Головна статті
Смолоскип України №9(110), вересень 2004
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Сторінка 8
Сторінка 9
Всі сторінки


ЛАУРЕАТСТВО «СМОЛОСКИПА» НА ФОРУМІ ВИДАВЦІВ У ЛЬВОВІ" />

ЛАУРЕАТСТВО «СМОЛОСКИПА» НА ФОРУМІ ВИДАВЦІВ У ЛЬВОВІ

У Львові 16–19 вересня відбувся 11 Форум видавців. Видавництво «Смолоскип» взяло участь у цій найавторитетнішій українській книжковій виставці, представивши свої видання на окремому стенді. Одна зі смолоскипівських книжок – «Переяславська рада 1654 року: історіографія та дослідження» – отримала лауреатський диплом форуму, котрий Президенту МБФ «Смолоскип» Осипу Зінкевичу на сцені Львівської опери вручив свого часу автор та стипендіат «Смолоскипа», а тепер один із членів форумного журі Тарас Прохасько.

У рамках Форуму видавців також відбулася презентація смолоскипівського альбому відомого художника-шістдесятника, дисидента Опанаса Заливахи. Подібно до презентацій кращих видань інших видавництв презентація «Смолоскипа» також мала успіх, викликала зацікавлення з боку учасників Форуму й зібрала у залі Палацу мистецтв близько 100 слухачів. На презентацію завітав і сам легендарний художник, чим зробив неабиякий подарунок всім присутнім.
Форум видавців у черговий раз ствердив свою репутацію центральної події українського видавничого року, а ми, зі свого боку, переконалися у цікавості та конкурентоспроможності смолоскипівських видань. Сподіваємося, наступного року їх стане ще більше.

 


