Головна статті
Смолоскип України №11(136), листопад 2006
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Сторінка 8
Сторінка 9
Всі сторінки
Олесь Обертас. Українська гельсінкська група: 30 років героїзму" />

Олесь Обертас. Українська гельсінкська група: 30 років героїзму 

У Києві на державному рів­ні відзначено 30-річчя УГГ

Україна вперше на державному рівні відзначила річницю створення Української Громадської Групи (УГГ) сприяння вико­нанню Гельсінкських угод. Свят­ку­вання тривали 8, 9 та 10 листо­пада 2006 р. У рамках святкування ювілею Гельсінкської Групи відбулася прес-конференція, було відправлено панахиду на могилі Патріарха Володимира у Києві, покладено квіти на могили членів УГГ, відбувся вечір пам’яті Надії Світ­личної, проведено семінар на тему: «Права людини: вчора та сьо­­годні» та всеукраїн­ську моло­діж­ну на­укову конференцію «Ук­раїн­ська Гельсінкська Група: 30 років існування».

У середу 8 листопада у пресовому агент­стві УНІАН від­булася прес-конференція, на якій виступили член-засновник УГГ Левко Лук’я­ненко, члени УГГ Василь Овсієнко, Мирослав Маринович і Йосиф Зісельс, представник Ва­шин­г­тон­ського Комітету Гель­сінк­ських Гарантій для України Осип Зінкевич, голова Московської Гельсінкської Групи Людмила Алексєєва, голова Української Гельсінкської Спілки Володимир Яворський.

Пресконференція до 30-річчя УГГ. Зліва: Л.Алексеєва, О.Зінкевич, Л.Лук'яненко, В.Яворський, В.Овсієнко, Й.Зісельс

 Основною частиною відзначення стали урочисті збори громадськості, що відбулися 9 листопада у будинку Української Центральної Ради. На зборах були присутні 20 членів УГГ, посол Фінляндії в Україні, представники Гельсінкського руху з інших країн, дружина Президента України Катерина Ющенко та посли держав-учасниць Гель­сінк­ського процесу. На цій частині відзначень було зачитано привітання Президента України Віктора Ющенка, виступали Левко Лук’яненко, Михайло Горинь, Микола Горбаль, Людмила Алексєєва, Осип Зінкевич, Лесь Танюк, Петро Січко, Йосиф Зісельс та інші, а радіо «Свобода» нагородило всіх учасників гельсінкського процесу спе­ціальною пам’ятною медаллю. 

 Народний депутат України, політв’язень, один із засновників УГГ Л. Лукяненко зазначив, що створенню Гельсінкської групи передувала низка подій, а також розповів, як у 1976 році на тлі політичної ситуації в Європі було створено УГГ.

Під час пленарного засідання

 У травні 1976 р. московські правозахисники створили Московську групу сприяння виконанню Гельсінкських угод. За ініціативою письменника Миколи Руденка, 9 листопада 1976 року в Україні почала діяти Україн­ська Гельсінкська Група, яка об’єднала людей різного сві­то­­гляду й національ­ностей, бо пра­­во­захисники розуміли: за колоніального становища про дотримання прав людини не може бути й мови – незалежність всім уявлялася як імовірний гарант свободи. «Коли вони сказали, що хочуть створити Гельсінкську Групу в Україні, я похолола, – згадує нинішня голова Московської Гельсінкської групи Л. Алєксєєва приїзд до неї Миколи Руденка і Левка Лук’яненка. – На теренах усього Радянського Союзу найжорстокіше карали в Україні. Ми просили західних журналістів писати якомога частіше про Україн­ську Групу, про кожну її людину. Бо це камікадзе. Перші арешти відбулися саме в УГГ. Терміни україн­цям давали найбільші. І найбільше загиблих у таборах було саме серед членів Української Гельсінкської Групи».

 «Вже 24 грудня у всіх членів групи були проведені перші обшуки, – згадує В. Овсієнко, – у Олеся Бердника, Микола Руденка, Олекси Тихого. Перші арешти М. Руденка і О. Тихого відбулися вже 5 лютого 1977 р., а 23 квітня було заарештовано Миколу Матусевича і Мирослава Мариновича, але цей рух не припинявся – люди не боялися і продовжували вступати до УГГ. Така зміна заарештованих тривала майже 10 років безстрашно і безперервно».

