Головна статті
Смолоскип України №1(138), січень 2007
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Всі сторінки
Юрій В. Нога. Що рік наступний нам готує, що рік минулий нам приніс" />

Юрій В. Нога. Що рік наступний нам готує, що рік минулий нам приніс

Щоб зрозуміти, що нас чекає в 2007 році, треба розібратися в тому, що рік минулий нам приніс. Минулий рік приніс досить багато несподіванок. Пригадаймо хоча б створення коаліції дубль перший і дубль другий. Та джерела всього слід відшукати дещо раніше. Звісно, тепер нас мало цікавить далекий 1991 рік, навіть студентське голодування 1990-го вже стало звичайним параграфом у під­ручнику історії. Покоління, яке народилося після розвалу «совка», влітку отримає паспорти громадян України. І для них сполу­чення літер СССР таке ж малозначуще, як ЦАР*. Можемо розпочати з року 2000-го, коли розпочалася акція «Україна без Кучми». Хоч ці події тепер також лише розділи історії, яка, звісно, продовжується зараз. Після оприлюднення Морозом плівок одного відомого майора роз­почалися політичні репресії. Між іншим: 18 людей просто відпущено – без закриття справ, без амністії, і деякі керів­ники силових структур 9 березня 2007 року пригадають події 2001-го. І якщо хтось встиг стати депутатом з мандатом, то ін­шим цілком можливо знову «світять» нари.

 З ностальгією пригадуєш 1990-й, 2000- 2001-й, 2004-й... Це хроніка наших надій та ілюзій. Наші ілюзії нас гублять. Саме ілюзія перемоги на майдані дозволила «голубим» перекупити всіх, хто під руку підвернувся. КПУ, СПУ, НУ, БЮТ – хоч по парі голосів, або й фракцію оптом. Хто перемагав чи програвав в Києві, – це питання залишимо відкритим. Бо, як нам і обіцяли, бандити отримали тюрми, щоправда тепер – у власність. А людина, яка називала націю «козлами» і «бидлом», стає з подачі типу переможця другою особою держави. Тож про що можна тепер говорити.

 Говорити можна і необхідно, бо інакше ми повністю втратимо почуття власної гідності. Проблеми, які приніс новий уряд, виглядають досить цікавими. Коли один з віце-прем’єрів намагається пояснити, що 130 – це значно менше, ніж 95, відразу пригадуєш часи, коли в деяких районах за одного з кандидатів голосувало 198% виборців. Найбільш незрозумілим фактом залишається коротка пам’ять. Більшість пенсіонерів добре пригадують «совок»: ковбасу по два двадцять, хліб – шістнадцять копійок, горілка – три вісімнадцять. Та чому забувають черги, чеки, запис, талони, купони, та найбільш совкове слово «дефіцит». Можливо, більшість читачів не пам’ятають магазинів, де окрім оцту, кабачкової ікри, перловки та мінералки нічого не було. Вибачте, збрехав: ще були кекси по одинадцять копійок, на десерт. Тож давайте розберемося і раз та назавжди розпрощаємося з минулим. З минулим, якого ми частково позбудемося після виборів наступних, коли комуністи навіть не потраплять до ВР. А тепер – щодо виборів.

 Вибори – 2007. Скажу відверто: вибори до парламенту весною 2007 року – це чергова, скажімо м’яко, «лажа». І головне протистояння в цьому питанні буде не з ПР**, а між БЮТ і НУ. Саме «нашо­укри» будуть найбільшими противниками до­строкових виборів, бо саме їхній рейтинг впав як підкошена квітка (а швидше – як шлакоблок). Внутрішнє протистояння між «польовими командирами» дало цікавий і досить несподіваний результат. Посварилися за посади – посади втратили. Та зрозуміти всі втрати їм занадто важко. Втратили не міністерські посади – всього- навсього в черговий раз, як писав С. В. Жадан, «просрали Україну».

Зацікавлених в виборах–2007 прорахувати досить легко: це тільки ті, хто реально може бути претендентом на «булаву». Змагання досить просте – ПР, БЮТ, «Пора», в останній вагон можуть потрапити НУ, СПУ, КПУ, відтак тільки випадкова порада гаранту може змінити ситуацію. Тому далеко не завжди ті, хто розповідає про інтереси народу, будуть намагатися їх захищати. Тепер абзац – рік 2007.

