Головна статті
Смолоскип України №3(80), березень 2002
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Сторінка 8
Всі сторінки


VIII СЕМІНАР ТВОРЧОЇ МОЛОДІ України" />

VIII СЕМІНАР ТВОРЧОЇ МОЛОДІ України

"САМОВИЗНАЧЕННЯ В КООРДИНАТАХ СУЧАСНОСТІ: ЛЮДИНА, КУЛЬТУРА, НАЦІЯ"
Ірпінь, 10-18 травня 2002 року

Програма

 

Частина перша:
політологічна (10–14 травня)

Частина друга:
мистецька (14–18 травня)

П’ятниця, 10 травня
10.00-12.00. Реєстрація учасників політологічної частини семінару в Києві (біля пам’ятника М. Грушевському).
12.00. Від’їзд до Ірпеня. Поселення в пансіонаті «Дубки»
(м. Ірпінь, вул. Мінеральна, 2).
16.00. Відкриття політологічної частини семінару.
Ведучий: Олег Проценко.
20.00. Вечір знайомств. Ведучий: Максим Розумний.

. Реєстрація учасників політологічної частини семінару в Києві (біля пам’ятника М. Грушевському). Від’їзд до Ірпеня. Поселення в пансіонаті «Дубки» (м. Ірпінь, вул. Мінеральна, 2). Відкриття політологічної частини семінару. Ведучий: . Вечір знайомств. Ведучий:

Субота, 11 травня
Круглий стіл «Політична система України: центри впливу і важелі управління». Ведучий: Олег Проценко.

Круглий стіл «Політична система України: центри впливу і важелі управління». Ведучий: .

Неділя, 12 травня
Круглий стіл «Закрите суспільство: витоки соціальної некомпетентності». Ведучий: Максим Розумний.

Круглий стіл «Закрите суспільство: витоки соціальної некомпетентності». Ведучий:

Понеділок, 13 травня
Круглий стіл «Україна в геополітичному та геоекономічному вимірах». Ведучий: Андрій Окара.

Круглий стіл «Україна в геополітичному та геоекономічному вимірах». Ведучий:

Вівторок, 14 травня
10.00. Закриття політологічної частини семінару.
Ведучий: Олег Проценко.
12.00. Від’їзд до Києва.
17.00. Участь в церемонії вручення премій видавництва «Смолоскип» (Будинок вчених, вул. Володимирська, 45-а).

. Закриття політологічної частини семінару. Ведучий: .. Від’їзд до Києва.. Участь в церемонії вручення премій видавництва «Смолоскип» (Будинок вчених, вул. Володимирська, 45-а).

Вівторок, 14 травня
10.00-12.00. Реєстрація учасників мистецької частини семінару в Києві (біля пам’ятника М. Грушевському).
12.00. Від’їзд до Ірпеня. Поселення в пансіонаті «Дубки» (м. Ірпінь, вул. Мінеральна, 2).
15.30. Виїзд до Києва для участі в церемонії вручення
премій видавництва «Смолоскип» (Будинок вчених, вул. Володимирська, 45-а).
20.30. Поверення до Ірпеня.

. Реєстрація учасників мистецької частини семінару в Києві (біля пам’ятника М. Грушевському). . Від’їзд до Ірпеня. Поселення в пансіонаті «Дубки» (м. Ірпінь, вул. Мінеральна, 2). Виїзд до Києва для участі в церемонії вручення премій видавництва «Смолоскип» (Будинок вчених, вул. Володимирська, 45-а). Поверення до Ірпеня.

Середа, 15 травня
Відкриття мистецької частини семінару.
Ведучий: Анатолій Дністровий.
Круглий стіл «“Література україномовної зони” – ретроспектива та перспектива». Ведуча: Леся Демська.

мистецької частини семінару. Ведучий: . «“Література україномовної зони” – ретроспектива та перспектива». Ведуча:

Четвер, 16 травня
Круглий стіл «Не-, напів- і усвідомлена причетність (дискурс громадянської лірики 90-х рр.)». Ведучий: Олег Соловей.

Круглий стіл «Не-, напів- і усвідомлена причетність (дискурс громадянської лірики 90-х рр.)». Ведучий: .

П’ятниця, 17 травня
Круглий стіл «Література третьої полиці: між Джойсом і Кокотюхою». Ведучий: Анатолій Дністровий.

