Головна статті
Смолоскип України №11(136), листопад 2006
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Сторінка 8
Сторінка 9
Всі сторінки
Ростислав Семків. Майстрування поезії" />

Ростислав Семків. Майстрування поезії 

Для першого-ліпшого поета, чи для того, хто ним себе вважає, написати вірша не є особливою проблемою. Сідає за комп’ютер, зосереджено дивиться в монітор і... пішла-поїхала геніальність: букви вистрибують з-під його пальців і складаються у влучні слова, а ті обертаються яскравими образами. Складніше з іншим: чи зможе «жрець краси» витворити щось приземленіше? Наприклад, табуретку.

16 листопада у «Смолоскипі» четверо сміливців – Богдан Горобчук, Павло Коробчук, Олег Коцарєв та Дмитро Лазуткін (разом – ГО-КО-КО-ЛА) – вирішили наочно довести, що руки в поета не лише для кніпання по клавіатурі, але й для речей серйозніших, трив­кі­ших. Мистецька акція «Міцна чоловіча поезія», крім читання віршів, супрово­джувалася дзиж­чанням пилки, шурхотом рубанка та ударами молотка. Молоді чоловіки заповзялися створити і духовне, і матеріальне. Поезія вдалася їм краще – табуретка гірше. Але вона була, як доказ, як мрія про солідну маскулінність, як сон з минулого, в якому було все просто і надійно.

Заправляв усім Лазуткін. Принаймні, таке складалося враження, бо він сидів у кутку нога на ногу і читав газету – нічого не робив, а отже керував. Тільки вийшов до трибуни прокричати у мікрофон свої розпачливо-пронизливі вірші, кожен з яких із небаченою яскравістю демонструє етапи становлення молодого чоловічого я в сучасному непростому світі. Дальший саморозвиток його таланту, безперечно, викликатиме все більше зацікав­лення, менші та більші скандали і протести з боку феміністок. (Вони й цього разу не забарилися втрутитися: кілька дівчат спробували зірвати виступ поета, увійшовши до зали з транспарантами на кшталт: «Тепер я маю в руках молот фемінізму проти вашого патріархального ладу. І я зруйную його!». Втім, присутні слухачі, а зала «Смолоскипа» була заповнена вщерть, демарш радикально налаштованих жінок не сприйняли і продовжували елегійно споглядати поетично-робітниче дійство.)

Глашатаєм гурту, його потужним рупором, котрому не потрібен навіть мікрофон, був Коцарєв. Його поезія теж надривна і найближча до «робітничої рані» 20-их ХХ-го. Ідеологія простоти і конкретності пре з рядків його віршів, ламаючи звичні ритми вже традиційного верлібру. Зі сцени повіяло харківським конструктивізмом і бадьорим мажором оновлення.

Двоє інших чоловіків, котрі, як мені здалося, й зробили концептуальну табуретку, також перебували у різних статусах. Павло Коробчук у чудернацькому головному уборі, що навівав думки про активістів студентських будзагонів пізньорадянської доби, вочевидь, відігравав роль ударника. Цей поет надзвичайно динамічно змінює свою поетику й встиг вже доволі далеко відбігти від манери своєї смолоскипівської збірки 2004 року. Богдан Горобчук, книга віршів котрого з’явиться щойно цього року, відтак, виконував роль єдиного простого трударя, пролетарія, вміння якого правильно розмічати маркером межі майбутньої табуретки експлуатувало решта троє учасників вечора. Читає Горобчук надзвичайно іронічно і якось хижо: це, напевне, має справляти неабияке враження на дівчат. Врешті, табуретку було зроблено, а вірші прочитано, але дійство ще продовжу­ва­ло­ся. Не бажаючи дозволити тестове сідання на своє дітище (а, можливо, просто засумнівавшись у тривкості нашвидкуруч змайстрованої табуретки), чоловіки заходилися (тепер уже всі разом) її розламувати. Тут справа пішла швидше й на очах у спантеличеної публіки шедевр було знищено: мовляв, наша поезія й так зостанеться з вами, то навіщо вам ще й табуретка?!

Найсентиментальніші в залі мало не плакали, більш міцні почуттями нарікали хіба на непослідовність концепції: для остаточного вирішення долі сакраментального предмета, напевне, слід було запросити ще когось на роль судді-прийомщика. Рекомендували знаного виваженістю своїх суджень та коректністю висловлювань Сашка Ушкалова. Та й гурт з його участю називався б ніжніше, без натяку на глобалізацій не варварство і ламання традиції: «Гококолушка». Нічого більше як чекати нових чоловічих перформенсів не залишалося.

Фотозвіт з акції:

Богдан Горобчук

Олег Коцарєв

Павло Коробчук

Дмитро Лазуткін

Поетична робота "пиляють не тільки жінки":

Демарш феміністок "табуретка - гендерно нейтральний об'єкт":



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.