Попри шалений тиск, УГГ не самоліквідувалася: і з неволі виходили її документи. Видавництво «Смолоскип» ім. В. Симоненка у США і Вашингтон­ський Комітет Гельсінкських Гарантій для України видали майже всі документи УГГ українською, англійською й іншими мовами, Закордонне представництво УГГ видавало щомісячний бюлетень «Вісник репресій в Україні», вся Україна припадала вухом до глушених передач радіо «Свобода».

 Українська держава в особі Президента України Віктора Ющенка відзначила мужність членів УГГ. Президент вручив 42 членам УГГ (живим і мертвим посмерт­но) державні нагороди – орден «За мужність» І-го ступеня. Виступаючи перед нагоро­дже­ними, Президент від імені українського народу і держави засвідчив їм найглибшу шану і вдячність. «Саме ви заклали першу цеглину розбудови в Україні громадянського суспільства. Ви були першими, хто свободу людини і громадянина поставив на рівень зі свободою народу, а їхнє право – вище права держави», – сказав В. Ющенко. Президент відзначив три світоглядні дії Української Гельсінкської Групи. Це просвітництво і відродження української державності, виклик комуністичній тоталітарній системі та збереження глибокої демократичної традиції українства. «Українська Гельсінк­ська група вивела боротьбу українського народу проти тоталітаризму у контекст світового демократичного процесу», – відзначив В. Ющенко. Президент нагадав про видатні постаті УГГ, серед яких Василь Стус, Іван Кандиба, Олесь Бердник, Микола Руденко, Вячеслав Чорновіл, Юрій Шухевич, Левко Лук’яненко, ген. Петро Григоренко.

 А 10 листопада будинок «Смолоскипа», куди цього дня перемістилися основні події з відзначення 30-річчя створення УГГ, був переповнений. Тут відбулася всеукраїнська молодіжна наукова конференція «Українська Гельсінкська Група: 30 років існування», було відкрито фотовиставку, присвячену діяльності УГГ, у Музеї-архіві українського самвидаву, презентовано документальний фільм Олександра Фролова «Дисиденти: Україн­ська Гельсінкська Група», книгу «Україн­ська Гельсінкська Група. До
30-річчя створення: історія, документи», яку підготували О. Зінкевич і В. Овсієнко, а також двотомник «Міжнародний біогра­фічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Том 1. Україна», який підготували Є. Захаров і В. Овсієнко.

 У конференції, ведучим якої був Олесь Обертас, взяли участь 30 представників преси, члени УГГ і колишні політв’язні: Раїса Руденко, секретар УГГ, Михайло Горинь, Микола Горбаль, Євген Сверстюк, Богдан Ребрик, Микола Матусевич, Петро Розумний, Степан Сапеляк, Микола Кульчинський, Олесь Сергієнко, Віталій Шевченко, Василь Кохан, Богдан Климчак, Григорій Приходько, Зорян Попадюк, Михайло Якубівський, Ганна Михайленко, Володимир і Микола Мармуси, Петро і Володимир Січки, Іван Гель, Ніна Марченко, Атена Пашко, Володимир Андрушко, дружина В. Стрільціва, син Олекси Тихого Володимир. Серед присутніх були молоді дослідники – Вікторія Марценішко, Юлія Волинець, Ігор Волошин і Юрій Колісник (Черкаси), Олег Рарицький і Микола Васьків (Кам’янець-Подільський), Микола Грабчак і Олександр Кривенко (Київ), були присутні історики Вахтанґ Кіпіані, Анатолій Русначенко (Київ), Юрій Зайцев (Львів), а також голова Харківської Правозахисної Групи Євген Захаров, голова УГС
В. Яворський та багато інших. Тексти доповідей і виступів на конференції буде надруковано в журналі «Молода нація».

 Ключові доповіді про діяльність УГГ виголосили В. Овсієнко, колишній політв’язень, правозахисник, член Української Гельсінк­ської Групи з 1978 р. та О. Зінкевич, представник Вашингтонського Комітету Гельсінкських Гарантій для України.