Круглий стіл «Література третьої полиці: між Джойсом і Кокотюхою». Ведучий: .

Субота, 18 травня
10.00. Закриття семінару, підсумки і пропозиції.
12.00. Від’їзд до Києва.

Закриття семінару, підсумки і пропозиції. Від’їзд до Києва.

В рамках Ірпінського семінару традиційно відбудуться презентації нових видань, творчих проектів, зустрічі з відомими політиками, громадськими діячами та літераторами, а також екскурсії.

 

 

Участь у семінарі можуть брати лише ті, хто своєчасно зареєструвався в оргкомітеті та отримав посвідчення учасника.

 

 

У вівторок 14 травня о 17.00 в Будинку вчених відбудеться церемонія вручення
премій видавництва «Смолоскип» лауреатам 2002 року
і презентація книжок лауреатів 2001 року

 

 

 


Олекса Ковальчук. Суспільство майбутнього (погляд з Кривого Рогу). З поїздок творчої молоді по Україні" />

Олекса Ковальчук. Суспільство майбутнього (погляд з Кривого Рогу). З поїздок творчої молоді по Україні

Немає легенди – немає міста. Здалеку індустріальний гігант Кривий Ріг справляє враження радше місця-проживання. Однак, якщо ви зважитеся до нього наблизитися, то легенди вас захоплять з першого кроку і не відпустять вже до самого прощання, котре, як правило, відбувається на приземкуватій залізничній «станції» біля самотнього київського потягу, на очах жменьки степовиків, які байдуже окинуть вас оком і, плюхаючи своїм насінням, реготатимуть далі своїм жартам в очікуванні на електричку.

Якщо ви не просто їдете в Кривий Ріг, а вже знаєте про журнал «Кур’єр Кривбасу», то напевне якось собі уявляєте його редакцію.

Дійсність вас напевне здивує. Менше всього учасники останньої з виїзних молодіжних конференцій сезону 2001-2002 рр. очікували потрапити тут у музей. Але затишний офіс Григорія Гусейнова нагадував саме цей культурний заклад: фотографії, археологічні знахідки, книжкові раритети. Господар по праву може вважатися головним казкарем цього краю – не лише тому, що написав чотиритомне есе, видав легенди Криворіжжя, але й може вам розповісти чимало дивного і неймовірного мало не про кожен будинок у старому місті, а також про все, що діялося в радіусі 150 кілометрів впродовж останніх кількох століть. А згадати є про що – остання Січ запорожців, маєтки таврійських поміщиків, отаман Григорьєв, батько Махно.

Містика тут на кожному кроці. Починаючи з елементарної географії. Відстань між Києвом і Кривим Рогом складає 460 км, з них 160 – протяжність самого Кривого Рогу. Принаймні, так говорять місцеві жителі.

Втім, справжнє місто живе своїми живими легендами.

Можливо ви цього й не знаєте, але в Кривому Розі існує і розвивається один з провідних центрів іміджелогії, який проводить міжнародні конференції, видає збірники праць, має власних вихованців.

І все це тримається на одній людині. Олександр Холод – чоловік молодий, мобільний, веселий. Він дуже чіткий і обов’язковий у всьому, що стосується справи, і дуже артистичний у своєму ставленні до життя. Подібне поєднання характерне і для Григорія Гусейнова, тому можна вважати, що ми знайшли своєрідну формулу «Криворізького феномену», якщо його носії коли-небудь захочуть подібну лейбу на себе начепити. Втім, широка степова душа навряд чи перейматиметься дешевим піаром.

Не дивно, що Гусейнов і Холод знайшли один одного й опікуються спільною справою – міським літературним конкурсом. Молодих обдарувань відшуковують, нагороджують, публікують.

Невдовзі слід очікувати цілої хвилі молодих амбіційних криворожан на наукових і мистецьких обріях. Про це можна судити вже за підсумками конференції «Суспільство майбутнього: роль соціальних технологій», проведеної наприкінці січня МБФ «Смолоскип», Науковим товариством «Гуманітарна Колегія» та місцевим філіалом Європейського університету фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу.

