Головна статті
Смолоскип України №10(123), жовтень 2005
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Всі сторінки
Наталя РУДНІЧЕНКО.  МУЗИЧНА ОСІНЬ-2005: я не здамся без бою" />

Наталя РУДНІЧЕНКО.  МУЗИЧНА ОСІНЬ-2005: я не здамся без бою

Пісні про революцію пишуться до революції, а потім починається бебі-бум», – у день закінчення прем’єріади, себто 22 вересня, коли дорогою ціною відбулося призначення Юрія Єханурова, ці слова Святослава Вакарчука на презентації його нового диску прозвучали як одкровення Боже. «Gloriya» – саме таку назву має платівка з 12 новими піснями від «Океану Ельзи». Глорія… Декому при цьому логічно почулося «Ляля», та декому – «Юлія»… Але, як слушно зауважив Славко, то не важливо, кому саме присвячено диск, важливо поряд мати таку людину, якій хотілося заспівати всі пісні…
Чи є життя після життя? … Тепер з упевненістю можна сказати, що так. Хоча рік тому просто не вірилось, що, буквально розпавшись, «Океан» з новими учасниками залишиться тим самим улюбленим, тим самим особливим явищем української музики. Ще одна нова людина в команді – PR-директор гурту Марко Маркович, колишній/теперішній??? «професійний революціонер» з сербсько-чорногорським громадянством, котрий уперше добре засвітився в Україні під час останніх президентських виборів. Не знати, чи то заслуга лише Марка, але безперечна гламурність презентації в музеї Ханенків, що тонко межувала з добре витриманим стилем, теж яскраво засвідчила новий етап у житті «ОЕ».
За словами Святослава Вакарчука, практично всі пісні «Глорії» були задумані ще під час промо-туру «Суперсиметрії»: «Вже пройшло певне переосмислення після турів, пов’язаних із «Суперсиметрією», та подій, зв’язаних з групою останніх років. Тепер я трошки інакше дивлюся і на музику, і на слова, і на все, що відбувається навколо. Залишається одне – щирість та бажання робити чесно те, що в тебе всередині… Нехай ті, хто його слухатиме, пам’ятають що це не просто 12 пісень, які ми спеціально зробили для слухання. Це 12 різних емоцій, які були зловлені в певний момент. Він не розрахований на моментальне сприйняття. Там є пісні, які можуть сподобатися або не сподобатися з першого разу… Але більшість музики потребує трошки більшого. Музика і має бути такою». Ні більше, ні менше.
А ввечері того ж дня на електронну скриньку мені прийшов лист від компанії-видавця диску, який каже сам за себе: «Ми впевнені, що найближчим часом знайдеться дуже мало охочих сповістити чи процитувати сумну байку про «неіснування українського шоу-бізнесу». Прямим спростуванням її є, певною мірою, унікальний рекорд, який встановили сьогодні давні партнери – компанія Lavina Music і гурт «Океан Ельзи». 22-го вересня генеральний директор Lavina Music Едуард Клім зробив офіційну заяву про те, що новий альбом «ОЕ» за перші шість годин продажу став «платиновим» (продався накладом 100 тис. примірників)… Цей результат є рекордним не тільки для країн СНД, але й надзвичайно пристойним для світової музично-видавничої індустрії». Щиро сподіваюся, що частина читачів бюлетеню зможуть почути всі пісні вживу, адже починаючи з 29 вересня група вирушає у мега-тур по 30 містах України, який закінчиться 6 листопада.
Побачити на сцені улюбленого артиста – напевне отримати ковток свіжого повітря і заряд бадьорості. Це, між іншим, також довів фестиваль «Рок-Екзистенція–2005», який відбувся 23–24 вересня в Києві. Цьогорічна організація дійства перевершила всі сподівання любителів року і просто доброї української музики. По-перше, завдяки тому, що по-новому були задіяні територія та матеріальні ресурси КПІ, за два фестивальні дні виступило понад 30 різних гуртів! На відміну від попередніх років, вхід тепер вже на три сцени – «велику», «акустичну» і «неформатну» був вільним, і публіка спокійно, за вподобаннями, курсувала між центральною площею, палацом культури КПІ та однією з алей.
Слово дирекції «Рок-Екзистенції-2005»: «На участь у цьогорічному фестивалі від гуртів з цілої України було подано більше 160-и заявок. Дирекція та експертна рада, прослухавши всі надані фонограми відібрала до участі 10 молодих команд… До абсолютного позитиву можна віднести той факт, що загальний професійний рівень гуртів значно виріс… Нам приємно, що ми все більше повертаємо собі свою «європейськість»… За оцінками експертів, близько 70% гуртів орієнтуються на європейську музику, майже 20% – на українську, і тільки 10% – все ще не можуть виборсатися із палких обіймів «русского рока», – нагадуючи співців вихідного дня з вулиці Хрещатик».
Отже, крига скресає – таким є мій висновок після відвідин цих двох музичних подій у розпал осені. Адже, відверто, пишучи вже не перший рік про українську музику, я відчувала певну тяглість вітчизняного музпроцесу. Звичайно, ми дуже раді, що в нас є такі гурти як «Океан Ельзи», «ТНМК», «Плач Єремії», «Мандри», «Гайдамаки», «Кому Вниз», «ВВ», що нас радують своїм співом Олександр Пономарьов, Руслана, Марія Бурмака, Ані Лорак і навіть Ірина Білик… Але не в образу цим людям буде сказано, часто, поряд із хедлайнерами, хочеться почути щось новеньке. З іншого ж боку, від «аксакалів» сцени не раз доводилось чути, що публіка не хоче навіть слухати нові композиції, а відразу вимагає старі хіти, що для кожної творчої людини є зовсім неперспективним.
Творчі пошуки у відомих командах, великі і маленькі фестивалі, які дають можливість засвітитися новим українським виконавцям, є дуже оптимістичною тенденцією. Адже ту роль, яку зіграли українські музиканти, скажімо, під час Помаранчевої революції, важко недооцінити. І нехай зараз лунають іронічні коментарі про «помаранчеву дискотеку» на Майдані – багатьом людям у ті буремні дні ці пісні допомогли віднайти свою українську ідентичність: пісня пращурів ожила у душах нащадків! Якісна українська музика поряд зі своєю першочерговою естетичною функцією, без сумніву, і на новітньому етапі нашої історії може зіграти таку потрібну роль консолідації українського суспільства на основі спільних цінностей і самоповаги.
І той факт, що під час свого туру Славко Вакарчук заїде з «Океанами» до Житомира і Кривого Рогу, до Львова і Сімферополя, до Рівного і Луганська, до Тернополю й Сєвєродонецька, – і скрізь, я у цьому переконана на всі 100%, його будуть сприймати «на ура!», – є дуже важливим для теперішньої України… А потім закінчиться революція і почнеться «бебі-бум».

 



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.