Головна статті
Смолоскип України №4(81), квітень 2002
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Сторінка 8
Всі сторінки


Петро Вознюк. АДМІНРЕСУРС РОБИТЬ ВИБІР" />

Петро Вознюк. АДМІНРЕСУРС РОБИТЬ ВИБІР

Напередодні старту виборчої кампанії політолог Володимир Полохало вивів своєрідну формулу адміністративного ресурсу. У своїх міркуваннях він виходив із того, що основним резервом влади на виборах є кандидати-«мажоритарники». Відтак, варто лише поділити кількість «одномандатних» обранців на число місць, здобутих за партійними списками, й отримаємо орієнтовний показник доступу суб’єкта перегонів до адмінресурсного «корита». Що нижчим є цей показник, то вищим є (чи, принаймні, має бути) ступінь її опозиційності. До того ж, пам’ятаймо, що крім офіційних партійно-блокових «протеже» в округах балотувалося багато фактично підтримуваних тою чи тою політичною силою самовисуванців, які після свого обрання заявили про входження до відповідних фракцій. Їх теж треба враховувати при обчисленні «індексу адмінресурсності».

Справді, саме на «мажоритарці» порушення законодавства можуть набувати найбільш прямих і брутальних форм, тоді як у загальнодержавному вимірі зовнішнє втручання здебільшого зводиться до нерівного розподілу інформаційних потужностей. Хоча, звісно, і тут влада має певні можливості для фальсифікації. Тому, не вважаючи розрахунки В. Полохала остаточними та абсолютно коректними, все ж наводимо індекси адміністративного сприяння переможців-2002 із невеличкими коментарями. Отже:

1) Блок «За єдину Україну!»

(119 депутатів у фракції)

84 (в округах) : 35 (за списками) = 2,4

Фаворит є фаворит. Зрештою, ще задовго до моменту голосування чільні особи блоку не приховували, що основний «врожай» планується зібрати саме серед одномандатників. Відвертість завжди заслуговує на повагу. Щоправда, до рівня відвертості їхніх російських колег нашим високопосадовцям ще далеко. Принаймні, вислову на кшталт «вибори – це надто серйозна справа, аби цілковито віддавати її на відкуп виборцям», що його вжив колись один із віце-спікерів Держдуми, у нас наразі не прозвучало. Втім, це вже навіть не цинічна відвертість, а відвертий цинізм.

2) СДПУ(о) (27) 10 : 17 = 0,6

Відомо, що інтелектуальне забезпечення виборчої кампанії «есдеків» здійснювали московські політтехнологи з Фонду ефективної політики (ФЕП) Г. Павловського. Причому, за деякими відомостями, перші вимагали як мінімум 8%-го результату. Заради цього фепівці навіть навчили Віктора Володимировича посміхатися (див. інтерв’ю знаного PR-мена О. Медведєва журналу «ПіК», № 44 за 2001 р. – це ж скільки, мабуть, зусиль витратили! – авт.). Як виявилося, марно. І що б партія взагалі робила без рідного адмінресурсу, з яким за ефективністю не зрівняються жодні заморські піар-«варяги»!

Принагідно нагадаємо, що фіаско зазнав іще один продукт російських піарщиків (конкретно – групи Ю. Островського – П. Щедровицького) – «Команда озимого покоління». А на що, власне, було сподіватися, якщо ще 12 лютого ведучий програми «Однако» на ГРТ красномовно схарактеризував усіх цих «креативників»-заробітчан: «Політтехнологи з Росії їздили до Києва – створювати політичні проекти. Бродячий цирк – він і є бродячий цирк!»

3) Блок В. Ющенка «Наша
Україна» (112) 42 : 70 = 0,6

Такий показник свідчить насамперед про непропорційну монополізованість адмінресурсу. Оскільки адміністративна підтримка цього блоку явно не відповідала його політичній популярності. Та й представники влади у списку «НУ» також були присутні. Найкраще цю ситуацію можна проілюструвати на прикладі Сумської області: керівник регіону В. Щербань – у «прохідній» частині списку, а блок не здобув тут жодного(!) мандату на «мажоритарці».

4) Соцпартія О. Мороза (24)

3 : 21 = 0,14

На перший погляд, індекс СПУ спростовує попередній висновок про граничну монополізованість адмінресурсу. Проте насправді це швидше ознака того, що він, на щастя, вирішує далеко не все, навіть в одномандатних округах.

