Головна статті
Смолоскип України №11(100), листопад 2003
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Сторінка 8
Сторінка 9
Сторінка 10
Сторінка 11
Сторінка 12
Сторінка 13
Сторінка 14
Сторінка 15
Всі сторінки
Міфи та герої" />

Міфи та герої

Презентації книги «Переяславська Рада 1654 року (історіографія та дослідження)», що відбувалися протягом осені в регіонах України, засвідчили головну деталь, без якої не може жити жодне видання, – живу, зацікавлену реакцію людей, те, що звично зветься наявністю зворотнього зв’язку з потенційним читачем. Що пояснюється просто – чи не вперше випадає нагода вільно говорити про подію, яка так вплинула на хід української історії. Вільно не лише від імперських цензорів, які залишилися вже в минулому, але й від цензорів сучасних – тих представників влади, в яких міцно сидить туга за «старшим братом», простіше – за нянькою, і які збираються «відзначати» річницю переяславських подій. Грунт для такої розмови надзвичайно вдалий – запропоновані як фахівцям, так і широкій громадськості зібрані під однією обкладинкою роботи українських вчених та публіцистів, які, власне, і є вістрям української наукової та суспільно-політичної думки з означеної проблематики.

11 та 12 листопада подібні заходи, що проводяться спільно Науковим товариством «Гуманітарна Колегія», «Смолоскипом», Інститутом української археографії та джерелознавства НАН України за сприяння блоку Віктора Ющенка «Наша Україна», відбулися в Одесі та Миколаєві відповідно.

Одеса приємно вразила зануренням у фахову історичну атмосферу, позаяк більшість запитань до упорядників презентованої книги стосувалися уточнень, роз’яснень викладеного в ній матеріалу. Академізм зустрічі на історичному факультеті Одеського державного універсітету порушували хіба що сновигання журналістів та присутність чорноморських козаків. В аудиторіях Миколаївського гуманітарного універсітету імені Петра Могили та Миколаївського державного університету більшість виступів було присвячено суспільно-політичним аспектам запропонованої теми: від «чи є майбутнє без минулого?» і аж до сакраментального українського «що таке національна ідея?».

Останнє запитання, треба відзначити, також не залишилося без відповіді з боку упорядників та авторів «Переяславської Ради 1654 року». Що залишає надію на його розв’язання і в більш ширшому масштабі.

В цілому ж таке поєднання суто наукової та громадсько-політичної проблематики видається цілком виправданим. Адже проект «Переяславська Рада – подія і наслідки» і покликаний вивести на рівень відкритої дискусії наболілі історичні питання, так би мовити, витягнути їх «з під ковдри», дати їм об’єктивну оцінку та довести думки науковців до широкого загалу. Як зазначив у своєму виступі в Одесі відповідальний секретар видання Ярослав Федорук, фальшування переяславських подій і вкладеного в них змісту, створення так званої «переяславської легенди» почалося одразу по смерті Богдана Хмельницького. І в полоні нав’язуваних більш ніж три сотні років стереотипів сьогодні перебуває не лише більшість населення, але й питома частина сучасної української еліти.

 



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.