Кожен з гостей, які приїхали на конференцію, зробили для себе деякі відкриття. Андрій Раднюк з Кам’янця-Подільського вперше взяв участь у подібному заході. Дебют був успішним. Ярослав Кохан, презентуючи свою книгу про українських аналітиків, встряв у професійну суперечку з місцевими математиками і методологами, і напевне виніс із неї багато корисного. Іван Андрусяк чітко розмежував для себе Донбас і Кривбас за ознакою російсько-/україномовності. І тільки Максим Розумний обмежився відкриттями в криворізькому культурному осередку. Все решта було йому знайоме, адже він, хоча й киянин, але виріс тут неподалік – у Долинській, до якої по завершенні конференції поїхав провідати свою 80-річну бабусю.

На карті мистецьких і наукових подорожей творчої молоді з’явилася нова, яскрава точка. Кривий Ріг – місто легендарне, і ми до нього обов’язково ще повернемося.

Доповіді, виголошені учасниками конференції «Суспільство майбутнього: роль соціальних технологій» (Кривий Ріг, 24-25 січня 2002 р.):

Тітенко Катерина, «Основи сприйняття ідей партії «Нова генерація України» реципієнтами 15-17 років»
Гончарова Наталія, «Вербальні соціальні технології: перспективи дослідження прагматичних характеристик публіцистичних текстів»
Раднюк Андрій, «PR – спосіб реорганізації суспільної свідомості»
Лижник Юлія, «Особливості розробки та проведення ділових ігор»
Кохан Ярослав, «До теорії елітних груп»
Андрусяк Іван, «Чотири завваги в дискурс «літпроцесії»
Носар Юлія, «Жестова комунікація – складова частина соціальних технологій»
Розумний Максим, «Проблема соціальної некомпетентності та перспективи її розв’язання»
Обдула Наталія, «Іміджева реклама. Ефективність роботи по формуванню іміджу КПЄУФІМБ в школах м.Інгулець»
Бровко Алла, «Методичні прийоми розвитку пізнавальних процесів учнів»
Танай Галина, «Жестова експлікація особливостей поведінки вчителя-холерика»
Чульська Лариса, «Вплив умов навчання і виховання на розумовий розвиток підлітків»
Яковлєва Ганна, «Можливості використання проективних методів у вивченні особистості дитини»
Зубова Марина, «Філософія Г.С.Сковороди»
Грибенко Ганна, «Доречність та ефективність навчання персоналу фірми»
Шаблій Антоніна, «Етнопсихологічні особливості гімна «Гаудеамос» студентів Гейдельберзького університету»
Мотушкова Поліна, «Еквівалентність прийменникових груп для позначення часу в німецькій та українській мовах»
Сидорук Світлана, «Основні риси прояву харизматичних рис у мові Ю.Тимошенко»
Коваленко Катерина, «Ексклюзивні характеристики мовленнєвих універсалій Володимира Путіна»
Федоренко Ольга, «Значення використання методики «сурогатних цін» в екологічному аналізі інвестиційного проекта»
Гурєєва Олена, «Проективні методики як спосіб виявлення психологічних особливостей особистості»
Король Руслан, «Порівняльні характеристики ринкової стратегії «Kievstar GSM» i «UMC»
Шаблій Антоніна, «Word stress and its distribution in English words. Factors that determine the place and different degree of word stress»

«Основи сприйняття ідей партії «Нова генерація України» реципієнтами 15-17 років»Гончарова Наталія, «Вербальні соціальні технології: перспективи дослідження прагматичних характеристик публіцистичних текстів», «PR – спосіб реорганізації суспільної свідомості», «Особливості розробки та проведення ділових ігор», «До теорії елітних груп», «Чотири завваги в дискурс «літпроцесії», «Жестова комунікація – складова частина соціальних технологій», «Проблема соціальної некомпетентності та перспективи її розв’язання», «Іміджева реклама. Ефективність роботи по формуванню іміджу КПЄУФІМБ в школах м.Інгулець», «Методичні прийоми розвитку пізнавальних процесів учнів», «Жестова експлікація особливостей поведінки вчителя-холерика», «Вплив умов навчання і виховання на розумовий розвиток підлітків», «Можливості використання проективних методів у вивченні особистості дитини», «Філософія Г.С.Сковороди», «Доречність та ефективність навчання персоналу фірми», «Етнопсихологічні особливості гімна «Гаудеамос» студентів Гейдельберзького університету», «Еквівалентність прийменникових груп для позначення часу в німецькій та українській мовах», «Основні риси прояву харизматичних рис у мові Ю.Тимошенко», «Ексклюзивні характеристики мовленнєвих універсалій Володимира Путіна», «Значення використання методики «сурогатних цін» в екологічному аналізі інвестиційного проекта», «Проективні методики як спосіб виявлення психологічних особливостей особистості», «Порівняльні характеристики ринкової стратегії «Kievstar GSM» i «UMC», «Word stress and its distribution in English words. Factors that determine the place and different degree of word stress»