5) КПУ (66) 6 : 60 = 0,1

Якщо негласна співпраця керівництва КПУ все ж мала місце (про що твердять багато аналітиків), то наявний ступінь її «адмінресурсності» лише зайвий раз доводить невдячність можновладців. Зрада потрібна ворогові, зрадник – нікому. Сказане у повній мірі стосується й прогресивних соціалістів Н. Вітренко, які наразі опинилися взагалі без мандатів.

6) Блок Ю. Тимошенко (23)

1 : 22 = 0,05

Найнижчий показник. Втім, не будемо квапитися з остаточними висновками. Їх можна буде зробити лише на підставі аналізу подальшої парламентської діяльності фракції екс-віце-прем’єра.


Автограф у книгарні" />

Автограф у книгарні

За 2002 рік у Києві розпочали свою роботу три книгарні, серед них відома колишня книгарня Спілки Письменників України у центрі столиці – «Сяйво». Відома старшій генерації як одна з небагатьох книгарень, де в часи дефіциту можна було придбати рідкісну і потрібну книжку. Але часи змінилися, змінилася кон’юнктура і відома книгарня після майже річної перерви відновила свою роботу. Книгарня має західноєвропейський вигляд і структуру. Тут кожний покупець може взяти в руки цікаву і потрібну йому книжку, оглянути її, взяти з собою і на підставі сучасною штрифної системи заплатити за неї, але винести її з книгарні, не заплативши – ніяк не зможе.

В оновленій книгарні «Сяйво» з’явилося багато українських книжок (хоч ще не всі), а серед них і багато «Смолоскипівських». І саме видавництво «Смолоскип» спільно з книгарнею започаткували на початку квітня, цікаву серію презентацій книжок окремих видавництв.

6 квітня презентацію видавництва розпочала директор книгарні Марина Довга. Вона розповіла про нову структуру книгарні і зосередила свою увагу на справі розповсюдження української книжки. Про видавництво «Смолоскип» говорив ведучий презентації, директор видавництва Олег Проценко. Він представив аудиторії одного з наймолодших лауреатів «Смолоскипа» Ганну Логінову, перша книжка якої «Піщана ріка» тільки-но побачила світ.

Леся Демська, працівник Інституту літератури НАН України, представила Дмитра Білого з Донецька, історика і викладача, автора книжки «Басаврюк ХХ», який пише, як і Еміль Золя, у першій особі. Автор захоплююче розповів сюжетами і подіями, як і в своєму творі, про долю свого народу, як він створив твір, який може читати і сприймати кожна людина сучасності.

Наступного дня до книгарні прибув Олександр Іранець, заслужений «Бу-Ба-Біст», лауреат багатьох нагород, член жюрі видавництва «Смолоскип», один з найбільш відомих українських авторів у Західній Європі, п’єси якого перекладенні німецькою, французькою, англійською, польською і хорватською мовами і які були ставлені в театрах Штутгарта, Ляйпціга, Люксембурга, Алмати, Харкова і Києва. Олександр Ірванець з великим задоволенням тримав у руках і вдихав запах фарби книги «П’ять п’єс», яка появилася у видавництві «Смолоскип» і яка є повним зібранням драматургічного доробку автора. Автор у притаманному тільки йому стилі говорив про свою творчість, свої п’єси, свої поїздки по країнах Західної Європи, щоб знову повертатися до Києва і знову читати твори початкуючих авторів, поданих на конкурс. На закінчення він прочитав свій сатиричний вірш присвячений виборам 2002 року.

Дводенна презентація книжкового доробку видавництва «Смолоскип» у книгарні «Сяйво» за участю представників телебачення, преси, фотографів успішно завершилася. Зацікавлені читачі ще протягом двох тижнів матимуть можливість придбати видання «Смолоскипа» із 20% знижкою.


Дмитро БУЛАХ. Вибори – 2002: погляд зсередини" />

Дмитро БУЛАХ. Вибори – 2002: погляд зсередини

Навряд чи хто заперечуватиме, що парламентські вибори 31 березня найближчі кілька років значною мірою визначатимуть майбутнє України. Але вже сьогодні аналіз як результатів виборів, так і перебігу передвиборчих кампаній дає можливість оцінити можливий розвиток політичних процесів. Виборчі перегони стали індикатором демократичності нашого суспільства, показником рівня політичної культури і гуманітарних технологій. І як би нам не хотілося бачити наше наближення до правової держави, традицій демократії, стає очевидним, що шлях до такого зростання аж ніяк не є простим і безболісним. Не так просто перебудувати мислення у масштабі цілої країни за десять років і не так просто забути минуле і викорінити старі звички. Отож найбільші надії варто покладати на молодше покоління і тільки йому притаманний прагматизм, часто спрямований на досягнення, як не дивно, зовсім романтичних цілей.

