СМОЛОСКИП

Богдан Горобчук. Українська поезія ХХІ століття: модернізм, постмодернізм, аванґардизм

Сьогоднішні українські поети, літературні критики й літературознавці полюбляють оперувати критичною масою термінів, котрі позначають стильові напрямки. Ті, що ми винесли у назву круглого столу, – лише найосновніші та найза­галь­ніші. Літературна традиція вимагає називання, часом новий стильовий термін вигадується для кожного окремого автора. Що ж насправді в цьому контексті відбувається з новою українською поезією?

Чи являє вона собою тотальну полістилістику, де означники на кшталт «аванґардовий», «пост­аванґардовий», «модерністичний», «неосентиментальний», «екзистенціалістський» та ін. – зайві й непродуктивні умовно­сті? А чи умовні стильові напрямки й далі знаходять більш-менш предметне втілення у текстовій практиці? Наскільки адекватне трактування літературних стилів як явищ, чітко окреслених у часі, світоглядних мотивах та панівних прийомах? Чи існує постмодернізм? Чи можливий аванґард у ХХІ столітті? Пропонуємо вам поміркувати над цими або будь-якими іншими питаннями, пов’язані з темою нашого круглого столу, та матеріалізувати ці роздуми у доповіді.