Головна статті
Смолоскип України №1(126), січень 2006
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Всі сторінки
Юрій В. Нога. Газовий конфлікт, раунд перший: знак оклику, знак питання чи трикрапка" />

Юрій В. Нога. Газовий конфлікт, раунд перший: знак оклику, знак питання чи трикрапка 

«Корупцію не можна знищити. Її можна лише очолити»

 В. Литвин

Вкотре доводиться переконуватись у тому, яка коротка в людей пам’ять. Більшість наших співгромадян уже на початку весни чули про переговори щодо нафти та газу між Україною та Росією. На той момент ішлося про підвищення ціни не більше ніж на 25%. Та от в останні дні літа несподівано виникає питання про фі­нансові умови перебування ЧФ Росії в Криму. Бо вже понад чотири роки україн­ська сторона доплачувала за перебування військових баз іншої держави на своїй території. Коли ж у середині осені постало питання щодо проведення інвентаризації та адекватного грошового відшкодування, Росія почала шукати економічні важелі впливу на Україну, щоб залишитися на Кримському півострові на попередніх умовах аж до 2017 року. Тобто досидіти на шиї українців до закінчення терміну договору про оренду.

І досить швидко такий батіг знайшовся – це енергоносії. Тож на початку зими уряд Єханурова слухав від «Газпрома» казочку першу – про 160 доларів США за тисячу кубометрів на кордоні. Однак у цей же час розпочалося розслідування щодо берегового комплексу морської навігації. І вже в першій декаді грудня ціна зростає до 220–230 доларів. Алєксандр Мєдвєдєв, заступник голови правління «Газпрома»: «Росія не буде продавати газ Україні по 160 доларів, нова ціна становитиме 220–230 доларів за тисячу кубометрів». Жодних логіч­них економічно вмотивованих пояснень нової ціни не існувало.

Однак перед Новим роком у Росії почала нагнітатися антиукраїнська істерія – від пустопорожнього базікання пересічних обивателів аж до сумнозвісних навчань із закручування газового вентиля. Європа в той час спостерігала це на екранах телевізорів як святкове гумористичне шоу, без­коштовний додаток до новин, і втручатися явно не збиралася. Тим часом Москва гнула свою лінію, а надто – одіозні політики. Яскравим прикладом подібних ескапад може бути, наприклад, така заява Владімі­ра Жиріновського: «Ніколи ще в історії Європи не було української держави. Сьогоднішня назва вашої держави – це руїна, «окраїна Російської імперії». Не подобається в Російській імперії – будь ласка, переїздіть в інше місце».

В останні передсвяткові дні ця історія досягла свого апогею. Промовистим є той факт, що Росія виступила одним із гарантів безпеки України в той час, коли наша держава відмовилася від ядерного статусу. Серед інших там є розділ про недопущення економічного тиску. Можливо, у такому контексті Україні варто замислитись над відновленням другого у світі ядерного потен­ціалу. І тоді російські передноворічні жарти були би більш обачними. А то вийшло як у тому анекдоті: «На додачу до ядерного чемоданчика з червоною кнопкою президент Росії отримав у подарунок на Новий рік газову валізу з жовтим вентилем».

Втім, якщо гарно подумати, такий самий вентиль має і наш президент. І варто його закрутити, як у надміру розважливої Європи також почнуться проблеми. Просто ми пам’ятаємо, що також належимо саме до цієї частини світу, а не до якоїсь там Азіопи. А якщо серйозно, подібні дії напередодні виборів кваліфікуються як втручання у внутрішню політику держави.

Всі новоявлені опозиціонери мають тісні зв’язки з сусідом-агресором. Через що раз по раз виникають незрозумілі ситуації. Яким чином, наприклад, документ, зміст якого становить комерційну та державну таємницю, потрапляє до опозицій раніше, ніж до профільних комітетів ВР? Про яку політкоректність може йтися взагалі, коли заради рейтингових очок втоптують у багнюку імідж країни й нехтують її безпекою?

Та як би хто не хотів, а плин часу не зупинити. І ось нарешті – Новий рік. 1 січня Росія припиняє поставки газу до України. В якості сміху крізь сльози: «Новини ОРТ. Невдячна Україна відмовилася від найдорожчого новорічного подарунка найближчого друга, Росії, – по $ 230 за 1000 кубів газу». Зі святом! Ось як прокоментував ситуацію президент України Віктор Ющенко: «Україна з початку 2006 року забезпечує безперебійний транзит газу до країн Західної Європи. /.../ Україна з 1 січня, не отримуючи жодного кубометра газу з Росії як платню за транзит, сьогодні взяла на свої плечі всі витрати по транзиту газу в Західну Європу».

