Головна статті
Смолоскип України №11(124), листопад 2005
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Всі сторінки
Юрій В. НОГА.  ВИБОРЧИЙ ВЕРТЕП-2006, або Приблизний сценарій майбутнього дійства" />

Юрій В. НОГА.  ВИБОРЧИЙ ВЕРТЕП-2006, або Приблизний сценарій майбутнього дійства

Порахуймо, за скільки днів до початку парламентських перегонів... як би це пом’якше... поцілували у щічку нашу власну українську Леді Ліберті? Перепрошуємо, пані прем’єрку... Якщо не помиляємося, за... 3–4 дні. Десь так...
Власне, занонсований у назві жанр вертепу у класичному його вигляді передбачає не лише сюжетну канву, а й інтермедії з інтерлюдіями – щоб глядач, бува, не занудився. Тож – залишаємо за собою право не відступати від наших рідних канонів. Відтак – інтерлюдія перша.
Партії другого ешелону згуртувалися в лівому нижньому кутку... чого-небудь... на кшталт вертепної скриньки. Кричать. В ролі п’яного козака, покликаного боротися з нечистою силою, – Дмитро Корчинський.
У синьому кутку рингу. У червоному кутку – цар Ірод... Пардон, Наталя Вітренко. Битва за чемпіонство за версією ВР. ВР – не в курсі. У залі – лише свої. Кожен – зі своїми проблемами. Наприклад, «зелені» не встигли об’єднатися з «голубими»... чи то «біло-синіми»... всі вважають це причиною їхньої поразки. За котрого з боксерів уболівають – наразі невідомо. СДП. Мріють про об’єднання. Залишилось з’ясувати, з ким саме. І т. д., і т. п., і НДП, і ХДП... Результати поєдинку – у березні 2006 року. Далі буде.
А якщо серйозно, досвід «другого ешелону» не варто ігнорувати. Він досить цікавий. Саме другий ешелон сформував такий неординарний блок, як «ЗаЄдУ», чиї непересічні постери переслідували наших співгромадян навіть у... туалетах «Укрзалізниці». Ну, ви пам’ятаєте.
Дія перша.Тож – повернімося у «тепер». Тобто – у передвиборну мозаїку сучасної України. На сьогодні загальновідомими фаворитами є: Народний союз «Наша Україна», ПР, БЮТ, СПУ, «МИ». Звісно, є й інші потужні гравці, які на жаль – або на щастя, це вже кому як – мають забагато суб’єктивних та змінних чинників виборчого процесу. Так, зазвичай «непотопляємі» комуністи цього разу можуть узагалі не потрапити до парламенту.
А наш улюблений персонаж – видатний сільгоспекономіст України пані Н., – можливо, таки знову рахуватиме поголів’я великої рогатої худоби в Полтавській області. Адже, за нашими прогнозами, потенційних союзників у неї – тим більше, вагомих – навряд чи вистачить на безбідне «народнообранське» існування.
Ну, про кого ми поки що не загадали? Правильно, є така партія. І хоча наш президент толерує всі регіони України, про народ цього не скажеш. Хоча б тому, що «глибока опозиція» як мінімум не є запорукою народної любові, а як максимум – запорукою місця серед лідерів. Словом, «дайош странє угля»! Чи як там вони себе ще позиціонуватимуть?
Здається, це вже інтермедія – перша, якщо пам’ять не зраджує.
Да-а, забагато всього! Втім, якщо немає темників, є – «склерозники». Себто – пам’ятні дати. Дяка, не так давно святкували Покрову. Тож – щодо козаків. Чи то пак – Кoзаків. Ну, тих самих – «Пане Вікторе, Ваша дружина...» Так от, ці... цей... оце... словом, також на щось претендують. Еге. Ні, ну ми так і бачимо, як вони перед виборами – по площі: туди-сюди, сюди-туди, агов, хто нас хоче... що, ніхто? – А ми все одно до когось приєднаємось... Як не треба? – Нє, ну, будуть вибори, кожен голос на рахунку... «Пане Павле! Ваше панамське громадянство...»
Дія друга (можливо, головна). А тепер – серйозно. Рік тому молодь замість «пепсі» обрала помаранчі. Саме київська молодь маловідомої на той момент контори «Пора» поставила намети, перекрила Хрещатик, блокувала ЦВК. На майдані вони з’явилися годин за десять до того, як виступив чинний тепер президент. Здається, дехто почав забувати, що головним джерелом влади є народ – народ, якому за 14 років незалежності намагалися втлумачити, по-пацанячому «впарити», що вони бидло. Але людина, яка хоч хвилину була вільною, ніколи не захоче бути рабом.
Інтермедія друга (абсолютно не смішна). Цікаво, де у світі презедент підписував угоди або подавав руку політику, який свою націю називає «казламі» або «бидлом». Уявіть собі подібну ситуацію у Франції, чи навіть у США... Таке можливо тільки в наших молодших братів, які найбільш толерантним способом вирішення проблем вважають»мочіть в сортірє». Саме тому дії влади вважають неправильними понад 55% населення. Саме тому політичні трупи можуть очолювати рейтинг. Запитайте про це в закарпатських офіцерів міліції, яким без зброї довелося затримувати «братків». Чи офіцерів СБУ, що примудрилися відправити назад танки з Києва-Московського (для тих, хто погано знає Київ, поясню: своїм ходом вони були б на майдані за 7–8 хвилин). Розкажіть про це Богданчику, який повісив помаранчевий прапор на адміністрацію «Чумки».
