Головна статті
Смолоскип України №7(120), липень 2005
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Нові видання „Смолоскипа”
Сторінка 6
Сторінка 7
Сторінка 8
Всі сторінки
Наталя РУДНІЧЕНКО. ЧІПСАМ – НІ, ЦИГАРКАМ – НІ, ПИВУ – НІ, НІ – БРЕХНІ" />

Наталя РУДНІЧЕНКО. ЧІПСАМ – НІ, ЦИГАРКАМ – НІ, ПИВУ – НІ, НІ – БРЕХНІ
 

Я заходжу до місцевого супермаркету і вже за кілька хвилин – біля каси. У моєму металевому кошику – пачка кефіру, капустинка і висівковий батон. Ловлю на собі співчутливі погляди господарів набитих всякою всячиною візків: бідолаха, мабуть, зовсім скрутно з грошима…Я ж дивлюсь на них ще з більшим співчуттям. Просто я – прихильниця здорового способу життя з усіма його радощами у вигляді здорового харчування та відмови від багатьох благ сучасної цивілізації… Адже попри мінливу суспільно-політичну кон’юнктуру, всім нам насправді найбільше потрібно одне – здоров’я нас та наших близьких. А тоді вже можна і до революцій, і до найсміливіших проектів.
Нещодавно мені трапилася нагода декілька разів поспіль почути по радіо слухання Верховної Ради, пов’язані з проблемами здоров’я українських громадян. Враження було – не з кращих. І не тому, що були оприлюднені нерадісні цифри статистики з приводу зростання таких і таких хвороб, з приводу погіршення таких і таких показників. Сумно було від того, що вирішення цих болючих питань частіше за все пов’язувалось з відкриттям нових лікарень, придбання дорогого діагностичного обладнання, закупівлю великої партії ліків.
Отже, все що залишає українським громадянам їх держава, це бути пасивними жертвами різноманітних недругів, заручникам екологічних катастроф і несприятливої соціально-економічної ситуації?.. Навіяти промовистими прикладами купу хвороб, фобій, занепокоєнь, довести розчарування у власних силах і спроможностях вітчизняної медицини до критичної межі і – майже ані слова про роботу над собою, про прості щоденні правила, виконання яких не потребує великих коштів, але дозволяє людині зберігати себе в добрій фізичній і моральній формі!
Особливо непокоїть той факт, що до «проблемної» категорії, яку треба терміново оглядати-діагностувати-лікувати все частіше зараховують не людей старшого віку з різноманітними хроніками, а молодь, ба, навіть школярів, якщо й зовсім не грудничків. Втім, для мене це не так вже й дивно. Пляшка пива чи кольорового слабоалкогольного напою, пачка ароматизованих чіпсів, сухариків або горішків, присмачених цигаркою, – саме такий нехитрий набір я найчастіше спостерігаю у своїх ровесників під час дружнього спілкування. Все це, як кажуть в Америці, junk food, штучна їжа, яка, по суті, не приносить жодної користі організму. До складу подібних наїдків та напоїв входять речовини-консерванти, що подразнюють смакові рецептори, тож потім рука все тягнеться і тягнеться…
Пані та панове, ви радіо слухаєте, телевізор дивитесь, газети читаєте? По кому б’є подзвін? По вас, дорогенькі, по вас. Спочатку реклама тихенько нав’язує образ такого собі сучасного продвинутого чувачка з дурнуватим виразом обличчя, «крутизни» якому додає якась модерна, та насправді, непотрібна фішка (тобто нас майже силоміць відривають від чогось природного і корисного, пропонуючи натомість штучне і не завжди корисне). Сутність дружби вимірюється тим, як багато разом ви можете випити пива, білизна зубів – кількістю зжованої гумки, блиск волосся – використаним кондиціонером. А ось, приміром, відома іспанська акторка Пенелопа Крус, що своїм розкішним волоссям мало не змусила красунчика Тома Круза повести себе до вінця, в одному інтерв’ю щиро розповіла, що хімією зовсім не користується, а робить на коси маску з лимону, жовтка і кислого молока…І це – з її статками!
Наші ж ЗМІ раді старатися – просто нашпиговані рекламою чудодійних ліків і засобів, коли пігулка, настоянка або апарат мало не миттєво вирішить усі проблеми, аптеки та центри розповсюдження біодобавок ростуть як гриби після дощу. Але якби це все було правдою, то 2000 року в рейтингу Всесвітньої організації охорони здоров’я Україна б не посіла перше місце в Європі за природним зменшенням населення. Між іншим в усьому світі, фармацевтичний бізнес після зброї та наркотиків є найприбутковішим у світі. А переважна більшість українських громадян, що живуть менш ніж на один долар в день, дуже активні його утримувачі… Втім, здається, наша держава всього цього не помічає, краще – не хоче цього помічати, бо тому славнозвісному «комусь» у широкому високому кріслі дуже вигідно, аби Україна ніколи не вийшла з ряду країн третього, якщо вже не четвертого світу.
Пам’ятаю один випадок у Словенії. У досить пристойному готелі, де зупинилась наша туристична група, я прочитала оголошення наступного змісту: «Якщо ви можете скористатися рушником ще один день, залишіть його на вішачку, якщо ні – киньте на підлогу. Давайте менше використовувати миючі засоби і не забруднювати природу». Признаюся, спочатку я запідозрила готельний менеджмент у звичайнісінькій економії, та потім, побачивши у якому прекрасному стані там знаходяться усі природні ресурси, занотувала це оголошення у свій записник. А ще в Словенії воду можна пити прямо з-під крану – отже, як дбаєш, так і маєш. А в Україні…
У своїй статті я далека від того, аби обговорювати проблеми вітчизняної медицини, охорони здоров’я та екології, як і від того, аби читати смолоскипівській братії банальні лекції про здоровий спосіб життя. Але вважаю, що вирішення вищезазначених проблем залежить не лише від державних інституцій, а, за великим рахунком, від кожного з нас. Як люди молоді, ми повинні дбати про власне здоров’я, про наше довкілля, зрештою – чистоту інфосфери, якою за аналогією до термінів В. Вернадського можна вважати інформаційний простір. Адже завтра в цей світ приходять вже наші діти, і ми не маємо жодного морального права позбавляти їх шансу на здорове щасливе життя. Як і не маємо права, навіть попри складну соціальну-економічну ситуацію, дозволяти заганяти українців у турбулентний стан занепокоєння і безнадії. Усе буде добре J!

 



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.