Головна статті
Смолоскип України №6(83), червень 2002
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Всі сторінки
Петро Вознюк. Погляд «Правий марш» Європи" />

Петро Вознюк. Погляд «Правий марш» Європи

Подібним чином можна тепер уже впевнено охарактеризувати політичний вектор континенту після виходу відомого радикала Жана-Марі Ле Пена у другий тур президентських виборів у Франції та парламентського результату правого «Списку Фортейна» у наддемократичній Голандії. Обидва ці факти вже стали справжнім «холодним душем» для різного штибу неолібералів і «соці». Багато оглядачів схильні пов’язувати цю тенденцію насамперед із подіями 11 вересня та наступним зростанням серед європейців відчуття незахищеності, яке закономірно трансформується в екстремізм.

Проте, якщо уважніше придивитися до процесу, то стане зрозуміло, що це не зовсім так. Адже його першим «дзвінком» був ще позаторішній тріумф «Партії свободи» у «ситій» Австрії. Надалі динаміка консервативної хвилі дала про себе знати ще в кількох точках Європи, причому всюди її прояви можна вважати знаковими. Судіть самі: поразка лівих у їхній португальській «вотчині», провал соціал-демократів землі Саксонія – Ангальт (Східна Німеччина), нарешті, несподіваний успіх правих на виборах до ротердамського муніципалітету… Як зазначає з цього приводу німецький часопис «Zeit», нині все більш реальним стає поділ європейського електорату не на лівих та правих, а на прихильників поміркованих правих демагогів («популістів») та радикальних екстремістів. Причому переважити останніх можуть лише перші, що й підтвердили вибори до Національних зборів Франції, на яких саме відносно помірковані «шираківці» геть потіснили «ультрас».

Саме таку конфігурацію виборчого поля (персоніфіковану в дуеті Ширак – Ле Пен) виявили й президентські перегони у найбільшій за розмірами західноєвропейській країні, і парламентські – в «країні тюльпанів та найвільніших поглядів» (християнські демократи – «Список Фортейна»). Невипадково англійська «The Guardian» пише: «Результат Ле Пена – у будь-якому разі успіх «ультра», оскільки ті майже 6 млн. голосів, що вони отримали, аж ніяк не дозволяють вважати їх маргінальною силою». І ще невідомо, чим би все скінчилося, якби на чолі французьких правих стояв більш привабливий та модерний лідер (на кшталт того ж Й. Хайдера в Австрії)…

Тобто загалом симпатії мешканців континенту все більше тяжіють до правої частини політичного спектру з її традиційними цінностями зміцнення внутрішньої безпеки та жорсткого обмеження чужинської імміграції. Причому причиною цього дрейфу є не якась помітна активізація відповідних сил, а усвідомлення самими європейцями загрози національній ідентичності і просто життєвому комфорту. У зв’язку з цим показово, що у тій же Франції платформу Ле Пена поділяло навіть багато натуралізованих арабів (попри галасливо розрекламовані по ТБ протестні акції етноменшин). А грандіозні теракти у США лише зміцнили вже наявну й цілком самодостатню тенденцію.

Тож схоже, що всупереч одному відомому передвиборному роліку, «рожева» доба в історії Європи підходить-таки до свого давно очікуваного завершення. Великий привіт найсоціалдемократичнішому з вітчизняних телеканалів!

І питання наразі полягає вже не у тому, чи відбулася поразка лівих, а в тому, чи нинішні відносно конформні праві задовольнять радикалізовану суспільну свідомість? Чи остання викличе на авансцену деякі підзабуті примари європейського минулого? Як сказав лідер фракції лібералів в Європарламенті Г. Вотсон, «ми повинні глибоко замислитися над тим, чому п’ята частина французьких громадян (додамо ще раз – незалежно від етнічного походження – Авт.) віддала свої голоси за ультраправого кандидата».

Немає сумніву, що для України це «замислення» у будь-якому разі не віщуватиме нічого доброго. Адже, змушені рахуватися з громадською думкою, високопосадові європейські «гуманісти», вочевидь, вдадуться до ще більшого посилення протекціоністських обмежень щодо «неєесівського» імпорту та різноманітних «гастарбайтерів» (у т.ч. й українських). Міф «побудови загальноєвропейського дому» остаточно занепаде й деактуалізується під тиском міркувань політичного егоїзму.



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.