контакти. Багато видавництв до цього навіть не готуються, принаймні не готуються як слід.

Прогрес, щоправда, очевидний: якщо два роки тому частина учасників навіть прайсів у достатній кількості не мала, то на цей час значення наявності більш-менш повного каталогу осягнули майже всі. Але на тому й кінець. Якщо ж, не приведи Господи, спробуєте на місці обговорити деталі вашої співпраці і – о, диво-дивне! – підписати договір, а зверху ще й набратися наглості замовити поставку… То нічого у вас не вийде просто тому, що три чверті учасників не готові до такої розмови. Про продаж авторських прав узагалі краще не згадувати, щоб не накликати біди.

Книговидавців теж можна зрозуміти. До певної міри. Дорога, проживання, витрати на рекламні матеріали і презентації – все це має окупитися. Інакше навіщо ж їхати? А продажем авторських прав багато не заробиш, принаймні в Україні і принаймні сьогодні. От і тягнуть на стенди стоси книжок і торгують ними аж до забуття.

Мабуть, тому тягне від програми Форуму якимсь снотворним духом. Презентація змінюється автограф-сесією, автограф-сесія – презентацією, прізвища авторів повторюються по кілька разів на кожен спланований день, не кажучи вже про те, що з року в рік більшість з них не змінюється. А ще чомусь все менше стає книжок, на презентацію яких таки хочеться йти. Час від часу, ніде правди діти, «проскакують» круглі столи й навчальні семінари, що пробуджують іскорку цікавості, але таких небагато.

Складається враження, що відпрацювавши нарешті схему більш-менш повної участі у львівському Форумі, книговидавці пустили все на «самотік». Їм комфортно, а отже й потреби «рипатися» понад це немає. А треба, бо стає нудно. А коли нудно – то погано. І що з того, що, як стверджує прес-реліз Форуму, кількість зареєстрованих учасників – 584, кількість заходів у програмі – 286, кіль­кість книжок, надісланих на конкурс – 434, кількість авторів книжок, присутніх на Форумі, – 177.


Презентація серії «Розстріляне відродження» у Львові:
Ростислав Семків, Осип Зінкевич, Сашко Ушкалов



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.