Головна статті
Смолоскип України №3(92), березень 2003
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Всі сторінки
Микола Леонович. Стать як голос мистецтва: питання ідентичності" />

Микола Леонович. Стать як голос мистецтва: питання ідентичності

Процес обрання загальної теми семінару передбачає наявність певного масиву ідей, пропозицій, котрі уможливлюють вибір. Одна з них може стати основною, стрижневою для всієї подальшої роботи, проте це не означає необхідності відкинути інші ідеї як хибні чи непродуктивні. При цьому завжди з’являється проблема адекватного формулювання. Як показав досвід попередньої роботи, і це може свідчити про прикру (і, можливо, непозбутну) багатозначність наукового мовлення, котре внаслідок цього не досягає планованої мети, навіть найбільш чітко сформульована тема породжує різночитання і різнорозуміння. Це викликало потребу в розміщенні ряду статей, присвячених конкретизації і поширенню названих тем.Поєднати в одній назві всі ідеї, котрі в перспективі мають ґенерувати роботу семінару – значило б розмити орієнтири роботи, розширити контекст до максимально можливих меж і тим самим обезцінити конкретне висловлювання у цьому контексті; зробити плановану роботу заздалегідь непродуктивною. Таким чином ми вирішили відмовитись від неконкретності формулювання на користь лаконічного визначення з подальшим коментуванням.Ми дійшли висновку, що залучені ідеї мають утворювати не рівноправну сполуку, що означало б розширення фронту робіт і деяку поверхневість у судженнях внаслідок неправомірного сполучування ідей, а ієрархічну структуру, котра передбачає підпорядкованість. Таким чином, одна ідея, котра визначається як основна, має підпорядкувати собі інші, котрі стануть її контекстом.Однією з таких підпорядкованих ідей стала пропозиція розглянути мистецтво як голос статі. Що ми розуміємо під такою можливістю? Передусім не обмеження прагнень митця чи аналітика, а розмикання горизонту, появу мети, досягнення якої залишиться безкарним. Тут-таки слід застерегти читача від самообмеження через семантизацію поняття «стать» в різних ареалах. Ідеться не про те, аби відмовитись від одного значення на сумнівну користь іншого, а признати і намагатись визначити всю множину значень, котра породжується вживанням.Таким чином не тільки ґендер; не тільки психоаналіз; не тільки соціальний контроль і жандарми; не лише пан-сексуальність чи історія пригноблень та революцій; не тільки, але й… Ми не можемо абсолютно позбутися від соціальності статі чи від думки про фемінізм, котрий постійно акцентує стать – і мабуть, не варто робити вигляд, ніби нам це вдалося. Але «ніхто не застрахований від фізіології», від індивідуального тіла, чия історія сприяє появі стилю як системи відбору тих чи інших мотивів і засобів їх утілення; від тіла, позбавленого індивідуальності, позбавленого органів, тіла як особливого дискурсу, пронизаного стратегіями і намірами, помереженого градієнтами, пересуваючись яким (якими) ми можемо ідентифікувати себе.З необхідністю нагадуємо, що ця тема є підпорядкованою. Тобто це варто мати на увазі, але, можливо, не слід робити це основою і рушієм аналітичної роботи.



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.