І тут нарешті ця сама Європа заворушилася. Вона нарешті почала усвідомлювати, чим це новорічне шоу загрожує безпосередньо їй. Європейські лідери висловилися цілком зрозуміло – в дусі пошуку компромісу. Тут би Росії й замислитися... Аж ніяк! Вона не придумала нічого розумнішого, аніж звинуватити Україну в європейських проблемах – мовляв, не наша вина, що українці крадуть блакитне паливо. Тому вам і не дісталося в повному обсязі. Це ції погані люди щодня залазять вам до кишені й витягують звідти скільки зможуть – по 50-70 мільйонів доларів за добу. І це відбувається під акомпанемент заяви Юрія Єханурова: «У випадку перегляду контракта про газопостачання і транзит газу між «Газпромом» і «Нафтогазом України» Україна може звернутися до Стокгольмського арбітражного суду». Після цієї заяви у випусках російських новин зникає слово «крадіжка», натомість починаються розмови про аудит та можливий продаж українською стороною газотранспортної системи.

Однак переговорний процес триває. З невідомих лабіринтів коридорів «Газпрому» виринає компанія «Русіукрасуперлохгаз», яка погоджується з ціною в $ 220 від ро­сіян і обіцяє продавати газ українцям менш ніж за сотню... всього по 95 аме­рикан­ських гривень. А тепер проведемо досить нескладний підрахунок: 220–95=125. Досить дивна доброчинна акція як для комерційної структури. Або, як кажуть, тут когось намагаються «розвести» на гроші. А тепер спробуйте з трьох разів здогадатися, кого. Бо туркменський газ іде для України за тією ж ціною, однак вартість його для компанії на кордоні становить без декількох центів 50 доларів. Тобто 95–50=45, однак слід врахувати, що обсяг постачання за різними оцінками перевищує поста­чан­ня газу від росіян від 2,25 до 3,5 разів. Проста вправа для дітей молодшого шкіль­ного віку, враховуючи транзит і ціни в Європі.

Отже, треба думати, бо є декілька пунк­тів, які виглядають в межах подібних договорів досить дивними. Зокрема, в чому я повністю згоден з опозицією, – чому забо­ронено реекспорт, хто буде переглядати кожне півріччя цінову політику, бо визначення «робоча група» не дає конкретної відповіді, з якої сторони скільки учасників, як вони між собою розподіляють права та обов’язки і т д. Та не все вийшло, як планувалося. Бо з’явилися дуже вредні журналі­сти, які почали ставити настільки незручні запитання, особливо про засновників, що чесним бізнесменам від енергоносіїв довелося домовлятися напряму.

Так починався передріздвяний спур у першому раунді. Щоправда, розмови від­носно того, що все відбувалося напряму, вже викликають сумнів. Так, німецькі ЗМІ поширили інформацію про участь у переговорному процесі колишнього канцлера Шрьодера. На жаль, я не бачив оригіналів, тільки перекладні посилання нашого теле­бачення. Та всеж втручання як європей­ських країн, так і США росіяни розцінили як недружні кроки. В цей же час тривають переговори про будівництво газогону в обхід України, а також до Китаю та Японії.

Переговори завершилися, всі говорять про саме свою перемогу. Та як це сприймати, не знає навіть ВР і планує провести слухання. Новоявлена опозиція відправила уряд у відставку. Однак, за попередніми даними, угода є досить вигідною, що­правда, пересічним громадянам прочитати додатки найближчим часом не світить. А з озвучення наших урядовців виходить, що розрахунок за весь газ відбуватиметься з коштів, отриманих за експорт. З профі­цитом у 11–13%, що дозволить створити запас за поточний рік на 30–45 діб.

Однак це все лише слова – і жодних доказів. Не відома система перегляду домовленостей. І якщо за декілька тижнів буде оголошено про створення бази НАТО на українських теренах, чи не стане це причиною для чергового перегляду цін? Відносно постійного загравання до різних таборів найбільш вдало висловився народний депутат Олександр Волков: «Україна заявила,що йде до ЄЕП, а потім за два місяця – в НАТО і ЄС. Я можу сказати єдине, що з подібними розкладами Україна в жодні НАТО і ЄС не йде. Україна йде на...» Що ж, перспектива досить цікава, однак у березні дещо зміниться. Наслідки перших змін (конституційної реформи) нам дадуть відчути теперішні депутати до припинення їхніх повноважень (510 нардепів різних скликань станом на 1.01.2006 р. знову балотуються до ВР).

А ті, хто не попався на нафтовому скандалі відносно Кувейту, а потім – Іраку, – конгресмени й вайтхаусмени – терплять до весни, щоб більш детально познайомитися з ядерними програмами Ірану. Допоки США не розпочне військові дії в Ірані, ціни на вичерпні енергоносії будуть зро­стати...

Тож дозволю собі це питання залишити відкритим...



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.