Головна статті
Смолоскип України №10(99), жовтень 2003
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Сторінка 8
Всі сторінки
Наталя Рудніченко. «Світло і сповідь» Тараса Чубая в палаці «Україна»" />

Наталя Рудніченко. «Світло і сповідь» Тараса Чубая в палаці «Україна» 

Повний успіх – саме так можна охарактеризувати концерт Тараса Чубая «Світло і сповідь», який відбувся 11 вересня у палаці «Україна» в рамках проекту «Зворотній зв’язок». Втім, це був не просто гарний концерт. Він став тією подією, що кинула серйозний виклик багатьом стереотипам, які, на жаль, ще існують в українському суспільстві щодо, як це не парадоксально звучить, української музики. А ще концерт Чубая вкотре переконливо довів, що престижна столична сцена аж ніяк не є прерогативою зарубіжних виконавців, зокрема «розкручених» російських зірок. На ній абсолютно успішно можуть і повинні (!) виступати саме українські музиканти.

«Світло і сповідь» Тарас присвятив пам’яті свого батька – поета-дисидента Грицька Чубая. Тому концерт складався з двох відділень: у першому були представлені композиції Тараса на вірші батька, а до другого увійшли пісні композиторів Володимира Івасюка, Ігоря Білозіра та самого Тараса Чубая на вірші сучасних українських поетів.

На сцені Чубай виглядав як завжди шляхетно і стильно. Але цього разу притаманний йому досить суворий і стриманий стиль виконання змінився на дружню розслаблену манеру спілкування з залом. Чубай не просто співав – він дійсно налагоджував той «зворотній зв’язок», який був заявлений лейтмотивом концерту. Зв’язок між поколінням свого батька, поета Грицька Чубая, композиторів
70-х – 80-х (Володимира Івасюка та Ігоря Білозіра) і поколінням сьогоднішнім, більшість якого виросла у зросійщеному Києві і апріорі має не так багато сентиментів до україномовної музики. (Та і як вони, власне, можуть з’явитися навіть зараз, коли більшість ЗМІ контролюється російським капіталом або проросійськи налаштованими бізнесменами і політиками, що, на жаль, дають зелене світло насамперед виконавцям сусідньої держави, яким часто бракує не те що професійності, а елементарного смаку...)

І здається, кожна складова концерту витворювала цю дивовижну атмосферу єднання – і камерний оркестр «Віртуози Львова», розташований довільним напівколом ліворуч музиканта, і популярна музична формація «Пікардійська терція», що здійснювала бек-вокал, і, звичайно ж, гурт «Плач Єремії», вокалістом якого є Тарас. Декорації були дуже умовними – просто зоряне небо...Та іншого і не було потрібно.

Безперечно, концерт Чубая подолав чимало стереотипів щодо української музики. Наприклад той, що українські виконавці неспроможні збирати великі зали. Квитки на концерт Чубая були розкуплені ще задовго до концерту, і це при тому, що традиційних безкоштовних запрошень майже не було. Як і не було традиційного для великих концертів безсвідомого лементу фанатів, що виникає лише від однієї з’яви їхнього кумира. Глядачі Чубая насолоджувалися кожною миттю концерту – вокалом, музикою, сценічним оформленням, і їхні аплодисменти і захоплені вигуки були дещо іншої якості – це було свідоме поцінування високої мистецької якості. І так упродовж всього концерту. Звичайно, що основну частину аудиторії складали прихильники музики Чубая, але та частина, яка прийшла на концерт з цікавості, без сумніву, стала ними.

Львів’янин Тарас Чубай відомий у музичних колах як вокаліст рок-гурту «Плач Єремії», проте останнім часом він все частіше виступає у сольних проектах. Саме Чубай став ініціатором серії «Наше» – «Наші партизани», «Наше Різдво» і «Наш Івасюк», у якій він разом з іншими музикантами подав сучасну версію українських народних і популярних пісень минулого століття. Чубая важко назвати тусовочним музикантом, його не часто зустрінеш на популярних нині гала-концертах або акціях, присвячених різним офіційним святам. Більш охоче він бере участь у рок-концертах, а взагалі, як людина внутрішня, тяжіє до усамітнення. Останній свій альбом «Світло і сповідь» Чубай з колегами записував у Карпатах.

Витончена поезія і якісна музика зробили «Світло і сповідь» однією з родзинок цього музичного року в Україні. Також варто відзначити високий професійний рівень режисури концерту і оформлення сцени, яка в чудовому освітленні виглядала сучасно та елегантно. Та й самого виконавця не можна не назвати професіоналом – у кожній частині концерту він співав без перерви понад годину, створюючи неповторну атмосферу музичного та інтелектуального єднання митця з аудиторією. Наразі Чубай повезе свою програму до Праги, а далі, сподіваємось, покаже її всій Україні.

Концерт Тараса Чубая ще раз довів, наскільки українській аудиторії потрібні гарні цікаві концерти наших українських виконавців. На жаль, на сьогоднішній день популярні українські музиканти чомусь оминають створення серйозних шоу концертного формату, виступаючи у кращому разі у вщент забитому Палаці Спорту або у нічних клубах у форматі для обраних чи тих, кому пощастить проштовхнутись на імпрезу. Тому, напевне, частині потенційної аудиторії не залишається нічого іншого як спостерігати на найпрестижнішій столичній сцені шоу заїжджих «зірок», які дуже часто збирають зали на хвилі колишньої популярності або престижності, пропонуючи натомість не завжди найкращу якість, а то і відверту фанеру.




Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.