З цими твердженнями, мабуть, погодились і учасники круглого столу «Вибори –2002. Погляд зсередини», що відбувся 9 квітня у Києво-Могилянській Академії. Захід, що мав на меті, здавалось би, доволі нудний «аналіз проведення виборів з погляду ефективності діяльності штабів різних партій, їх ідеологів та політичних технологів», вилився у доволі цікаву дискусію, місцями досить гостру, але, безумовно, корисну для усіх учасників.

Основною інтригою напередодні проведення круглого столу стала обіцянка організаторів – а ними виступили Школа політичної аналітики, Кафедра політології НаУКМА, Спудейське братство НаУКМА, Молодіжний гуманітарний центр – зібрати в одному колі представників різних, а подекуди протилежних політичних сил, таких як «Наша Україна», СДПУ(о), Демократичний Союз, блок «За єдину Україну!», Команда Озимого Покоління, блоки Юлії Тимошенко, «Жінки за майбутнє». І задум організаторів вдався. Чесно кажучи, важко згадати, коли у конференц-залі Могилянки спостерігався такий аншлаг, та ще й за великої кількості представників мас-медіа.

Серед авторитетних та поважних гостей були голова Наглядової ради Агентства гуманітарних технологій В. Грановський, директор Інституту політики М. Томенко, директор Київського центру політичних досліджень та конфліктології М. Погребинський, шеф-редактор журналу «Політична думка» О. Дергачов, президент Фонду «Співдружність» С. Телешун, представники НаУКМА: декан факультету соціальних наук і технологій, голова департаменту Київського міжнародного інституту соціології В. Хмелько, завідувач кафедри PR, професор В. Королько, професор кафедри політології, директор Школи політичної аналітики О. Гарань, виконавчий директор Школи політичної аналітики, керівник департаменту політико-правових досліджень Міжнародного інституту порівняльного аналізу Р. Павленко. Але поруч із ними були і молоді люди, співробітники виборчих штабів різних партій, і студенти Києво-Могилянської Академії.

Стрижнем розмови став аналіз ролі технологій у політичному житті України і в передвиборчій боротьбі. Власне, надуживання термінами на кшталт «чорний піар», «політтехнології», «імідж», «адмінресурс» в засобах масової інформації давно вже вимагає формування більш чітких уявлень про ці «загадкові» області гуманітарних знань. Проте негативний імідж самих політичних технологій пов’язаний, перш за все, з дещо примітивним рівнем багатьох застосованих на минулих виборах методів. Власне, суто технологічні проекти, що не мали під собою реальної політичної платформи і чіткої ідеологічної позиції, з тріском провалилися. Як відзначив Олександр Дергачов, ті сили, які зазнали поразки, мають її визнати. Одним із шляхів є приклад В. Горбуліна, який заявив, що у разі поразки на виборах, він піде у відставку. Подібні вчинки можуть стати першим кроком до ліквідації гіпертрофованої, атомізованої партійної системи, над якою сміється вся країна.

І саме дискусія, розпочата молодшими учасниками круглого столу, переконує, що існує усе більше підстав говорити про майбутній крах цієї системи. Ні для кого не секрет, що для багатьох молодих людей вибори – не тільки можливість заявити про свою громадянську та політичну позицію, але й можливість взяти участь у виборчих кампаніях тих чи інших партій та блоків і таким чином тимчасово вирішити проблему з працевлаштуванням. Окрема мова про студентів таких гуманітарних спеціальностей як політологія та соціологія, оскільки для них участь у виборчих кампаніях – безпосередній професійний досвід. Але ці молоді люди керуються вже дещо іншими принципами, ніж старше покоління. Для багатьох із них вже сьогодні зрозуміло, що політика так чи інакше мусить спиратися на підтримку народу і відображати його інтереси. Проекти, побудовані на маніпулятивних технологіях, приречені. Очевидно, що саме на долю цього покоління випаде привчати нашу країну до цивілізованих політичних технологій і того розуміння політики, в основі якого є представництво і змагання інтересів, а не ширші можливості для безвідповідальності.

Але не можливо не погоджуватись, що вибори дали певний поштовх на новий рівень демократичної свідомості людей. Представники численних громадських організації, політичних сил говорять про зловживання, тиск і фальсифікації на виборах. Але вже той факт, що влада не має можливості придушувати обговорення таких питань, свідчить, що наша країна потроху віддаляється від квазідемократичних моделей держави на кшталт Латинської Америки. Власне, обговорення суспільних питань, дискусію з приводу політики, майбутнього країни не можна нав’язати авторитарно, таке обговорення є незаперечним свідченням того, що усе ж таки Україна наближається до демократичних традицій Європи.