ЗА НЕЧЕСНІ ВИБОРИ УКРАЇНСЬКІЙ ВЛАДІ ЗАГРОЖУЄ БОЙКОТ" />

ЗА НЕЧЕСНІ ВИБОРИ УКРАЇНСЬКІЙ ВЛАДІ ЗАГРОЖУЄ БОЙКОТ

Попри побоювання песимістів, багатьом людям у світі не все одно, яким чином відбудеться зміна влади в нашій державі. Скажімо, у вересні конґрес США прийняв до розгляду законопроект «Акт про українську демократію та чесні вибори 2004 року», згідно з яким уряд Штатів збирається принципово і дієво відреагувати на можливу фальсифікацію волевиявлення громадян України.
Власне, Акт може бути прийнятий хіба після наших виборів і, у випадку виявлення серйозних зловживань міжнародними спостерігачами (якщо вони зроблять висновок, що вибори були неправомірними), передбачає три види санкцій, спрямованих не так проти всієї України, як проти представників незаконно обраної влади:
1) Значній кількості посадових осіб, починаючи від Президента, назавжди заборонять в’їзд до Сполучених Штатів.
2) Набута незаконним шляхом власність (нерухоме майно, рахунки в банках) цих посадових осіб та їхніх родичів, котра знаходиться на території США, підлягатиме конфіскації.
3) Український уряд втратить право на отримання будь-якої американської урядової допомоги. Конґрес також збирається закликати до аналогічних дій всі країни-партнери США у різних міжнародних організаціях.
Отож, нечесні вибори для України можуть обернутися не лише внутрішньою кризою, а ще й зовнішньою ізоляцією.
В прийнятому до розгляду конґресом документі висловлюється занепокоєння, що нові українські вибори можуть проводитися з такими ж порушеннями процедури волевиявлення, які були зафіксовані незалежними спостерігачами на президентських виборах у 1999 році, під час референдуму 2000 року та в ході парламентської передвиборної кампанії 2002 року, а також на виборах мерів (включно з інцидентом у Мукачево). У статті 3 згаданого законопроекту від імені конґресу США висловлюється підтримка вільним і чесним виборам, європейському курсу України, далі висувається вимога до верховної влади України «припинити переслідування політичних опонентів та незалежних журналістів, припинити залякування людей, котрі намагаються реалізувати своє право на свободу слова та зібрання».
На форумі сайту газети «Дзеркало тижня» (www.zn.com.ua), в якій було вміщено статтю «Останнє американське попередження» (див. число від 18–24 вересня цього року), котра докладніше інформує про згадану ініціативу конґресу, дискусії точаться, головним чином, довкола питань дієвості/недієвості подібного кроку американського парламенту, а також обговорюється, чи слід вважати подібні дії штатівських конґресменів втручанням у внутрішні справи нашої країни. Однак, більшість дописувачів сайту (за два тижні полемік на форум надійшло більш як 170 реплік з приводу зазначеної статті) сходяться на думці про абсолютну логічність і неагресивність даного кроку: американські політики просто хочуть наголосити на необхідності виконання українською владою своїх зобов’язань (провести чесні та відкриті вибори), а в іншому випадку – декларують рішучу настанову неприязно поставитися до прихильників обману і фальсифікації. Щоб розцінити таку заяву як втручання, потрібно довести, що вона чинить безпосередній вплив на формування думки українських виборців. Тим часом, якраз таких свідчень немає: США не пропонують жодних власних сценаріїв для нашої держави і не намагаються рекомендувати, кого саме вибирати українським громадянам, лише «кивають пальцем» до тих, хто може завадити виборцям нормально віддати свій голос тому чи іншому обранцю.
З іншого боку, чинна українська влада не стомлюється заявляти, що збирається дотриматися всіх демократичних виборчих стандартів, не допустити фальсифікацій і підтасування голосів. У такому контексті жест американського конґресу може видатися надмірним, а то і зайвим… Врешті, цього найбільше і хотілося б: все що потрібно – лише грати за правилами. Адже і в згаданому документі конґресу вказано, що президент США має право призупинити дію вказаних санкцій за умови, що новообрана наприкінці 2004 року українська влада «уникне зловживань і порушень (…) і пообіцяє провести вільні, чесні та прозорі вибори у парламент у березні 2006 року». Що ж, тепер, найперше, залишається дочекатися наших президентських виборів та висновків міжнародних спостерігачів про їх якість – добре було б, якби й ініціатива американських конґресменів і ця невелика стаття виявилися зайвими.
За матеріалами Інтернету підготував
Ростислав Семків