Олександр Маслак. НАЦІОНАЛІЗМ 90-х. POST SCRIPTUM" />

Олександр Маслак. НАЦІОНАЛІЗМ 90-х. POST SCRIPTUM

Як справедливо зазначає політолог Євген Золотарьов, дев’яності роки ХХ століття були в Україні роками «націоналізму», чи то в поміркованих (РУХ, ОУН, КУН, УРП та інші національно-демократичні течії), чи в радикальних (УНА-УНСО, СНПУ, ДСУ і т. п.) формах. І «націоналістичне» обличчя дев’яностих полягає не в тому, що націоналізм тоді «опанував масами», а в тому, що всі інші ідеології взагалі не впливали на ширший загал, на зовнішній перебіг подій. Величезна кількість престарілих сповідників комуністичних переконань ніколи не переросла ролі масовки статистів, «вічно вчорашніх», що повторювали заяложені сусловські мантри. Ліберальні ж та загальнодемократичні кола гуртували здебільшого доволі специфічну і вузьку тусівку поглиначів іноземних грантів. Те саме можна сказати й про прихильників всіляких інших соціально-, християнсько- та консервативно-демократичних угрупувань. Правляча бюрократія, в своїй більшості, ні морально, ні інтелектуально не була спроможною бути носієм жодної ідеології, і займалася в основному накопиченням та перерозподілом капіталів. На цьому тлі відносно нечисленні, але активні та інтелектуально потужні націоналістичні кола виявилися єдиним гідним уваги об’єктом українського політикуму. В умовах відсутності офіційної стратегії державотворення націоналістичні ідеологеми «розбудови держави», «соборності» і т. п. (здебільшого в поміркованому, «кастрованому» варіанті) були своєрідним неофіційним теоретичним підґрунтям, на якому будувались урядові структури України. Звичайно, впровадження елементів націоналістичного світогляду в офіційний обіг не скасовувало основного масиву старої совєтської ідеології (міфи «Великої Вітчизняної війни», «побудови народного господарства», «радянської української державності»), маючи швидше бутафорний характер. Правляча постсовєтська бюрократія не могла вже відкрито послуговуватись старою комуністичною ідеєю, але не могла й у повному обсязі перейняти нової. Націоналісти (особливо радикальні) при цьому, як правило, до влади не допускалися, перебували під пильним наглядом спецслужб і підлягали вибірковим репресіям.

Аналізувати динаміку розвитку націоналізму в Україні в 1990-і роки краще на прикладі радикального крила націоналістів та КУНу, що посідали в політичному спектрі проміжне положення між радикалами та націонал-демократами. Ці сили були носіями націоналістичної ідеологеми в її максимально «очищеному» від інших ідеологічних нашарувань різновиді. В їхній діяльності яскравіше відбивались позитивні і негативні тенденції процесів в націоналістичному та «квазінаціоналістичному» середовищі.

Тому найпершим завданням націоналістів нині повинно бути не втягування в боротьбу між тими чи тими олігархічними групами,
а формування нової інтелектуальної, професійної та господарської еліти (в термінології Паретто – контреліти, в термінології Донцова і Липинського – провідної верстви), готової стати на чолі України в новому столітті.

Пік діяльності націоналістичних організацій припав на першу половину 90-х. Саме тоді видавалися масовими накладами пронаціоналістичні видання, проводилися масові маніфестації, смолоскипні ходи, військові вишколи. Ознакою злету популярності націоналістів-радикалів було те, що кандидати тієї ж УНА-УНСО здобули на виборах 1993 року в Києві більше 200 тисяч голосів виборців (здебільшого друге-третє місце за кількістю отриманих голосів) та три депутатських мандати в Верховній Раді. Тоді ж провів 9 своїх членів до парламенту і поміркованіший КУН. Значну кількість мандатів у місцевих радах Галичини здобули члени СНПУ.

