Головна статті
Смолоскип України №6(95), червень 2003
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Сторінка 8
Всі сторінки
Андрій Раднюк. Без кордонів!" />

Андрій Раднюк. Без кордонів!

Гадаю, саме під таким гаслом пройшла мистецька частина Всеукраїнського семінару творчої молоді «Ірпінь-2003». Мистецтво чистої води та й не менш високої якості наскрізно наситило душі молодих учасників семінару. Саме без кордонів і без жодного ліміту кожен міг присвятитися чи то теоретичним дискусіям, де пристрасті закипали просто навколо питань іно- та само- ідентичності, чи то музично-автентичного дискурсу.

Окремо хочеться наголосити на події, яка вважається безпрецедентною в рамках Ірпеня – художньої експозиції молодої перспективної художниці-авангардистки Олени Карасюк. Вишукано і надзвичайно естетично виглядав хол Будинку творчості Спілки письменників України, прикрашений екстравагантними роботами юного обдарування. Приємно, що роботи не залишили байдужими учасників семінару, а навпаки, максимально активізували увагу до такої надзвичайної імпрези в рамках «Ірпеня». Такі події мають стати, на мій погляд, традиційними. Саме через такі акти «мистецької волі» мають можливість знайти одне одного ті представники мистецьких кіл творчої молоді, які, можливо, давно шукали одне одного.

Якщо ми заговорили про симбіоз культурних течій, то варто не забути ще одне культурне явище, яке також мало статус культурно-новаційного – це презентація проекту візуально-акустичного мистецтва «Тулумбаss». Акустичний проект «Тулумбаss» спрямований на підтримку молодіжної акустичної музики в Україні. Проект розпочався з ініціативи трьох музичних гуртів («Пропала грамота», «Ворождень» та «Самі свої»). В рамках «Тулумбаssу» вперше взяв участь новий гурт з Кіровограду «Ексампей» (Ірина й Тамара Бутко). Більшість учасників є студентами Києво-Могилянської Академії. Саме в цьому полягає ідея проекту, його відкритість пояснюється тим, що учасники причетні до середовища, належать йому, складають його. Властиво, студент отримує свою музику «з рук в руки». Таким чином, учасники проекту сподіваються здобути відгук своєї ж аудиторії, наситити комунікацію, зробити її інтерактивною, чого і було досягнуто разом із вдячною ірпінською аудиторією!

Інтерактивність проекту означає і зорієнтованість на пошук «однодумців», гадаю, що всі учасники семінару такими і стали.

Одним словом, все вийшло: була і музика, і пензлі, і гарна поетична компанія. Будемо вірити і сподіватися, що це лише початок... А що далі – це вже тема іншої історії, яку, сподіваємося, як Бог дасть, ми наступного року дочекаємося!



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.