Головна статті
Смолоскип України №10(111), жовтень 2004
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Сторінка 8
Сторінка 9
Сторінка 10
Всі сторінки
Роксоляна Свято. Як спудеї День Києво-Могилянської Академії святкували" />

Роксоляна Свято. Як спудеї День Києво-Могилянської Академії святкували

«Час плинний –
Києво-Могилянська Академія вічна...»
(одне з університетських «гасел»)
 

Кожен поважний університет у світі, як відомо, має свої традиції. Їх ревно оберігають, показують поважним гостям, передають новим і новим генераціям «фрешменів» (себто новоспеченим студентам), до них апелюють на всіляких університетських зборах і т. д.
Хтось може вважати це вимушеною формальністю, хтось узагалі фарсом, грою в бісер, та мало чим ще. Але є й ті, для кого все це – не порожній звук. І якщо традиції культивуються не лише у викладацько-ректорському середовищі, є всі шанси, що вони оживуть і для студентів, перетворившись на щось живе й природне. Зрештою, ритуальність також творить історію. Історію певного університету, окремого середовища, держави врешті-решт.
Здається, що для Національного Університету «Києво-Могилянська Академія» (надалі – просто КМА, Академія або Могилянка) питання історичної тяглості таки актуальне. На сьогодні це чи не єдиний вищий навчальний заклад, який думає не лише про свою подальшу розбудову (так би мовити, про щасливе майбутнє), а й намагається всіма силами відродити цінності тих спудеїв, ректорів та викладачів, які жили ще в XVII ст.
Могилянці певні – вони не один із тих численних «національних університетів», які виникли за останні років десять. Сучасні могилянці вважають себе нащадками Григорія Сковороди, Петра Могили і багатьох інших Людей, іменами яких згадуваних фрешменів «залякують» на перших заняттях.
Відтак День Академії, який цього року святкували втринадцяте, – це справжній Doppel-Fest. З одного боку, тринадцять років – це час існування Могилянки як нового університету в незалежній українській державі. З іншого ж, – час існування відродженої Академії, тієї, що існувала ще в добу Мазепи і розквіту козацького бароко. Тож і не дивно, що тішаться спудеї з подвійною силою.
«Візитною карткою» могилянських святкувань вже віддавна стала акція «Чистий Сковорода», яку щоразу організовує Спудейське Братство Академії й до якої може приєднатися кожен небайдужий. Суть її надзвичайно проста: до пам’ятника мандрівному філософу на Контрактовій площі (так, саме того, біля якого всі призначають побачення) приносять міцну драбину й велике відро з водою та шматою. Що діється далі, сподіваюся, не важко здогадатися.
Відмити частинку потилиці або плечей від знаків пташиного перебування, «відшурувати» черевики (архітектора просто-таки змусили «взути» босого Сковороду) приходить чимало людей, і викладачів у тому числі. Останнє доводить, що потяг до чистоти – той несподіваний фактор, який може поєднати багатьох і водночас принести користь міському пейзажеві.
Подальше святкування відбувається в двох напрямках – формально-офіційному та, відповідно, неформальному (студентсько-молодіжному).
Не подумайте, прошу, що перше – себто офіційне – може бути тільки нудним і нецікавим. Таке трапляється часто, але на щастя – не завжди. Переважно пафосність «вручень», «нагороджень», «відзнак» знімає сам Президент КМА, В’ячеслав Брюховецький, в якого на кожну ситуацію є в «загашнику» весела бувальщина.
Паралельно відбуваються всілякі презентації, виставки, що в інший день здатні зацікавити багатьох студентів (скажімо, виставка «Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників» чи презентація видань «Школи соціальної роботи ім. В. І. Полтавця»). Але так вже історично склалося, що свої «професійні» свята студенти люблять проводити «несерйозно». Тож у той час, як керівництво підбиває підсумки останнього року (всі здобутки, студентські та викладацькі перемоги), коли говорять про дуже мудрі, та не надто захопливі речі, спудеї вже починають підготовку до головної частини дійства, що починається по заході сонця.
Отож «цвяшок» (точніше, справжнісінький величезний ЦВЯХ) Дня Академії – поїдання куліша та випивання пива. Мій шестирічний студентський досвід показує, що саме ця частина приваблює найбільшу кількість людей. І справа не тільки в тому, що студент – істота вічно голодна (й спрагла?). Головне тут – сам ритуал. Довжелезні черги в їдальні нагадують роки дефіциту, хоча атмосфера тут, звісно, цілком інакша.
Щось придбати в стінах КМА 15 жовтня можна тільки за брюхи – могилянську національну валюту, яку щороку трошки змінюють. Незмінним залишається тільки зображуваний на купюрах Президент – звісно, могилянський, – цінність якого в цей день має не лише метафізичний, але й дуже реальний, навіть матеріальний, вимір.
Коли вже всі наїлися і напилися (в гарному розумінні слова, звісно), на одному з плаців (так у Могилянці називають площі перед корпусами Академії) починається музичне «шоу», під яке з радістю «гоцають» всі покоління спудеїв і випускників.
А те, що день цей особливий, засвідчує той факт, що для спудеїв організовують не звичайну дискотеку (хоча вони, завдяки студентському радіо «Сміт», також дуже популярні), а живі концерти. Наприклад, кілька років тому тут виступали «Воплі Відоплясова», а цього року – не менш популярні у вузьких колах «Гайдамаки».
Повірте, адреналіну вистачало!

P.S. За певною іронією долі (а може, й зумисне), плакат на головних воротах до університету, з написом «Зі святом, Києво-Могилянська Академіє», продовжував висіти й вихідними. Та якщо 16 жовтня, в день студентського віча на Контрактовій площі, це ще звучало доволі оптимістично, то після спроб обшуку представниками МВС 17 числа, можна говорити хіба про чорний гумор...



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.