З другої половини минулого десятиліття українські націоналістичні організації увійшли в кризовий період. Ознаками цього стали не так зменшення кількості членства та впливу в суспільстві і владних органах, як поступове зникнення світоглядної єдності серед націоналістів, заміна ідеології передвиборною демагогією, відсутність будь-яких цільових орієнтирів. Ця «криза жанру» почалася приблизно після 1996 року, зовнішніми її виявами стали результати парламентських виборів 1998 року, коли навіть найпотужніший за фінансуванням і кількістю активних при-хильників блок «Національний Фронт» ледве набрав 2,71% голосів виборців, а в подальшому – провальні виборчі кампанії в Ради всіх рівнів. На внутрішньоорганізаційному рівні ознакою кризи стали масовий відплив членства (УНА, ДСУ), або занурення у дріб’язкові міжособистісні конфлікти та інтриги (КУН). Певну активність виявляли хіба що ВО «Тризуб» та СНПУ. Однак центри обох організацій знаходились у Галичині, що по своїй суті є глибокою провінцією, суспільні процеси в якій мало впливають на розвиток подій в Україні. Крім того, значною перешкодою у поширенні впливу цих організацій стала відсутність ідеологічної позиції, що відповідала б сучасному історичному моменту і заміна її гучною риторикою з бандерівської публіцистики 40-50-х років, механічно перенесеною у сьогодення, або неперебірливість у виборі союзників і джерел фінансування, що межує з відвертим політичним угодовством.

Межею, що символізувала завершення 90-х, стали події, пов’язані з акціями «Україна без Кучми», коли різні націоналістичні організації де-факто опинилися по різні боки барикад. Після цих подій націоналісти вже остаточно перетворилися в маріонеток, що грають на замовлення тих чи тих олігархічних кланів.

Український націоналізм, що від своїх витоків декларував себе як наступальна ідеологія, переживає нині період ідейного і практичного застою. І цей застій не подолати лише численними гучними акціями (хоча й такі потрібні). Повернення на наступальні позиції можливе лише за умови формулювання відповідних цілей, що їх націоналісти повинні досягнути. Головною метою українського націоналізму від його початків було здобуття Україною державної самостійності. Однак продовжувати боротьбу за самостійність і незалежність в умовах хай і не зовсім української, але все ж таки державності України, виглядає щонайменше незрозумілим. Основною проблемою для України сьогодні є радше відсутність достойної влади, здатної надати Українській державі необхідної їй величі та змоги впливати на навколишній світ, відповідно до власних цінностей і потреб. На жаль, націоналісти нині не готові стати такою владою. Ні з погляду своєї фахової підготовки, ні морально, ні ідейно.


Лауреати "Смолоскипа": Оксана Мардус. На білих кахлях" />

Лауреати "Смолоскипа": Оксана Мардус. На білих кахлях

Вірш про танець пальців на білих кахлях відкриває збірку Оксани Мардус і стає її першим акордом. Музична тема невипадкова. Глиняні вироби мають здатність звучати, причому цей звук настільки витончений та ніжний, що не можеш не запідозрити присутність у них душі. Гончар відтворює, певним чином, функцію Бога: він вигадує та витворює різноманітні форми, до речі, з того самого матеріалу – з глини, а ще й дарує, як і колись Бог людині, цій мовчазній формі голос, звук, що мимохідь змушує прийняти її до сім’ї істот. Тому недарма у цих віршах глиняні витвори мають людські риси. Причому вони не просто говорять, співають, плачуть – вони знають, свідчать, доносять.

Світлана Матвієнко

Оксана Мардус. На білих кахлях. Поезії. – К.: Смолоскип, 2002. – 128 с. (Лауреати «Смолоскипа»).
Оксана МАРДУС народилася 1971 року в селищі Нова Водолага на Харківщині. У 1994 p. закінчила Харківський державний університет. Нині працює вчителем української мови та літератури в Сосонівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів.

Друкується з початку 80-х; автор збірок поезій
«Я Чураївною була» (1998), «Дім за узгір’ям грому» (2001), дипломант міжнародного конкурсу «Гранослов». Член Спілки письменників з 1997 року. Відзначена II премією видавництва «Смолоскип» за збірку поезій «На білих кахлях».