 А давайте подумаємо, для чого переможцям в черговий раз програвати, –звісно, можливо виграти. Хто буде міняти синицю на журавля, хто захоче розібратися в певних чи не певних тонкощах. Просто про головний економічний закон держави. Це протистояння вигідно тількт одній стороні.

 Коротко і ясно. Вмієш рахувати – будеш вигравати. Продам слоган на наступний рік за місячну оплату за квартиру. Дуже вдалий час для підвищення оплати. Хто захоче судитися на 12 вихідних, для містиків буде і 13-й вихідний. Тож все досить просто: оплата збільшилася всього-на-всього на 379%, і тепер спростили систему дотацій – всього «дві довідки». Та існує одна система реєстрів, коли з кож­ного члена родини потрібно по дві до­відки. А ті, хто реально спробував отри­ма­ти субсидії, кажуть про десятки дові­док, на кожного члена родини як мінімум – п’ять. Тож давайте порахуємо: на родину з п’яти осіб необхідно як мінімум 25 дові­док. А отже, чергове полегшення можна вважати умовним. Якщо просто, то підви­щен­ня бути повинно, але, напевно, не таке.

 Свята закінчаться, і народ почне думати, – а хто головний? Хто винен? І ви зовсім не повірите, коли дізнаєтесь що закладали підвищення цін при Юлі, а оформили при Єханурові, а Янукович з Азаровим – просто жертви «помаранчевого режиму». Можливо, я досить добре знаю політологію, і серед моїх знайомих можна нарахувати три-чотири десятки діючих політиків, політаналітиків, політологів, політтехнологів, проте з прикладною психологією складніше. Та все одно напередодні свят великих заворушень очі­кувати не варто. Тож початок року буде спокійним. А от далі проблеми з Тарасюком, Шуфричем, замами в МВС. Поки що умовна коаліція Юлі і Юри*** і самооборона, яка буде створена до лютого. Холодна війна між секретаріатами Вікторів може почати весною переростати в гарячу. Та якщо на той момент ПР «домовиться» про 300 голосів в ВР, то ситуація стане патовою. Президент буде ветувати закони, а ВР буде долати вето. Однак до 300 голосів не вистачає станом на останню декаду грудня 38. Всі, хто хотів продатися, вже продалися, і нових «шабель» в ПР не зявиться. Тож не так просто буде зробити з Віктора Андрійовича весільного генерала і політичного пішака.

 Та і в ПР не все так спокійно. Хоча це досить закрита структура, з досить чітким «ранжиром», і на відміну від НУ, з’їзд якої нагадував провінційний базар, «голубі» всі питання проголосували за 47 хвилин. Та і в цій структурі є тріщина: вперше про неї заговорили в 2004 році, це Ахметов–Янукович. Обидва репрезентують бізнес, однак різної ментальності. Якщо Ахметов – це типовий представник капіталізму, то Янукович після двох ходок став типовим совковим завгаром. І різниця в психології і підходах може досить сильно вплинути на кланову систему верхівки ПР. А для декого особисті бізнес-інтереси важливіші за загальнопартійні. Однак самі регіонали впевнені в перебуванні при владі мінімум 5 років – «а потім будуть вибори і народ знову вибере нас в парламент». Приблизно так тлумачить це Людмила Кириченко.

Невже можна вважати всю націю склеротиками? Склероз – гарна хвороба: нічого не болить і кожень день стільки нового. Не знаю, як інші, особисто я газети тижневої давності викидаю.

І наостанок: в мене в компі стоїть суперпродвинутий віндовс з мовними редак­то­ра­ми, не знаю, чому на інші прізвища не було жодної реакції, а коли набирав пріз­ви­ще голови Кабміну, він підкреслю­вав як помилку. А можливо він і правий?

* ЦАР – центрально африканська республіка припинила своє існування в 80-тих роках минулого тисячоліття. Утворивши декілька со­ціалістичних республік.

 ** ПР – партія регіонів

*** Тимошенко і Луценко 



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.