Головна статті
Смолоскип України №6(83), червень 2002
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Всі сторінки
З ІРПІНСЬКИХ ПЛІВОК НЕВІДОМОГО МАЙОРА (Частина ІІ)" />

З ІРПІНСЬКИХ ПЛІВОК НЕВІДОМОГО МАЙОРА (Частина ІІ)

До програми мистецької частини VІІІ семінару творчої молоді входили: три круглі столи на тему «“Література україномовної зони”: ретроспектива та перспектива», «Не-, напів- і усвідомлена причетність (дискурс громадянської лірики 90-их)», «Література третьої полиці: між Джойсом і Кокотюхою», а також – творча лабораторія «синтез мистецтв», літературний вечір лауреатів видавництва «Смолоскип», вечір розваг учасників семінару.

Нижче подаємо цікаві і банальні думки з виступів деяких учасників мистецької частини семінару:

Сергій Яковенко (Київ): «У вечорі буде ватра, але я не знаю чи це буде таке собі вогнище, чи ні». «Саме слово зона – є багатозначне слово». «Між Джойcом і Кокотюхою міститься кілька полиць». «Література третьої полиці може бути дуже значима в час повного засилля російської книжки».

” (Київ): «У вечорі буде ватра, але я не знаю чи це буде таке собі вогнище, чи ні». «Саме слово зона – є багатозначне слово». «Між Джойcом і Кокотюхою міститься кілька полиць». «Література третьої полиці може бути дуже значима в час повного засилля російської книжки».

Ростислав Мельників (Харків): «Наші лауреати залишаються інкоґніто... значно зменшилася кількість хлопців, це пішло в бік фемінізації української літератури». «Коли на перших семінарах кожен його учасник уважав себе генієм, сьогодні цей відсоток значно зменшився». «Що це таке література україномовної зони? Чи це там, де пишуть, чи це там, де читають». «Зрозумійте, не все те, про що ми будемо говорити буде нашим переконанням, дуже часто це буде просто провокація». «Слово у 30-их роках було політично вартісне».

Ростислав Семків (Тернопіль): «Стан, який тут спостерігається є станом нашої літератури в загальному». «Цей Ірпінський семінар – це унікальне явище, такого другого в Україні немає». «Література україномовної зони є сучасною проблемою на Україні, це чи не вічна наша проблема». «Чи відчуваєте ви, ті хто розмовляє українською, що ви опинилися в ґетто?». «Українська література перебуває у зоні відчуження. Українська масова література можлива, можливo лише в Галичині».

Сергій Пантюк (Чернівці): «Це профанація називати українську літературу писану російською, українською літературою». «Мої тексти дуже важко сприймати без мене самого». «Українська культура є і вона буде, як би це пародійно не було на думку наших молодших братів москалів».

Ярослав Гадзінський (Ніжин): «У нас, в Ніжинському педагогічному університеті російська мова і культура не користуються популярністю». «Чи може існувати громадянська лірика без ідеології?»

Микола Леонович (Полтава): «Сьогоднішня сучасна українська література не знаходиться у процесі розвитку». «Всім було прикольно читати Пиркало, вона написала веселу книжку про веселу молодь». «Чому в Україні не створюють низькоякісної попси, як це роблять в Росії?»

Ірина Рева (Миколаїв): «У моєму Миколаєві я зустрічаю позитивну реакцію на мою українську мову. Я не лаюся українською, а якщо лаюся – тоді переходжу на російську». «За якими ідеалами нам шукати? Вони сьогодні страшні, жалюгідні. Вони не захоплять і не зацікавлять молодь». «Українська мова ще не увійшла у свідомість людини».

Ірина Цапліна (Запоріжжя): «У середовищі, де я працюю, я не бачу якогось поштовху, щоб перейти на українську мову».

Дмитро Бондаренко (Дніпропетровськ): «Перед вами стоїть живий приклад проблеми русифікації. Я вчився в школі зі спортивним ухилом, в українському місті, де не було ані однієї української школи. Східний українець став настільки прагматичний, що не буде боятися запровадження насильної українізації. Українізації в Україні немає. Давайте, нехай процес українізації оправдає побоювання росіян».

Наталя Волинська (Львів): «Ті, що пишуть російською, повинні взагалі перестати писати».

Іван Андрусяк (Івано-Франківськ): «Ми маємо на Україні ситуацію українського політичного ґетто в першу чергу». «Ми дуже багато говоримо довкола літератури і дуже мало про саму літературу». «Чим цікавіші будуть ваші тексти, тим цікавіше буде нам писати про них». «У Пантюка виразно помітна політична ідеологія – ідеологія українського націоналізму, стихійного язичества. Він не опускається до декларативності».

Олег Соловей (Донецьк): «Іван пише свою критику гарною, нормальною українською мовою. Він забороняє вживати слова «парадигма», «дискурс» і уважає їх за матюки». «Анти- українність – що це таке?» «Цю доповідь можна ще було слухати». «Світ літератури у нас не розслабився, розслабилися ті братки, які керують державою».

