Головна статті
Смолоскип України №2(139), лютий 2007
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Сторінка 8
Всі сторінки
Оля Погинайко. Стрибали високо і низько – була вечірка етно-диско" />

Оля Погинайко. Стрибали високо і низько – була вечірка етно-диско 

2 лютого в приміщенні культурно-мистецького центру Києво-Могилянської Академії відбулася етно-вечірка, органі­заторами якої виступив фестиваль «Країна мрій», зокрема Олег Скрипка.

Те, що скрипчиних вечорниць не було вже доволі давно, добре відомо прихильникам українського фольку. А 2 лютого це відчули на собі й організатори акції: і фойє, і сама «дискотечна» зала КМЦ Могилянки були не те що вщент забиті молоддю, а переповнені налаштованою на не просто гарну вечірку, а на дуже гарну вечір­ку.
Повний аншлаг у гардеробі вже за півгодини після початку (вечорниці – це ж не концерт, тому спізнюватися цілком можна) за­свідчив, що кількість учасни­ків наближа­ється до тисячі, що, зреш­тою, нікого не дивувало.

Почати треба було б з того, що добре спрацювала реклама: журнал «Афіша», реклама в метро, оголошення в Інтернеті (і не в останню чергу у живому журналі) – ті, кому етномузика небайдужа, знали про час і місце ще за півмісяця на­перед.

Далі – оригінальний формат: хочете пройти на халяву – вбирайтеся в український стрій, немає строю – вишиванку, але з до­платою, а як нема вишиванки – можна просто заплатити 80 грн (але зважаючи на те, що Скрипка пообіцяв влаштовувати такі акції щомісяця, дешевше вийде все-таки купити вишиванку). До речі, сам Скрипка на прес-конференції чесно зізнався, що повного народного строю не має, але платити 20 гривень не буде, бо він організатор. На дверях фейс-контроль: суворі козаки в шароварах і з оселедцями, такі собі етновишибали (ну просто красунчики – так і кортіло сфото­графуватися); у самому залі замість насіння (ще одна давня українська традиція, тим же Скрипкою на прес-конференції переадресована на концерти Баскова) – пиво національного виробника; на майданчику від різноманіття узорів і стилів вишиванок (бо в кожному регіоні України – свої традиційні кольори й мотиви) – аж рябить в очах; на сцені «Очеретяний кіт» і DJ Скрипка; всі танцюють польки й коломийки, навіть ті, хто не вміє…

На прес-конференції організатори розповіли, що хотіли б поставити вечорниці «на потік». В ідеалі це означає відкрити цілий етно-клуб, куди можна було б приходити щодня, спілкуватися, танцювати, слухати гарну музику, читати літературу… Бо, як зауважив Олег Скрипка, «україн­ської музики наразі не­має, немає телебачення, немає ук­раїн­ських книжок. Треба реально підтримувати україн­ську культуру, причому не лише язиком». Обіцяний клуб, як і сама «Країна мрій», не обмежувався б ли­ше українським фолком, з часом організатори хочуть привозити й закордонних виконав­ців. Наразі ж обіцяли на наступні вечорниці запросити гурт «Манд­ри», чим ще раз заінтригували й без того зацікавлених відвідувачів.

Зрештою, чи не єдиним мінусом вечорниць у Могилянці ви­явився малий зал, в якому і місця на добру польку не вистачало, і душно було так, що й справді «піджаки загоралися».



Коментарі 

 
#1 paleozavr 2010-12-10 20:41 Якщо взяти до уваги, що автор сценарію - Наталя Гузєєва - за роки незалежності преспокійно русифікувалася і русифікувала своїх персонажів (Петрик, зокрема, став Пєтєю), то стає зрозуміло, що інтерпретація Руслана Єгорова - це всього лише інтерпретація…
 

Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.