Юрій В. НОГА. Мова художньої творчості: з поїздок творчої молоді по Україні" />

Юрій В. НОГА. Мова художньої творчості: з поїздок творчої молоді по Україні

16-17 березня «Смолоскипівці» відвідали Кам’янець-Подільський. Та давайте почнемо спочатку. Вперше побувати на кам’янецькій землі нам довелося півтора роки тому. Звісно, навіть до поїздки ми багато чули про це чудове місто, зокрема від Сергія Пантюка. Про своє рідне місто він може розповісти краще за екскурсовода. Та перший приїзд проходив через Дунаївці з подальшим переїздом до Кам’янця. Саме тоді познайомилися з цікавими людьми, зокрема з Анатолієм Захар’євим – головним редактором газети «Дунаєвецькі вісті».

Ще в поїзді Максим Розумний пояснив, що в нас два стратегічні заходи: конференція і відбірковий тур фестивалю «Молоде вино». Прибувши до міста в один день з Юлею Тимошенко (16 березня), на власні очі могли побачити рівень політкультури давнього міста. Коли плакати на стовпах і тумбах були декількадесяткошаровими, як оперативно зранку поверх вже розклеєних додавались свіжі. Саме на стовпах люблять вішати кандидатів. Та вибори минули, а враження залишилися (в тому числі і від виборів). Враження перше: в поїзді від безвиході навіть на туалеті прикріпили агітку «ЗаЄду!». Та це було не головним. Прибувши до Кам’янця, поселившись в готелі «Україна», пройшлися до гімназії, де і відбувалась конференція. Наш ранок почався з вина, маю на увазі відбірковий тур «Молодого вина». До складу журі ввійшли Лариса Бережан (Чернівці), Анатолій Захар’єв (Дунаївці), Сергій Пантюк (Чернівці), Марина Брацило, Юрій В. Нога, Іван Андрусяк (Київ). Максим як голова ТА «500» чемно вислуховував майбутніх учасників київського фіналу. Серед прибувших був і Павло Нечитайло, який зараз навчається в Києві, а народився і виріс в Кам’янці. З 15 учасників тільки троє побачать столицю. Ними стали: Таїсія Заплітна, Ольга Остапчук, Андрій Нечитайло (не плутати з Павлом, хоч вони й брати та тексти пишуть абсолютно різні). Перебіг дискусії переповісти важко. Та ми можемо запропонувати теми виступів. Саме їх різноманітність показує коло зацікавлень та не ординарність підходу до теми конференції «Мова художньої творчості». Рівень був у доповідачів різним, тому і запитання були різними, та конференція вдалася. Принаймі для ліцеїстів це стало незабутнім враженням. Очі загорілися, коли вони побачили книги переможців літконкурсу «Смолоскипа», багато хто перепитував адресу з метою надіслати свої роботи. Зацікавлення було і до діяльності допомогової комісії, і семінару творчої молоді.

Теми доповідей:

Раднюк Андрій (Кам’янець-Подільський державний педагогічний інститут): Мовознакова спадщина Івана Огієнка;

Раднюк Андрій (Кам’янець-Подільський державний педагогічний інститут): ;

Розумний Максим (Інститут журналістики, Київ): Лірика дев’яностих;

Нога Марина (Інститут етнографії НАНУ, Київ): Мовна ситуація в Києві;

Карашівський Юрій (журналіст, Чернівці): Мова художніх творів – віртуальна реальність (соціуму);

Нога Юрій (журналіст, Київ): Тенденції розвитку мовної ситуації;

Жевняк Максим (Ліцей №18, Кам’янець-Подільський): Основні тенденції літератури 90-х рр. та їх вираження у творах;

Андрусяк Іван (журналіст, Київ): 2001. Час одиниць;

Дубілей Тетяна (Ліцей №18, Кам’янець-Подільський): Зміни у мові української діаспори;

Качур Ірина (Кам’янець-Подільський державний педагогічний інститут): Функціональна роль оказіоналізмів у творчості І.Сєвєряніна та Івана Іова;

Мужило Яна (Ліцей №18, Кам’янець-Подільський): Майстерність «п’яного» слова;

Демчук Олег (вчитель, Кам’янець-Подільський): Про деякі бінарні архетипи в українській та єврейській літературах;

Пантюк Сергій (журналіст, Чернівці): Ненормативна лексика в українській літературі: епатаж чи реальна необхідність.


Лауреати "Смолоскипа": Іван Бойчук" />

Лауреати "Смолоскипа": Іван Бойчук

The Wall (Стіна). – К.: Смолоскип, 2002. – 76 с.