Нана Куликова. Львів у хмарі книголюбів" />

Нана Куликова. Львів у хмарі книголюбів

11-й Національний Форум видавців відбувся у Львові протягом 16–19 вересня, і став, як говорять, найбільшим форумом за всю історію цього заходу. Львів, направду був просто накритий хмарою книголюбів, що понаїжджали з цілої України, а також видавців (на Форумі свою продукцію представили близько двохсот українських та неукраїнських видавництв). Відрізок вулиці Коперника, що прилягає до Палацу мистецтв, в якому відбувався Форум, був тяжкопрохідним через натовп, а щоб увійти на саму експозицію, треба було вистояти чергу. Хоча, з іншого боку, деякі видавництва, врешті-решт, виявили, що цифра їх прибутку за час Форуму значно нижча, аніж була запланована. Також серед відвідувачів можна було почути нарікання на високі ціни, хоча книжки українських видавців, як і завжди, можна було придбати за видавничими цінами. І навпаки, книги іноземного видання дещо відштовхували саме ціною, бо на київській «Петрівці» книги, наприклад, «Азбуки-класики» справді доступніші.
Українські видавництва привезли на Форум більше новинок, аніж минулого року – їх побільшало як у кількісному, так і в жанровому плані. Наприклад, київський «Факт» представив серію «exeptis excipiendis» романом С. Пиркало, львівська «Кальварія» цього року зробила акцент на елітарній поезії, презентувавши збірку Наталки Білоцерківець «Готель централь»; «Критика» привезла ґрунтовне зібранння творів В. Свідзінського, видане в межах проекту «Архів»; а «Літопис» відволікся від скандинавських авторів, видавши листування Абеляра з Елоїзою, а також польську авторку О.Токарчук та нову книжку У. Еко. Широкий асортимент представила львівська літературна аґенція «Піраміда».
Загалом презентацій та довколалітературних подій було настільки густо, що часом водночас відбувалися кілька імпрез, і тим авторам, які хотіли, щоб на їх імпрезу поприходили гості, доводилося страхуватися, повторюючи свої презентації по кілька разів. Знову ж таки, можна було почути думку, що ці автори намагаються кількістю компенсувати якість.
Рівень та спрямованість презентацій приємно дивували своєю різноманітністю. Для інтелектуалів була можливість подискутувати на болючі для України суспільні теми на презентації-диспуті нових книжок М. Рябчука та Я. Грицака від «Критики», зустрітися з легендарним художником-шістдесятником Опанасом Заливахою, чий альбом презентував «Смолоскип», подивитися альтернативним поглядом на імперіалістичну війну у Чечні на презентації книги російської журналістки А. Політковської. Якщо ж врахувати, що серед новинок «Факту» була ще книга Мирослава Шкандрія «В обіймах імперії», то стає очевидним посиленння дискутування постколоніальної проблематики.
Аншлаг збирали заходи з участю Ю. Андруховича. Його ім’я все ще представляє «важку артилерію» українського літературного арсеналу. Андрухович представив свою нову книжку «Пісні для мертвого півня». «Пісні» позиціонувалися як «перша книжка автора», себто як якісна революція його поетики. Відгуки на презентацію були, щоправда, дуже різними – від абсолютного захоплення і до розчарування; вочевидь така різниця зумовлена строкатістю аудиторії, що була присутня на вечорі.
Справжньою свіжинкою була експозиція польських видавництв (попередніх років ця країна була представлена лише епізодично). Хоча експозиція не була дуже великою за обсягом, впадала в око її концептуальна організація. Польща презентувала не так видавництва, як авторів, намагаючись подати їх в найбільшій повноті висвітлення. Наприклад, стенд Ч. Мілоша містив добірку перекладів його книжок світовими мовами. Окрім того, у рамках року Польщі в Україні та поза цими рамками, відбувся ряд заходів польських літераторів та кілька спільних україно-польських літпроектів, серед них читання ще незавершеного спільного роману О. Ірванця та Е. Бендика «Ловці духів». Висловлювалася думка про те, що присутність на Форумі широкого польського стенду пов’язана не лише з роком Польщі, а й з набуттям Форумом міжнародного авторитету. Втім, були й заперечення, автори яких посилалися на тематичне (а не видавниче) представлення книжкової продукції Польщі, що говорить про культурну, а не комерційну функцію стенду.
Чи не найбільше суперечливих емоцій викликала у відвідувачів ініціатива редактора російського журналу «Литературное обозрение» О. Гаврилова за підтримки львівського культурно-мистецького центру «Дзиґа» «Україна-Росія: п’ять літературних раундів». Спаринги українських та російських авторів (Ю. Андрухович, Ю. Іздрик, Л. Дереш, С. Жадан, М. Кіяновська та С. Гандлєвский, М. Фрай, Л. Рубінштейн, Д. Кудрявцев, М. Степанова, К. Букша) відбувалися у кав’ярнях та культурних центрах у зовсім неформальній атмосфері. На зустрічі впливав безпосередній контекст, до загального збудження додавалася відчутна міжнаціональна напруженість, однак, видається, відвідувачі поцінували старання організаторів створити легку й розкуту атмосферу, а також елементи хепенінґу.