Оксана Копак (Львів): «Комп’ютер відсунув літературу в бік».

Лариса Подкористова (Хмельницький): «У нас зона є. Вона створена нашою державою, нами самими. Про нас ніхто і ніколи не буде знати так довго, як довго ми самі про себе не заявимо». «Ми настирливо шукаємо національної ідеї – національна ідея існує у пошуках національної ідеї».

Ірина Коваль-Фучило (Львів): «У нас немає проблеми гріха, у нас – проблема від покутування, не знати чого покута і за що покута».

Юрій Завадський (Тернопіль): «В Україні помічається страх перед будь-яким розвитком української культури. Я був би прихильником якоїсь західноукраїнської автономії. Це, може, принесло б нам якийсь розвиток». «Я тут відкрив для себе близько сорока нових імен».

Ганна Яновська (Харків): «Література винна в тому, що нам не вдалося створити нашої національної ідеї».

Богдан Стороха (Полтава): «Література відображає, а не творить». «Наше ґетто – це відокремлення від російського середовища, це наше дистанціювання від всього російського». «Є книжки гарно написані і погано написані. Можуть бути книжки геніальні, але не читабельні».

Юлія Доброносова (Слов’янськ): «Коли ми говоримо, що у нас того чи іншого немає – то це нас зомбує». «У нас постійний сумнів у нас самих. Ми прокидаємося і питаємо самі себе «Я є, чи мене нема?» Треба прокинутися всім нам і сказати «Так, я є, я присутній».«Дискусія можлива і без доповідей, але для цього потрібний класний ведучий».

Наталя Лебединцева (Миколаїв): «Українці належать до такого собі типу песимістичної людини». «Я переживаю за теперішній стан української культури, я уважаю цей стан, як стан нашого випробування». «Є література інтелектуальна, є література масова, розважальна, складна і література легка. Не можна говорити про будь-яку літературу, як літературу третьої полиці. Це образливо». «Поезія третьої полиці – це стьоб».

Роман Скиба (Львів): «Я ставлюся непретензійно, коли на мої вірші пишуть пісні. Мені приємно, що моя творчість стає народною».

Олеся Мамчич (Київ): «Не треба плутати графоманію з нормальною поезією».

Олексій Логвiнов (Полтава): «Якщо поезія насичена ідеологією, це не означає, що вона громадянська».

Анна Біла (Донецьк): «У нас тепер сформувався образ людини, якій платять за слово. Роль слова не зменшиться, навіть якщо воно буде неплатне». «Можна побажати автору, щоб він написав збірку з коментарями, а коментарі напевно будуть цікавіші».

Олег Коцарев (Харків): «Тут зібралися люди про-українського спрямування, а не про-російського».

Леся Демська (Львів): «На десятому році незалежності проблема української книжки стає все гіршою і гіршою». «Скажіть, який міф може сьогодні у нас перерости у національний? Національна ідея діє у тій державі, в якій є нація».

Юрій Ганошенко, учитель (Запоріжжя): «Коли я кажу у своєму класі, що сьогодні ми будемо займатися Шевченком, то у класі чути шум і вигуки «Опять Шевченко!» «У нас національний міф трактується, як трагедія». «Література 90-их має багато спільного з літературою 20-их апокаліптичних років».

Сашко Ушкалов (Харків): «Ми робимо от такі собі штучки, як «Студентський квиток», пізніше буде щось інше... Вибачте за наше кацапське письменне слово».

Марина Бессарабова (Харків): «Класика – це така собі література, яку читають вічно, яка масово розважає».

Павло Бондаренко (Луганськ): «Я української літератури в школі взагалі не вивчав, такі були обставини... А лауреатом «Смолоскипа» став».

Роман Трифонов (Харків): «Текст може мати високий художній рівень, але він може не впливати на емоційну сферу людини». «Яку поезію ми читаємо після важкої сесії?» «Поезія третьої полиці, це те, що переживається». «Роман змодельований тобою не буде мати успіху».

Оксана Розумна (Київ): «Поезія насичена інтелектуально, це вже не поезія. Поезія це те, від чого йде потужний інтелектуальний заряд».

Андрій Цяпа (Тернопіль): «Я не знаю, що таке література третьої полиці. У мене всі книжки на двох полицях». «Я стою перед вами у трохи пом’ятій сорочці. Я приїхав сюди вперше і хотів би приїхати вдруге. Я написав тут просто вірша».

Юрій Нога (Київ): «Я спробую передати слово ведучим, може їм вдасться вирвати якісь пропозиції».

Євген Свічкар (Харків): «Тут я вперше опинився в українському мовному середовищі. З деким було нелегко спілкуватися, бо вони аспіранти або й вище».

Аліна Ханбабаєва (Харків): «Я тут побачила, як думає Харків і як думає Тернопіль».

Ганна Вусик (Дніпропетровськ): «Я б хотіла трохи більше пошани від старших до нас наймолодших. Вони не повинні боятися конкуренції. Ми не гірші за них, хоч може і не кращі за них».



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.