«СТІНА» і «КРАМОЛА СТІНИ», об’єднані у цій збірці, не є взаємозапереченням себе-як-досвіду, а є виповненням досвіду-в-собі, створенням більш цілісного враження і якісного осмислення себе як творця досвіду. Біблійні, літературні алюзії, які зустрічаємо у збірці, закономірні – ніхто ж не збирається відкривати велосипед, у тому числі й Іван. Вони є органічним доповненням алюзій Іванового досвіду, свідчать про переваги й недоліки їх авторського осмислення.

. «СТІНА» і «КРАМОЛА СТІНИ», об’єднані у цій збірці, не є взаємозапереченням себе-як-досвіду, а є виповненням досвіду-в-собі, створенням більш цілісного враження і якісного осмислення себе як творця досвіду. Біблійні, літературні алюзії, які зустрічаємо у збірці, закономірні – ніхто ж не збирається відкривати велосипед, у тому числі й Іван. Вони є органічним доповненням алюзій Іванового досвіду, свідчать про переваги й недоліки їх авторського осмислення.


Олег ХАВИЧ. Відкрита книгарня" />

Олег ХАВИЧ. Відкрита книгарня

Це – не оголошення. Це – сутність культурно-мистецького центру «Українська книга», перша черга якого розпочала роботу у Чернівцях. Спільні зусилля Міжнародного благодійного фонду «Смолоскип» та Чернівецької міської ради дали весняні паростки. Плоди, природньо, очікуються восени.

Чому відкрита? Бо це єдина книгарня у Чернівцях, де гостям не потрібне посередництво продавця, щоб поспілкуватися з вподобаною книжкою. Кожен покупець може вільно підійти до стелажа, взяти книжку до рук, погортати її. А з часом – присісти на кілька хвилин чи годин і поринути у світ історії, філософії, пригодницького чи фантастичного роману. Адже книгарня – універсальна, тут знайдуть книжки собі до душі і маленькі діти, і школярі зі студентами та їхні викладачі, і фахівці різних галузей – від лікарів до інженерів, і шанувальники вишуканої прози та поезії. Єдине «обмеження» – всі ці книжки видано українською мовою. Проте насправді це обмеження є міфом, створеним політиками, які спекулюють на мовній проблемі в Україні. Межі україномовного книжкового світу важко осягнути вже зараз. На ринку наявні кілька десятків тисяч (!) найменувань україномовних книжок, з них в книгарні представлено понад дві тисячі. Решту можна замовити – адже «Українська книга» працює практично з усіма видавництвами України без посередників. Тому й вартість книжок доступніша, ніж в інших книгарнях Чернівців.

Взагалі, для центру поняття «українська книга» значно ширше за традиційні друковані видання. Тому планується розповсюдження і книжок в електронному вигляді, і україномовного програмного забезпечення. А якщо Біл Ґейтс не підведе, то ще в червні в «Українській книзі» відбудеться презентація першої у Чернівцях ліцензійної копії «Windows». Чи то пак «Вікон»?


7-й КОНКУРС студентських наукових робіт" />

7-й КОНКУРС студентських наукових робіт

Товариство української мови
Київського університету,
Міжнародний благодійний фонд
«Смолоскип»

Товариство української мови Київського університету, Міжнародний благодійний фонд «Смолоскип»

оголошують

7-й КОНКУРС

студентських наукових робіт

Мета конкурсу – пожвавити дослідницькі зусилля молодих талантів у царині українознавства.

Тема 2002 року:

«НОВЕ ТИСЯЧОЛІТТЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ»

Участь у конкурсі можуть брати студенти університетів і коледжів, а також випускники шкіл.

Встановлюється 6 премій: одна ПЕРША (400 гривень), дві ДРУГІ (по 200 гривень), три ТРЕТІ (по 100 гривень). Переможці нагороджуються грамотами. Кращі студії буде рекомендовано до друку. Всі учасники отримають цінні книги.

До розгляду приймаються композиційно логічні (структуровані на розділи тощо) оригінальні грамотні роботи обсягом до 20 сторінок комп’ютерного видруку зі списком посилань, включно в супроводі рекомендації фахівця і даних про автора (навчальний заклад, факультет, курс, адреса, телефон).

Приймання робіт щосереди в кабінеті Товариства української мови (кімн. 147 головного корпусу, тел. 221-02-19) з 17-ої до 18-ої години або щодня в канцелярії ректорату. Термін подання – до 20 травня 2001 року.

Переможців конкурсу, яких визначить журі з провідних учених Київського національного університету ім. Т.Шевченка, буде оголошено в червні 2002 року.

Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.