 


Сашко Рибаков. Чумакування на Дністрі" />

Сашко Рибаков. Чумакування на Дністрі

В літку цього року молодіжний туристичний клуб «Кристал» організував сплав Дністром для учасників різних молодіжних організацій. Основними умовами сплаву були такі: не вживати алкоголь та інші наркотичні речовини, не палити, розмовляти українською мовою.
Цього разу сплавлятися вирішили близько 80 чоловік. Основну масу склали члени СУМу, були також представники Пласту, УРП «Собор», Українського братства, тернопільського спортивного клубу «Боєць», Тернопільської федерації інтелектуальних видів спорту, кореспонденти газет «Шлях перемоги», «Хрещатик», «Столиця» та ін. Географічно переважали харків’яни, кияни, тернополяни, були учасники із Полтавщини та Хмельниччини.
За час сплаву було проведено багато конкурсів та змагань: інтелектуальні ігри («Що? Де? Коли?», чемпіонат кросвордів тощо), навчання гри в спортивний бридж, Шевченківські читання, чемпіонат з волейболу, стрільби з лука, семінар з туристичної техніки та скелелазення.
Протягом сплаву тривала акція «Чистий берег». Всі учасники на причалах та стоянках збиравли сміття у мішки. Було зібрано близько 500 мішків. Апогеєм акції стало прибирання Джуринського (Червоноградського) водоспаду біля села Нирків. Звідти було вивезено «МАЗ» сортованого сміття. Ще стільки ж спалено на місці.
Окрім видавництва «Смолоскип», свою літературу учасникам сплаву надали видавництво ім. Олени Теліги, Молодіжний націоналістичний конгрес, видавництво «Факт». Надану літературу було поділено на приблизно дві рівних частини, одна з яких була роздана на сплаві, інша поділена ще на 6 частин та передана в користування сільським клубам, бібліотекам, школам. Таким самим чином було розподілено близько 20 компакт-дисків з українською музикою та фільмами. Слід відзначити, що місцева молодь досить активно брала участь у заходах сплаву («Що? Де? Коли?», волейбол).
Натомість, від місцевого населення ми зібрали важливу інформацію про місцеві пам’ятки архітектури та природи, унікальні легенди, просто розповіді. Були встановлені зв’язки для подальшої співпраці.
На жаль, проведення такого сплаву наступного року поставлено під загрозу через конфлікт між організаторами акції та керівництвом клубу «Кристал», який надавав катамарани та інше спорядження. Залишається сподіватися, що з часом суперечку буде вирішено.

 


Нові видання „Смолоскипа”" />

Нові видання „Смолоскипа”

 

Кореневич Л. Як по струні безодню... Кілька особистих сторінок до біографії шістдесятництва

/ Передмова Є. Гуцала. – К.: Смолоскип, 2004. – 260 с.

ISBN 966-8499-09-3

До книжки відомого літературного критика і публіциста, шістдесятника, лауреата премії ім. Івана Огієнка – Леоніда Кореневича ввійшли статті про організацію в 1956 р. в Москві земляцтва українських студентів («Особий сектор. Таємна частина»); про участь автора у відкритті пам’ятника Т.Г. Шевченкові у селі Шешори на Косівщині («Недопалок «гріха»); про історію підготовки видання творів Миколи Ушакова та Олеся Бердника у роки цензурного терору в Україні («Відступниця» свята Варвара», «Як по струні безодню...»); про Василя Симоненка («Невиправний мрійник і поет») та ін.

 

Бадзьо Ю. Український вибір. – К.: Смолоскип, 2004. – 56 с

ISBN 966-8499-10-7

Причини катастрофічного занепаду незалежної України, країна і держава, народ і нація, що таке політична нація, «європейський вибір» – вибір чи демагогія, – над цими та іншими проблемами нашого суспільства розмірковує відомий політолог, колишній радянський політв’язень, перший голова Демократичної партії України, автор багатьох ґрунтовних публікацій. До книжки Юрія Бадзя, окрім головної праці «Український вибір», увійшли також інтерв’ю «Проголошення незалежності – це ще не визволення від окупації», полемічна стаття «І знову – імперський вишкір фашизму (відкритий лист до керівництва телеканалу «1+1», СДПУ(о) та влади загалом) та коротка біографія автора.

