Головна статті
Смолоскип України №1(138), січень 2007
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Всі сторінки
Наталія Рудніченко. Український мас-культ: ПРорвалиСЯ" />

Наталія Рудніченко. Український мас-культ: ПРорвалиСЯ

З кожним днем український шоу-бізнес стає більш цікавим та українським за суттю. Але ложок дьогтю у великій бочці меду української мас-культури залишається ще чимало. Тож чи будемо їсти і кривитись далі?

Задумуючи вже давно цей матеріал я хотіла почати з оптимістичного вигуку «УРА!». Принаймні, в останні грудневі дні мені здавалося, що нарешті сталося те, про що я так давно писала на смолоскипівських сторінках. Про що всі ми ще з 1996 року говорили на ірпінських семінарах. Про те, власне, давно мало статися. А саме – про прорив в українській масовій культурі. Ось ще рік назад на сторінках бюлетеню я бідкалась про відсутність достойної зміни таким поважним аксакалам сцени як «ВВ», «Океан Ельзи», Олександр Пономарьов чи Марія Бурмака. І не тому, що я не люблю цих артистів. Навпаки – дуже! Просто відчувалась певна ентропія, ніби фатальність – мовляв, оте покоління ранніх дев’яностих вибухнуло талантом, а нові українські за духом митці так і не з’явились на потребу часу.

 Тож яким було моє задоволення, коли вмикаючи останні декілька місяців ФМ-радіо­станції я чула купу всілякої гарної української, і головне! – україн­ськомовної музики. До­сте­менно мені не відомо, чи впли­нуло на цей процес свідоме збільшення квоти для україн­ських пісень в ефірі. Проте, примітно одне – все, що я чула, було дуже якісним і цікавим. У цьому контексті дуже порадував і перший сімейний український комедійний серіал «Родичі» по УТ-1: прекрасний підбір акторів, цікавий сюжет, справді веселі, даруйте за каламбур, жарти – і головне така природна українська мова. До слова, надзвичайно успішними першопрохідцем у цьому сегменті можна назвати ТВ-серіал для дорослої аудиторії «Леся+Рома» на ICTV. Я була готова вже скинути капелюха і низько вклонитися вітчизняному шоу-бізнесу за дуже великий крок в бік української ідентичності. За крок до глибинного самоусвідомлення – коли мова і національна ідентичність стає не засобом, а потребою.

На жаль, мої оптимістичні висновки щодо зрілості вітчизняного мас-культу виявилися, напевне, поспішними. Принаймні їх добряче зіпсував перегляд новорічних телевізійних програм по всім, без винятку, українським каналам. «Несмак», «повтор», «нецікаво» – так подумали не тільки я, а й переважна більшість моїх друзів і знайомих. Бажання догодити двом ринкам – українському та російському, здається, зіграло злий жарт з ТВ-директорами. Звісно, в економічному плані все відбулось дуже вигідно. Проте, на мою думку, безперспективно. Імунітет від новорічного «мила» на наступні новорічні вечора наступного року гарантовано багатьом колишнім любителям «блакитним вогників».

А от що мене просто таки обурило, так це велика кількість прямої реклами в прайм-таймових шоу, як тепер прийнято казати, «однієї торгової марки» алкоголю. Публічне розпиття-розхвалювання оковитої популярними авторами в прямому ефірі – це не просто несмак. Це, не побоюсь сказати, злочинна недбалість з боку власників телеканалів щодо морального і фізичного здоров’я українських громадян.

Єдиним великим винятком у всій цій псевдосвятковій маячні (включно з широко проанонсованим «Дивним Різдвом» з гранд-зірками Барбарою Брильською та Богданом Ступкою) став святковий КВН, в якому хлопці з «95 кварталу» майстерно і дуже сміливо пройшлись про всіх без винятку представниках українського політикуму. Особливого адреналіну додавала думка, а що от би такий КВН йшов би зараз у Росії J. Не йшов би, не показали б. І де б опинились талановиті квн-щики – неважко здогадатись… Як добре, що ми в Україні – з полегшенням, мабуть, зітхнув не один мільйон українських телеглядачів.

Відсутність чогось цікавого на новорічному ТВ так було суголосне відсутністю снігу і загалом зими під Новий рік. У цій прісності я навіть крамольно пораділа за Вірку Сердючку – читай простого українського хлопця з Полтавщини Андрія Данилка… Можна скільки завгодно ганити його за суржик, простакуватість та імідж недолугого хохла, який він щедро експлуатує в образі своє героїні та її мами. Але, що не кажи, кліпи у нього дуже оригінальні, а кіно про неймовірні пригоди Вєрки Сердючки було справді кумедним і смішним. Більше того, нині я все більше схиляюся до того, що він полонив того ж не російського глядача не кепкуванням з українського, а ритмами українських пісень, які він використав у своїх мелодіях. Деякі його фрази – я справді чула слово в слово у селі моєї бабусі. Влучні простонародні висловлювання – принаймні це чесніше і коректніше, ніж новорічні кривляння таких, на перший погляд, талановитих актрис як Ольга Сумська чи Руслана Писанка.

І вже остаточним адвокатом Андрія Данилка я стала, повернувшись зі святкування Старого Нового року в селі Горошова Тернопільської області. Власне, кожного року ввечері 13 січня після пісної куті тут всім селом влаштовують Маланку і справжнісінький карнавал! Так ось, уявіть моє здивування, коли поважна тернопільська бабуся, споряджаючи в святкові жіночі шати Маланку (завжди – лише хлопця), начепила йому на намітку велику троянду… точнісінько таку як у Вєрки Сердючки. Зауважу, що бабуся робила це достеменно так, як років з вісім­десят тому назад робила її бабуся. За традицією Маланка мала вести себе кумедно і ви­клично, щедро жартувати і кпинити, ходити від хати до хати і за ніч протанцювати з кожною незаміжньою дівчиною на селі. Можливо, комусь мій висновок здасться занадто емоційним і притягнутим за вуха, але нині для мене Вірка Сердючка – це Маланка українського шоу-бізнесу. І своєю щирістю вона мені значно миліша за деяких «правильних» зірок і зіркинь.

Нині на порозі січень. Тож попереду цілий рік, який може подарувати українській культурі (неважливо елітарній чи масовій) – безліч нових відкриттів. Хочеться більше українськомовних пісень, книг, телесеріалів, КВН-ів – усього-усього. І щоб все це було високопрофесійним і, головне, – справжнім. А не таким набридливо-недоречним, як холодний осінній дощ в ці зимові січневі дні.



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.