Головна статті
Смолоскип України №12(89), грудень 2002
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Всі сторінки
Валентина КОСТИРІНА. «Політичний туризм»: польські вибори до місцевих органів влади очима українського спостерігача" />

Валентина КОСТИРІНА. «Політичний туризм»: польські вибори до місцевих органів влади очима українського спостерігача

Роль спостерігача під час виборів у місцеві органи влади Польщі викликала у мене багато сподівань. Адже польський досвід реформування системи місцевого самоврядування вже давно ставиться у приклад Україні. Та й розмірковування про сильну громадську позицію поляків викликали сподівання про їх активну участь у місцевих виборах. Відверто кажучи, не всі мої припущення були виправдані.

В першу чергу на роздуми наводить той факт, напередодні виборів громадська активність була невисокою, що дозволяло прогнозувати низьку явку виборців на дільниці. Так, 11,9% населення не збиралися голосувати, тільки 8,3% громадян були готові віддати свій голос за кандидата у місцеві органи влади. І майже половина громадян (43,7%) була не впевнена у своєму рішенні прийти на дільниці, але схилялася до позитивної відповіді.

Так, найбільший рейтинг підтримки напередодні виборів мала СЛД (29,2%), друге місце посідала коаліція «Права і Справедливості» з «Правом і Обороною», проте її підтримувало значно менше громадян – 17,3%. Тому недивно, що основна боротьба проходила саме між ними. Проте, на голос більшості виборців стосовно кандидатур до сеймиків вирішальний вплив справляла не партійна приналежність останніх, а їх особисті якості, діяльність та досягення на місцях.

Отже, на локальні вибори прийшло лише 35-40% виборців. Відверто кажучи, цей показник не можна назвати високим. Щоправда, місцеві вибори проходили окремо від парламентських, які могли б привернути більшу увагу виборців (як, зокрема, в Україні). Однією з причин низької явки населення на дільниці називають несприятливі погодні умови. Проте, можу заявити як свідок, що ніяких природних «катаклізмів» в цей час не відбулося. Цікаво, що самі ж працівники комісій не буди здивовані відсутністю ажіотажу на виборчих дільницях, а сприймали її як норму польського політичного життя.

Але з цього зарано робити висновки про те, що поляки не цікавляться виборами. Зокрема, до органів місцевого самоврядування балотувалося багато представників молоді, решта ж працювали на кандидатів (що показово) на волонтерських засадах. Такий факт викликав у мене найбільше здивування, адже як відомо, на Україні вибори асоціюються у молоді з можливістю добре підзаробити.

Загалом робота польських передвиборчих штабів мало відрідняється від українських, принаймні робота з електоратом ведеться майже така сама: зустрічі з виборцями, поширення роздаткових матеріалів про кандидата, його діяльність та програму тощо. Основним засобом агітації за кандидатів були рекламні плакати, які просто заполонили Польшу. Так, на поліграфію поляки виявилися аж занадто щедрими. Як говорять пересічні виборці, на них така навала агітматеріалів вплинула скоріше негативно – адже їх величезна кількість та повселюдне розташування не могли не викликати роздратування.

Високий розвиток системи місцевого самоврядування в Польщі дійсно викликає захоплення. Ще після адміністративної реформи Леха Валенси було ліквідовано державні адміністрації на рівні повітів та створено понад 2000 ґмін, які стали базовим рівнем місцевого самоврядування. Перший заступник бурмістра міста Новий Тарґ Евґеніуш Зайончковський відзначив те, що держава має право втручатися у справи ґміни лише у крайніх випадках. У спірних ситуаціях ґміна може судитися з державними органами. І, що найважливіше – більшість таких позовів суд вирішує на користь ґміни. Всі права ґміни зафіксовано в її статуті. Також у Польщі, за словами заступника директора Малопольського інституту місцевого самоврядування та управління (місто Краків) Ґражини Правельської, у місцевому самоврядуванні зосереджено майже 40% суспільних фінансів. У той же час у нашій державі цей показник ледве сягає 10%. Крім того, представник польського уряду є тільки на рівні воєводства (за українськими мірками це область), а на рівні ґмін та повятів функціонують лише органи місцевого самоврядування.

Проте самі поляки не так оптимістично оцінюють рівень розвитку свого місцевого самоврядування. Зокрема, одним з основних незадовільних моментів є наявність представника уряду на рівні воєводства, функції якого у багатьох випадках перетинаються із функціями відповідного органу місцевого самоврядування. Крім того, у багатьох представників правиці спротив викликає кількість воєводств, яку вони ладні були б скоротити до 12 (зараз вона становить 16).

Не все гаразд у поляків також із технічною роботою під час проведення виборів. Зокрема, наступного дня після виборів, 29 жовтня, Державна Комісія Виборча припинила свою роботу через несправності у комп’ютерній системі, котра коштує приблизно 6 мільйонів доларів. Це стало однією з причин повільного підрахунку голосів.

Отже, правляча коаліція Союзу Лівих Демократів та Унії Праці (SLD-UP) отримала більшість голосів виборців. Проте чи варто вбачати у цьому їх перемогу? Адже 24,5% голосів, порівняно з їх 41,04% у вересні минулого року, ілюструють втрату майже третини прихильників за один рік.

У такому сенсі «переможцями» можна назвати популістську партію «Самооборона» Анжея Лепера та Лігу Польських Родин, які отримали 16% та 14,5% відповідно. Звичайно, це прогрес порівняно із тим, що ще рік тому вони отримали 10,2% та 7,87%.

Отже трактування результатів місцевих виборів стало віддзеркаленням польської політичної ситуації, коли правляча коаліція не може вирішити низку соціальних проблем, знизити рівень безробіття тощо, а популісти на чолі з А. Лепером сіють скепсис стосовно вступу Польщі до ЄС. Що ж, варто далі поспостерігати, як це вплине на внутрішню політику держави.



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.