 


Олександр Ушкалов. 10 ЄВРОпейців" />

Олександр Ушкалов. 10 ЄВРОпейців

Не так давно у всесвітній мережі Інтернет з’явився досить незвичний поетичний проект – двомовна українсько-німецька антологія «10 ЄВРОпейців». Мені та моєму берлінському колезі – поетові Арне Баґанцу – створення цього проекту видалося цікавим з двох причин: по-перше, молодіжних україно-німецьких антологій досі ще не було; по-друге, зовсім не зайве познайомити німецького читача з молодою українською поезією й навпаки. Що не кажіть – навіть «найпродвинутіші» шанувальники поезії в Україні мало що знають про сучасний німецький літпроцес та й німці не надто обізнані з нашою найновішою поезією. Отже, до антології увійшли тексти п’яти українських авторів – Тетяни Дерюги, Олега Коцарева (лауреат «Смолоскипа» 2003 – збірка «Коротке й довге»), Ростислава Мельникова (лауреат «Смолоскипа» 1996 – збірка «Полювання на оленя»), Сергія Жадана (лауреат «Смолоскипа» 1995 – збірка «Цитатник») та Сашка Ушкалова. З німецького боку в антології беруть участь Даніела Гарнак, Маріо Остерланд, Том де Тойз, Мартін Олівер Ліґнет-Дам (автор уже понад десятка книг) і Арне Баґанц. Наразі «10 ЄВРОпейців» можна скачати у вигляді безкоштовної PDF-книги з кількох українських та німецьких сайтів:
http://littusovka.iatp.org.ua/special/spec.htm;
www.tochka.iatp.org.ua;
www.netzbiliothek.org.
Проте, зовсім не виключено, що згодом антологія з’явиться й у традиційному паперовому вигляді, тож упорядники й автори зможуть побажати приємного читання не лише користувачам Інтернету.

 


Дарина Купко. Пройдьомтє, друзі, на «Бонет»!" /> 

Дарина Купко. Пройдьомтє, друзі, на «Бонет»!