 В. Овсієнко розповів, яким чином і в якому політичному контексті світової історії виникла УГГ. Він згадав Валерія Марченка – вченого-сходознавця, перекладача і журналіста, який загинув 7 жовт­ня 1984 р. в ув’язненні. «Його засудив до 10 років ув’язнення і 5 років заслання суддя Григорій Зубець, який тепер є членом Вищої Ради юстиції. – говорив В. Овсієн­ко. – Коли вийшов закон про реабілітацію політв’язнів, цей самий Зубець прислав матері Валерія документ про реабілітацію її сина. Він його засуджував і він його реабілітував. Цей суддя після того ще був головою Київського обласного суду. І він ходить по цій землі і на нього пальцями не показують і не плюють на нього. Як це може бути?» – обурювався В. Овсієнко.

Голова видавництва «Смолоскип» та представник Вашингтонського Комітету О. Зінкевич наголосив, що молодіжні правозахисні комітети у США вже 17 листопада 1976 р. створили у Вашингтоні Комітет Гельсінкських Гарантій для України на чолі з Андрієм Зваруном. Про це телефоном він розповів Миколі Руденкові, а той повідомив, що УГГ не є підпільною організацією, а працює згідно з Гельсінк­ськими угодами як громадська, відкрита організація. Тоді в розмові, вони узгодили принципи співпраці і домовилися, що Вашингтонський Комітет буде офіційним представником УГГ у США і західних країнах і що інформація, отримана по телефону, може бути опублікована в закордонній пресі. Як зазначила Раїса Руденко, після цієї розмови телефон Голови УГГ було від­ключено, а також і після розмови з Л. Лук’яненком було відключено телефон і в нього. Вашингтонський Комітет діяв до часу створення Закордонного Представництва УГГ в Нью-Йорку, яке очолював ген. П. Григоренко, а опісля – М. Руденко.

 Інформацію і документи УГГ за кордон передавали через Москву, Болгарію, через моряків радянських кораблів, які привозили вантаж до Копенгаґена, за допомогою туристів і дипломатичної пошти. Члени УГГ, які опинялися на Заході, давали свідчення у Конгресі США, виступали на прес-конференціях. Допомогу в організації і переклад здійснювали представники Комітету Юрій Саєвич, Орест Дейчаківський, Андрій Фединський, Андрій Каркоць, а також теперішня дружина Президента Катерина Чумаченко-Ющенко та інші.

 Варто визнати, що 30 років тому створення Української Гельсінкської Групи було найвдалішою перемогою Опозиційного українського руху над тоталітарним Радянським Союзом. Лише завдяки принциповій позиції членів Групи було голосно порушено проблему української національної держави на міжнародній правовій основі. І мрія багатьох борців за Україну всього лише через півтора десятка років наповнилася реальним змістом: вона стала Незалежною. У певному розумінні можна сказати, що свобода слова, правди­ва інформація зруйнували «імперію зла».

 Сумні наслідки такої безстрашної боротьби за Україну: 24 членів УГГ було засуджено у зв’язку з членством у Групі. Всього вони відбули в концтаборах, в’язницях, психіатричках, на засланні понад 170 років. Загалом же на страсному рахун­ку членів Групи – понад 550 років неволі. Група розплатилися п’ятьма життями: Михайло Мельник, Олекса Тихий, Юрій Литвин, Валерій Марченко і Василь Стус.

 Особисто мене, як і кожного молодого українця, до глибини душі вразили щирі і переконливі зізнання справжніх героїв України – членів УГГ, висловлені на тій конференції, які ми не забудемо ніколи: «Незважаючи на всі поневіряння, ми завжди будемо пишатися тим, що ми були чле­на­ми Гельсінкської Групи та дожили до від­значення цієї дати на державному рівні». 

Виступили:

Михайло Горинь

Іван Гель

Юрій Колісник

Євген Захаров

Григорій Приходько

Василь Овсієнко

Олесь Обертас

Осип Зінкевич

Олег Рарицький

Вікторія Марценішко

Олександр Кривенко

Юрій Зайцев

Раїса Руденко

Євген Сверстюк

Олесь Сергієнко



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.