Головна статті
Смолоскип України №1(138), січень 2007
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Всі сторінки
Олена Колесник. Як ми вертепували" />

Олена Колесник. Як ми вертепували

Над вертепом звізда ясна у весь світ засіяла…

Як відомо, історія вертепної драми на Україні сягає віків. Проте сьогодні, в епоху комп’ютеризації та урбанізації це народне дійство майже забуте. Традиції українського вертепу відновлює Спудейське братство Києво-Могилянської академії, яке з 1996 року створює власний студентський вертеп. Треба сказати, що цей захід є чи не найулюбленішим для братчиків і за десять років існування зібрав доволі велику глядацьку аудиторію, а також сформувалася своєрідна «вертепна група», учасники якої долучаються до написання сценарію, приготування костюмів і організації виступів. Коло вертепників постійно поновлюється «молодим поколінням», яке з радістю продовжує цю приємну і корисну справу поширення різдвяних обрядів.

Креативна група, яка, власне, створювала цьогорічний сценарій, вирішила не торкатися політичної теми. Мовляв, полі­тичні проблеми вже втомили глядачів, та й неодноразово були висвітлені у минулих верте­пах. А тому лібрето сконцентрувалося навколо українського медіапростору, зокрема музичної і телеіндустрії, де у великій кількості «штампуються» нові «зірки екрану». Відповідно, деякі персонажі уособлювали в собі той чи інший збірний образ, наприклад, головна героїня – наївну студентку, яка шукає свій шлях у житті, Ірод – продюсера, чорти – фанатів і стилістів-імідж­мей­керів. Крім цих дійових осіб, у виставі можна було побачити тради­ційних колядниць, ангелів, колоритну циганку, елегантну Смерть і трьох царів, які втілювали в собі різні історичні епохи (античнісь, середньовіччя і модерну добу).

Сюжет доволі простий: Ірод разом із чортами прагне зробити зі студентки нову «зірку», але наро­дження Христа, разом із яким у світ приходить правда і благодать, заважає йому і Смерть забирає його на вічні муки. Тобто, як і має бути у студентському вертепі, злободенна сатира змішалася з давніми філософськими питаннями про пошуки істинного і вічного. У світі не все купується за гроші, тому кінцівка, разом із смертю Ірода і перемогою Гармонії, Краси, Справедливості, проголосила «Ні – банальності й попсі!». Актуальність сюжету, майстерну гру і знання колядок миттєво оцінили глядачі, грошова реакція яких значно покращила бюджет Спудейського братства.

На два тижні вертепувальники забули про навчання і спокій. Маршрут охоплював рідну alma-mater, різноманітні фірми, партії, видавництва, редакції газет і журналів, телеканали, громад­ські організації тощо. Вже традиційним стало колядувати у видавництвах «Смолоскип» і «Пуль­­сари», редакції журналу «Welcome to Ukraine», Президента академіїї В’ячеслава Степановича Брюховецького, родини Качурів, викладачів і друзів та інших людей, яким не байдужа доля українських звичаїв і обря­дів. І, незважаючи на страшенну втому, вертепувальники жалкують, що виступи закінчились, адже вертеп – це свято, що буває раз на рік.



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.