«Бонет» – найкращий в Інтернет.
Перший рядок улюбленої
бонетівської приказки

Заримуйте епіграф із заголовком – й отримаєте улюблену бонетівську приказку повністю. Для довідки: автором є почесний бонетівець Іван Бабошин, незмінний вигадник усіляких слоганів, розміщувач їх на рекламних оголошеннях і розвішувач цих оголошень у всіх корпусах Києво-Могилянської академії. Студент маґістерської програми «Журналістика» тієї ж таки Києво-Могилянської академії, яку ще не закінчив. Можливо й тому, що хоче подовше затриматися на «Бонеті». Бо практика показує, що всі, хто випускається з Академії, автоматично виключаються з активного процесу його творення.
«Бонет», бонетівець, бонетівський… Чи багато хто, крім, звісно, автора, розуміє, про що, власне, йдеться? Вочевидь, чимало студентів КМА відповіли б: «Про могилянський портал «Бонет» – сайт могилянської спільноти за адресою www.bo.net.ua». І мали б цілковиту рацію. Сподіваюся, що цей міні-нарис про історію порталу стане для екс- та нинішніх бонетівців приємним сюрпризом. А відтак вони пробачать авторові можливі неточності. Бо автор, все ж таки, не фаховий історик-літописець. Пам’ять, знаєте, може зрадити, чи то брак обізнаності взнаки датися. Всяке буває.
На відміну від історій літератури, почнемо з кінця, тобто від тепер. Врешті, не історію літератури пишемо. Нині за «Бонет» відповідальні три особи – Катерина Прищепа, топ-менеджер, філософ широкого профілю, єдина людина, що залишилася в бонетівському активі від заснування дотепер, редактор рубрики «Особа», модератор славнозвісного бонетівського форуму, а ще один з авторів «словника нецензурних висловів», які автоматично видаляються з реплік учасників форуму, Інна Звягінцева та Ганна Гриценко. Усі троє – люди «могильні». Саме вони зараз набирають новий кореспондентський склад порталу, аби він щодня поповнювався цікавою та корисною інформацією, а також слідкують за поновленням сайту. Не варто забувати й про звитяжних програмістів – Андрія Олефіренка та Юрка Натанзона. Честь їм і хвала!
Бажано, аби, читаючи, ви мали перед очима й ілюстративний матеріал, тобто сам сайт. Буде простіше. З візуального боку це другий варіант дизайну, «вистражданий» у численних віртуальних, імейлових і безпосередніх обговореннях (протягом першого року функціонування дизайн був інакший). Із змістового боку – рубрики «Новини», «Оголошення», «Подія», «Тема», «Суб’єктив», «Особа», редакційна «Трибуна динозавра», поточні опитування, додаткові можливості коментувати статті, підписатися на новину, самостійно додати статтю або новину, опублікувати оголошення та написати листа редакції. Ще – так звані бонетівські проекти, але їх не перераховуватимемо. Має ж лишатися хоч якась загадка! Хіба що розкриємо один – приватні фото-галереї.
Функціонує сайт формально просто – кореспонденти пишуть матеріали, редактори рубрик їх встановлюють. Головне – змістовність статей про могилянське життя і оперативність їхньої появи. Інколи до статей додають ще й так звані «банери» – тематичні малюнки чи фотографії, виконані бонетівським дизайнером. Донедавна цю посаду обіймав Петро Бондаревський. Важливі питання – на кшталт нагальних еволюційних кроків – вирішуються на загальних редакційних зборах, призначених топ-менеджером.
Перед Катериною Прищепою ним був Стас Лячинський, маґістерська програма «Журналістика», а перед Стасом Лячинським – Стас Шумлянський, також маґістерська програма «Журналістика» (топ-менеджери змінюють один одного в процесі випуску з Академії). Зі Стаса Шумлянського, фактично, й почався два з половиною роки тому «Бонет», якому передувало інтернет-видання «Колєґа» – наступник однойменного паперового видання. З Шумлянським прийшла ціла команда – Дмитро Губенко, Катерина Калитко, Катерина Прищепа, Тетяна Ніколаєва і ваша покірна слуга, що працювали на дещо по-іншому оформленому й організованому сайті. Скажімо, нині на першій сторінці відображаються статті в порядку їхньої хронологічної появи на порталі – чим новіша, тим вища. А раніше відображалися статті кожної рубрики із чітко визначеною послідовністю.
Словом, «Бонет» помітно вдосконалюється. Співпрацює зі Спудейським братством, як раніше з популярною студентською газетою «Майдан Могилянка», відзначає заохочувальними призами – плакатами – особливо активних дописувачів форуму, святкує топ-банером день народження декана Факультету соціальних наук і соціальних технологій НаУКМА Сергія Квіта, без сприяння якого «Бонет» навряд чи відбувся б. Якщо треба обговорити важливу справу, бонетівці активно листуються, причому всіма «поколіннями», котрі час від часу заходять до редакції. Заходьте і ви – четвертий корпус НаУКМА, 402 кімната. Не завжди відчинені – але завжди раді!

 


РОСТИСЛАВ СЕМКІВ – НОВИЙ ДИРЕКТОР «СМОЛОСКИПА»" /> 

РОСТИСЛАВ СЕМКІВ – НОВИЙ ДИРЕКТОР «СМОЛОСКИПА»

У зв’язку з переходом виконавчого директора «Смолоскипа» Олега Проценка на іншу роботу, 1 вересня 2004 року директором «Смолоскипа» був призначений Ростислав Семків.
Ростислав Семків народився 1975 року у Тернополі у родині лікарів. 1992 року він закінчив Тернопільську гімназію з поглибленим вивченням англійської мови, згодом – Тернопільський педагогічний інститут. 1999 року закінчив магістерську програму, а 2001 року – аспірантуру в університеті «Києво-Могилянська Академія». У 2002 році захистив кандидатську дисертацію з теорії літератури.
У 1998 році Р. Семків стажувався в Гарвардському університеті, у 1999–2000 – у Верховній Раді України, в Комітеті з питань свободи слова та інформації. Він лауреат видавництва «Смолоскип» 1998 і 1999 років, автор книжки есеїв «Фраґменти» («Смолоскип», 2000).

Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.