Головна статті
Смолоскип України №8(97), серпень 2003
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Всі сторінки
Нові видання „Смолоскипа”" />

Нові видання „Смолоскипа”

Савчин Марія. Тисяча доріг. Спогади жінки учасниці підпільно-визвольної боротьби під час і після Другої світової війни. – К.: Смолоскип, 2003. – 546 с.: портр.

Авторка цієї мемуарної книжки – Марія Савчин («Марічка») – з 1944 по 1953 рр. перебувала в підпіллі на Львівщині, в Закерзонні, Польщі, Карпатах, на Поділлі, Волині та Поліссі. Будучи дружиною Василя Галаси («Орлана») – заступника провідника ОУН Закерзонського краю, а з 1948 р. провідника ОУН Волині й Полісся – вона зустрічалася з багатьма повстанцями, виконувала відповідальні доручення, не раз потрапляла в трагічні ситуації, коли вирішувалася не тільки її доля, але й доля товаришів по боротьбі.

Про бачене та пережите і розповідає на сторінках своєї книжки учасниця підпільно-визвольної боротьби під час і після Другої світової війни Марія
Савчин.

 

Розстріляне відродження. Антологія 1917–1933. Поезія – Проза – Драма – Есей. 2-ге вид. / Упорядкув., передм., післямова Ю. Лавріненка; Післямова Є. Сверстюка. – К.: Смолоскип, 2003. – 984 с.

Таємниця «літературного злочину», за який ліквідовано українських радянських письменників 30-х років, тривожила багатьох.

Офіційне пояснення «терористи» від самого початку сприймалося, як крик злодія: «ловіть злодія!».

Реабілітація 50-х років і видання їхніх «вибраних творів» не прояснювали нічого, а ще більше завуальовували таєм-ницю.

Аж ось у Парижі 1959 року виходить антологія творів розстріляних, «перевихованих» і пропалих безвісти. З неї видно їхню головну вину перед сталінським режимом: вони прагнули зберегти письменницьку честь і національну гідність.

Тут зібрано справді найкращі твори.

Дивовижна книга «Розстріляне відродження» народилася в просвітленій уяві Юрія Лавріненка, якому пощастило вийти живим із сталінських концлагерів, на хвилі війни пробратися на Захід і винести живу пам’ять про всіх змушених замовкнути. Про закатованих і стероризованих, взятих в комуністичний полон.

Але з ласки Божої цей твір сміливої уяви вдалося реалізувати. Це була вдала спроба зібрати все найкраще – визбирати на руїнах, після погрому. Це була також перша спроба по-людськи написати біографії авторів, перекручувані і засекречені, і дати кваліфіковане висвітлення творчості сорока авторів з належної філософської висоти.

Отже, 1959 рік виданням книги «Розстріляне відродження» оповістив свято нового відродження – шістдесятників.

Мабуть, тоді збувся щасливий сон Ю. Лавріненка та багатьох українців, причетних до духовної творчості і покликаних в суворих умовах еміґрації продовжувати традицію.

То було їхнє зерно, кинуте в український ґрунт. Воно буде проростати в кожному поколінні.

Друге видання антології «Розстріляне відродження» Юрія Лавріненка появляється за згодою родини упорядника.

Молода нація: Альманах. – № 1 (26). – К.: Смолоскип, 2003. – 288 с.

Побачило денне світло чергове число альманаху-журналу «Молода нація».

У рубриці «Історія ідей» уміщено два великих матеріали чернігівських дослідників Т. Демченка й І. Кураса про життя і діяльність батька і сина Шрагів – видатних представників української громади Чернігова. Батько Ілля Людвигович – адвокат, близько 30 років був найавторитетнішою людиною міста, співробітничав з київською Старою Громадою, у роки першої революції очолював українську фракцію в Державній Думі. Син Микола – визначний економіст, член Центральної Ради, співробітник Соціологічного інституту М. Грушевського у Відні, один з небагатьох соратників М. Грушевського, що пережив часи репресій і професорував в 60-х роках у Львові.

Другий матеріал належить перу львівського історика І. Чорновола. В ньому йдеться про стосунки між О. Барвінським і І. Франком. На підставі невиданих спогадів першого, автор доходить думки про неправильність усталеної опінії науковців, які звинувачували саме О. Барвінського у недопущенні І. Франка на кафедру літератури у львівському університеті.

У рубриці «Політична філософія. Політичні науки» друкується об’ємне дослідження молодого київського автора, випускника магістерської програми Йоркського університету Ю. Мельника «Толерантність як нав’язана чеснота у сучасних західних ліберально-демократичних суспільствах».

В «Архіві» друкується продовження спогадів – VIII розділ – Сергія Єфремова, розпочатих у № 1–2 «Молодої нації» за 2002 рік з коментарями В. Плачинди.

Відділ «Рецензії, огляди, бібліографія» уміщує рецензії на збірник документів «Український національно-визвольний рух» (березень–листопад 1917 р.), «Покажчик змісту журналу «Листи до приятелів»», а також бібліографічний покажчик праць О. Лотоцького.

Завершує журнал «Хроніка. Інформація», де друкується продовження матеріалу А. Кулакова про діяльність семінару «Українські гуманітарні переклади», подається «Хроніка клубу «Літописець» при будинку письменників.



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.