Головна статті
Смолоскип України №7(96), липень 2003
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Сторінка 8
Сторінка 9
Всі сторінки
Максим РОЗУМНИЙ. Історія і мистецтво: що красиво, а що корисно?" />

Максим РОЗУМНИЙ. Історія і мистецтво: що красиво, а що корисно?

Культурна регіоналізація України – процес природний і закономірний. Прикметою нашого часу є те, що він проходить паралельно з іншим, формально несумісним з ним процесом централізації. Київ вбирає в себе всі види українських ресурсів, а найперше – людські. За останні два роки ціни на житло в столиці піднялися більше, як удвічі. Люди привозять з собою гроші, знання, амбіції, і досить швидко прощаються з цими своїми набутками попереднього періоду існування, в якому були духовні пошуки, болісне самоусвідомлення, успіхи, надії. Натомість люди отримують досвід і лотерейний квиток для участі у черговому розиграші, яким несть числа в столичному коловороті справ, проектів та ін.

Найпарадоксальніше, що справжні регіонал-патріоти народжуються в Києві. Себто, народжуються вони деінде, а ідеологічну базу під свою нелюбов до Центру починають плекати вже після зіткнення з байдужою і механістичною Цивілізацією Шансу. Клани, земляцтва та інші форми регіонального самоусвідомлення і самоорганізації розквітають буйним цвітом саме на столичному асфальті. І згадується мила сторона, і виразнішою стає її культурна фізіономія, і набуває значущості й перспективи те, що зовсім недавно гнітило своєю провінційною беспросвітністю.

Про все це думалося по дорозі в Чернігів, а потім і в Суми, де й відбулися останні молодіжні конференції весняно-літнього сезону 2003 року. Вже п’ятий рік проводять їх спільно Наукове товариство «Гуманітрна Колегія» та МБФ «Смолоскип», і після кожного «об’їзду територій» доводиться констатувати втрати: був цікавий аспірант, і вже десь не чути, а динамічне мистецьке угруповання десь розгубило своїх членів, свої амбіції й далекосяжні плани.

Північний схід досить довго лишався осторонь магістральних шляхів молодіжної комунікації. Близькі географічно до Києва й знамениті своїми вихідцями Чернігів і Суми нордично тримали паузу, яка, здається, вже почала затягуватися. Кінець травня і початок червня – не найкращий час для наукових симпозіумів, але для дружніх зустрічей, обміну думками, нових перспективних знайомств, можливо, й оптимальний. Так виникли й теми зібрань – історичний досвід українського самовизначення й доля молодих обдарувань на рідному культурному ґрунті (більш точні назви конференцій див. далі).

Камерною атмосферою, відважним зануренням у саму суть поставлених проблем ці конференції були, безперечно, подібними. А ще їх робив спорідненими склад учасників – молодь студентського віку.

А от зміст розмови й характер висновків був діаметрально протилежним. У Чернігові розмова молодих істориків якось сама собою перейшла на питання про причини й уроки минулих поразок національно-визвольних змагань, а ключовою дилемою стало: варто чи не варто коритися загарбникам з тактичних міркувань? Юначий максималізм вимагав радикальності, професорська розважливість просила аргументів. А розсудить, як завжди, історія.

У Сумах найменша спроба внести елементи політичної тенденційності чи просто суспільної заангажованості в розмову про творчість молодих митців наштовхувалася на рішучі протести місцевих культурних авторитетів. Натомість декларувалася відданість ідеалам творчого самовираження, особистісного і фахового самовдосконалення, а практичний бік питання зводився до коштів на нові видання і фестивалі. А це, як відомо, в наш час вирішити під силу тільки тому, хто освоїв новітні піар-технології.

Ось такими постали перед нами історичний Чернігів і мистецькі Суми, де, до речі, у ті ж дні успішно пройшов відбірковий тур чергового Фестивалю поезії «Молоде вино».

Поїздки підтвердили ще одну, давно помічену закономірність: інтелектуальні й творчі середовища виникають навколо зацікавлених і активних особистостей, а ті, в свою чергу, розвиваються і розквітають тільки там, де є авторитет, однодумці, спілкування. Ці слова цілком підставово можуть бути адресовані як визнання зусиль організаторів конференцій – Наталії Слобожаніній та Сергію П’ятаченку, а також їхнім талановитим вихованцям з історичного факультету Чернігівського державного педагогічного університету ім.Т.Шевченка та мистецького об’єднання «Орфей» (м. Суми), відповідно.

Висновок: справжнє інтелектуальне й мистецьке життя вирує в регіонах. У Києві ми бачимо лише його, не завжди довершені результати. Тож, любителів процесу знов-таки запрошуємо: зголошуйтеся, надсилайте тези і поїхали з нами!

План конференцій на вересень-грудень буде вміщено у наступному числі «Смолоскипу», а також на сайті «Гуманітарної Колегії». Його нова адреса: varianty.8k.com.



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.