СМОЛОСКИП

Наталія Рудніченко. «ЕтноОсінь-2006»: культурна політика  

Чи можуть політики рухати культуру? Таке запитання поставила я собі, приєднавшись 7 жовтня до делегації журналістів, запрошених на мистецьку акцію «ЕтноОсінь. Зоряна осінь в Качанівці» до історико-культурного заповідника «Качанівка» в Чернігівській області. Адже в рекламних радіороликах, що крутилися по УР-1 напередодні дійства, зазначалося, що ініціатор акції – народний депутат, голова Комітету Верховної Ради з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму Микола Томенко. Мета акції – повернути Качанівці колишню славу осередку культурної еліти.

І ось я – в Качанівці. Відразу скажу, що цей старовинний маєток з парковим комплексом, лісом та озерами, історія якого веде лік з XVIII століття, знаходиться в досить доброму стані у порівнянні з подібними пам’ятками по всій Україні. І це дуже обнадіює, адже духовно-інтелектуальна цінність Качанівки – унікальна. Тут бували Гоголь і Шевченко, Вовчок і Маркевич, Глінка і Гулак-Артемовський, Врубель і Репін… В усьому світі такі місця стають справжнім клондайком для туристичної індустрії. Утім в Україні – дещо інша ситуація.

На прес-конференції з нагоди проведення «ЕтноОсені» Микола Томенко оприлюднив перспективні задуми: відродити Качанівку як культурну пам’ятку та центр спілкування інтелігенції не тільки з України, а й з інших держав світу. Наразі з держбюджету на Качанівку виділено 3 міль­йони гривень. Але ці кошти – дрібниця у порівнянні з обсягом необхідних робіт.

Поки уряд вирішує, в чиї руки передати туристичну галузь – чи то знову створити окрему туристичну адміністрацію на місці скасованої, чи лишити в межах міністерства «культуризму», чи передати її в мінекономіки – втрачається безцінний час. Час, упродовж якого можна було б здійснювати реставрацію, прокладати нові маршрути. І, відповідно, платити податки в бюджет з туристичних надходжень.

Звучить оптимістично, з одним «але» – у держави все одно немає на це коштів.  Власне тому, з надією залучити до відродження Качанівки кошти меценатів, Микола Томенко і вирішив зібрати в Качанівці митців, дипломатів, журналістів, музейників та культурологів. Сподівання – знайти меценатів з будь-якої країни світу! Попри мої підозри в самопіарі щодо Миколи То­мен­ка, мушу щиро зізнатись, що присутність знакової фігури – справді потрібна річ. Причому тоді, коли високопосадовець  особисто відвідує всі заходи. До честі пана Томенка, він взяв участь в усіх програмних заходах і поїхав наприкінці урочистого концерту, який влаштували Міністерство культури і туризму та арт-агенція «Територія А».

А ще тоді, у Качанівці, мені на думку спала ще одна «револю­ційна» ідея. Годі покладатися лише на владу! В усьому світі молодь активно долучається до відродження культурних пам’яток та рекреаційних зон. Існує так званий міжнародний волонтерський рух, коли студенти та молоді люди безвідплатно їдуть  до інших країн і, маючи гарантоване  житло і харчування, очищають узбережжя моря, прибирають старі замки, упорядковують каталоги в бібліотеках. На такі благородні цілі можна навіть спробувати отримати грантову підтримку.

Тож, можливо, хтось із читачів «Смолоскипу» зацікавиться такою ідеєю і ми об’єднаємо свої зусилля в збереженні пам’яток по всій Україні.  Принаймні, питання збереження культурної спадщини можна було б включити в наступний ірпінський семінар, що відбудеться навесні. І, може, тоді в книзі меценатів Качанівки будуть значитись не лише прізвища бізнесменів, а й прізвища матеріально небагатих, але духовно щедрих смолоскипівців.