Головна статті
Смолоскип України №11(136), листопад 2006
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Сторінка 8
Сторінка 9
Всі сторінки
Ольга Погинайко. Українські видавці в Польщі" />

Ольга Погинайко. Українські видавці в Польщі 

Мабуть, розпочати розповідь про цю неймовірну поїздку треба з великої подяки її натхненниці й організатору, раднику Посольства Польщі в Україні Олі Гнатюк. І зовсім не тому, що так годиться. Просто енергія й ентузіазм пані Олі не можуть не викликати захоплення. Адже це не українському Міністерству культури і не українському Міністерству закордонних справ, і навіть не Держкомінформу, який керує книговиданням в Україні спала на думку така ідея, і вже точно не їм вдалося її реалізувати, вони навіть не знали про неї. Та й навіщо це їм? Хіба це Україна має бути почесним гостем міжнародного книжково ярмарку, який відбудеться в травні у Варшаві? Хіба це Україні потрібно показувати потенційним «гостям гоноровим» зал, у якому від­будеться виставка, влаштовувати зустріч з представниками «Ars Polo­na» й «Інституту книжки»? Хіба, зрештою, Україні потрібен обмін досвідом з набагато успішнішими, ніж наші, польськими видавцями? Судячи з усього, не Україні.

А тепер трохи про подорож. Вона й справді була неймо­вірна. Звичайно, перше, що помічає український громадянин, який ніколи раніше не був за кордоном (а авторка якраз така), – це зміна якості дороги буквально відразу після перетину символічної лінії. Нехай навіть виявиться, що не всюди дороги настільки кращі за наші, але те, що «до» тебе багато кілометрів трясе, а «після» машина йде плавно – не помітити важко. Друге, чого не помітити не можна – це охайність двори­ків у придорожніх селах і дворів у самих містах. Третє – ви­хо­ваність людей навколо. І насамкінець – чистота громадських туалетів. Це якщо коротко. Але мова не про це.

Наша поїздка почалася з візиту до легендарної і дуже успішної «Академічної книгарні» у Кракові, а далі були видавництва «Universitas», «Znak», Інститут книжки, книгарня «Нестор». Особливо хотілося б розповісти про останню. Адже під цією так би мовити «торговою маркою» у самому центрі Кракова знаходиться цілий український культурний центр. Тут не тільки чи не єдина на всю Польщу книгарня видань українських та про Україну, тут ще є українська кав’ярня і ресторація «Смак український», і саме тут у Кракові збираються українці й поляки, для яких Україна – це не просто чорнобильська пляма на карті Європи. Закінчився наш перший «робочий день» діловою вечерею з президентом найбільшої в Польщі маркетингової компанії в галузі книговидання «Book Marketing Research» Яцеком Влодарчиком, добре знайомим україн­ським видавцям за навчальними семінарами, котрі він проводить спільно з фондом «Відродження». Тож уже першого дня з’ясувалося, що графік у нас буде дуже насиченим, а зустрічі – неймовірно цікавими. Так воно і сталося: з одної зустрічі на іншу доводилося просто перебігати, заздрісно поглядаючи на краківські, а потім і варшавські музеї та кнайпи.

Наступного дня у Варшаві представники українських видавництв отримали змогу зустрітися з людиною, до якої не пробивалися навіть більшість «рідних» поль­ських видавців, – президентом мережі книжкових магасторів «Емпік» паном Ейял Лагав. На цій зустрічі пан Лагав повідомив про подію, яка в майбутньому може радикально змінити український книжковий ринок, перевернути його з ніг на голо­ву, а точніше, поставити нарешті на ноги, щоб він став таким, яким має бути книж­ко­вий ринок цивілізованої країни. Йдеться про купівлю «Емпіком» понад 60% акцій всім відомої мережі книжкових супермаркетів «Буква». Погодьтеся, новина для українських видавців непересічна.

Зустріч українських видавців з директором книгарні "Чули барбажиньца" ("Ніжний варвар") Томашем Бжозовським (у центрі)

На цьому, поїздка, звичайно, не закінчилася, але докладна розповідь про кожну зустріч займе аж надто багато часу. Тому згадаю ще тільки про ті, які були пов’язані зі згаданою вище участю України в міжнародному книжковому ярмарку у Варшаві, тим більше, що стрімкість розвитку подій, які відбувалися просто на наших очах, вражала. Адже ще у вівторок презедент Інституту книжки Магдалена Слюсарська розповідала, що за 5 місяців від часу оголошення про те, що Україна стане почесним гостем цієї ви­ставки, керівництво нашої держави так і не визначилося з тим, яка інституція куруватиме подію з нашого боку. Про це ж говорила й керівник департаменту зарубіжної культурної політики при міні­стерстві культури Польщи Маґдалена Ґумковська наступного дня. А вже в п’ятницю на зустріч з представниками «Ars Polona» у виставковому залі, де, власне, і має відбуватися дійство, прибув заступник голови Держкомтелерадіо Василь Шевченко, який навіть назвав орієнтовну загальну суму кошторису імпрези – 5 мільйонів гривень. Складалося враження, що, почувши про нашу поїздку до Польщі, українські чиновники просто злякалися й у стилі фільмів про Джеймса Бонда запідозрили видавців у всесвітній змові. Відтак, «процес пішов». І хоч вся ця історія вигладає часом смішно, а часом дуже сумно (бо хто з наших видавців міг би самотужки організувати щось у Варшаві), головне, як видається авторці, саме те, що справа зрушила з мертвої точки. Втім, чи зможе Комітет організувати щось путнє, – це ще велике питання, особливо, якщо судити за держкомів­ською виставкою в березні минулого року в Києві.

Загалом за 5 днів було проведено понад 15 зустрічей і налагоджено контакти, на які за інших умов пішло б набагато більше часу й зусиль. І що найбільше вражало, що створило неповторний збірний образ польського видавця – це та, доброзичливість і щирість, з якою нас зустрічали в кожному місці, з якою нам розповідали про свої досягнення й помилки та поїли кавою й чаєм.



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.