Так, на відміну від інших, я розумію, що демократія має починатися з себе. Це не жарт, коли починаєш для початку дотримуватися правил дорожнього руху, спокійно можеш розказати ДАЇшнику, для чого йому жезл. Демократія – це система відповідальності. Я не голосував за Ющенка. Але, на відміну від інших, я не курю в ліфті. Стоп, доведеться пояснити: я голосував не за особу, я голосував за ідею. В бюлетні для голосування я ставив відмітку за кандидата Ющенка Віктора Андрійовича. Я не хочу жити «по понятіях», хочется жити по закону. То чому на сьогодні одним з найпопулярніших є жарт «Бандитам – тюрми, землю – селянам, фабрики – робітникам!» Під цим гаслом спільно пішли на вибори НУ і ПРє.
Дія третя. Повернімося до наших баран... депутатів. Дійсно, рейтинг на сьогодні очолює лідер Жорсткої ОпозИції (чи любите ви абревіацію так, як люблю її я?). Так, є певні реалії, та все ж, якщо ви не хворі на шизофренію чи склероз, то згадаєте, яким чином відбувалися вибори. Тепер головними гравцями стануть судді. І якщо від блоку «МИ» (блок Литвина) позовів практично не буде – вони реально знають свій рівень і відверто говорять про свої 9,5% (щоправда, вже зараз цей показник не задовільняє керівників штабу), то з іншими буде значно складніше.
Найбільше грошей збирається вкинути «Віче України», тож до виборів вони збираються прорахувати свою перемогу, і їхні «польові командири» намагаються поставити свої наметики біля партії ПРП, або ППіП. Ці спроби проскочити в останньому вагоні зрозумілі, щоправда, можна авансом зауважити, що вони реально мають шанси проскочити, не здіймаючи шуму.
Що ж до ПР і НУ, то вони завалять суди позовами. І поки з цією лавиною розберуться, то закінчаться не тільки вибори, а й інші процеси.
БЮТ створив навколо себе потужну команду, та в цій ситуації є один недолік. Вічна біда українців: там де два українця – три... Кого біля себе посадить ЮВ, чи Зінченка, чи Золотарьова... тобто Каськіва. І від того, як «леді Ю» розбереться в ситуації, залежать її перспективи. Перспективи досить прості: протестний електорат – це піонери і пенсіонери. Роль першопроходців беруть на себе студенти. Саме вони зможуть довести, що молодь – це реальна сила. Ну і головний слоган: «Пора» – це єдина сила, яка жодного разу не програла». Віддаю безкоштовно слоган, який, можливо, виведе з трансу деяких аполітичних: «Пора збудувати країну своєї мрії», «Пора оновлення – вливайся». Або «Пора «Пору» пороти» – ну, це вже для ПР і СДПУ(о). Як сказав Євген Золотарьов (причому двічі), такий жарт існував під час «революшен».
А от «зелені» вже провели Європейський з’їзд. Сенсу в подібній акції за майже півроку до виборів – жодного, окрім як нагадати про себе. Та все ж більш цікаві «розклади» почнутся під Новий рік. Коли Коновалюк почне створювати блок із партіями «другого ешелону», а в результаті отримаємо нову «За ЄдУ». Коли почнеться війна «компри», знову будуть розказувати про справу ґонґадзе, про отруєння Ющенка, ще про десяток справ... Це починає приїдатися і вже не дасть очікуваного ефекту. Та все ж попсувати фейс-борд декому можуть конкретно. Зокрема, трохи відстаючим, тим, хто постійно втрачає електорат, – КПУ та СПУ. Навіть такий несподіваний хід Мороза – призначити Олеся Донія керівником молодіжної виборної кампанії СПУ – це всього-навсього спроба врятувати не просто вибори, а імідж (фейс-борд) партії. Так, досить цікаво виходить: понад 15 років тому Олесь першим зібрав на майдані понад 1000000 людей. Так, як тоді, вже ніколи не буде. Згадайте, звідки намети. Звідки майдан. На тлі Тбілісі чи прямої трансляції з однієї зі столиць колишніх союзних республік, тепер – країни ЄС, де штурмували телецентр. У нас завжди намагалися досягнути певного компромісу. Саме Донію закидали, що він розвалив СРСР. Саме студенти змусили застрайкувати не тільки школи, а й заводи. Саме завдякі цій акції Україна усвідомила свою силу, а завдяки помаранчам – можливість стати нацією. Подякуймо мільйонам людей, і окремо – колишньому студенту КПІ (за пряму поставку помаранчів), – щоправда, за фахом він зараз не працює, бо є президентом Грузії.
Дія наступна (але не фінальна). Цілком можливо, що 21 листопада ми отримаємо новий вияв коректності українців і всі, хто рік тому пліч-о-пліч стояв на сцені, будуть поряд. Однак загалом це видається малоймовірним. Коли якась партія перед виборами починає розказувати про те, що вона буде піклуватися про народ, – це дійство вертепу. Бо будь-яка політична партія створюється з єдиною метою – прийти до влади. Краще, щоб вертеп був один раз на рік і саме тоді, коли має бути.

 



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.