Зголошуйтеся на літній табір у Польщі" />

Зголошуйтеся на літній табір у Польщі

навчальний курс про історію як спричинника конфліктів в Європі
(Краків, 2-11 серпня 2002 року)

навчальний курс про історію як спричинника конфліктів в Європі (Краків, 2-11 серпня 2002 року)

Зголошуватись можуть по одному представникові від кожної молодіжної або студентської організації. Обов’язкове знання англійської мови. Організатор курсів, міжнародна організація United Youth for Understanding (Амстердам), оплачує кошти подорожі і побут всім своєчасно зголошеним і прийнятим кандидатам.

За реєстраційною анкетою звертатися до «Смолоскипа» до 10 квітня 2002 p. Всі анкети, заповнені англійською мовою, будуть переслані «Смолоскипом» до організаторів в Амстердамі. Нижче подається докладніша інформація про табір англійською мовою.

UNITED Youth for Understanding

Training course on history as a cause of conflicts in Europe

Participants

The training is planned for participants who are actively involved in a youth organisation, as well as youth workers, trainers, youth leaders and other people involved in work with young people.

It is not necessary that the participants have a special knowledge on the subject of history but they should be interested in the topic and willing to contribute to the success of the training. Participants should act as multipliers, spreading the knowledge they have gained to as many people as possible. We will try to reach an equal balance of female / male participants and a good geographical distribution. Each organisation can nominate only one delegate.

Language

The training language is English. All participants are expected to have sufficient understanding of the working language. But if you have difficulties in expressing yourself, surely we can help each other.
The aim of the training is to promote the idea of understanding and non-violent conflict resolution by learning and exchanging knowledge on history interpretations as a source of conflicts and misunderstandings.
An important part of the training is to see how the media, state and society are dealing with history.
The active participation of participants and the sharing of experience is essential to the training.

Main subjects of the training:

1. Regional history: Krakow’s history and [ the history of it’s minorities.
2. General history: lecture about history as science and personal experience of the participants.
3. Education against prejudices: encourage co-operation to revise history and geography textbooks.
4. The role of Media as modern writers of history: videos, lectures, objective reporting, history role-plays.
5. Case studies: present two examples of how history was interpreted leading to misunderstandings and fights.

1. Regional history: Krakow’s history and the history of it’s minorities.2. General history: lecture about history as science and personal experience of the participants.3. Education against prejudices: encourage co-operation to revise history and geography textbooks.4. The role of Media as modern writers of history: videos, lectures, objective reporting, history role-plays.5. Case studies: present two examples of how history was interpreted leading to misunderstandings and fights.

За анкетами звертатися до «Смолоскипа». Тел. для довідок: (044) 265-70-49.


Марина Нога. «УКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР» НА ДОНЕЧЧИНІ
" />


Марина Нога. «УКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР» НА ДОНЕЧЧИНІ

Відсвяткувавши 10 річницю незалежності України, мимоволі починаєш замислюватись над питанням: коли ж вона врешті-решт стане українською? Коли зникне поділ на західну та східну. А станеться це, напевно, тоді, коли вищезгаданий східний регіон заговорить рідною мовою. Людині, що не зіштовхувалася з цією проблемою, важко навіть уявити, яких титанічних зусиль доводиться докладати українським патріотам на Донеччині, Луганщині, Харківщині та в інших регіонах, де так само склалася несприятлива ситуація.

Тим помітніші на цьому тлі поки що не дуже численні позитивні явища. До таких, безперечно, можна зарахувати існування та плідну роботу «Українського культурологічного Центру» в м. Ясинувата Донецької області. Центр було створено в серпні 2000 року. Він об’єднує молодь, інтелігенцію, яка вболіває за українську культуру.

За досить короткий термін свого існування УКЦ вже знають далеко за межами Ясинуватої, адже вони провадять велику і дуже важливу роботу. Одним з прикладів може бути конкурс початкуючих поетів «Мій рід і Україна», присвячений десятиліттю незалежності України (серпень 2001 року). Майже одночасно побачила світ збірочка юних поетів м. Ясинувата, куди ввійшли поезії, сповнені великої любові до свого роду, рідної мови, України.

Також було організовано культурологічну експедицію на Західну Україну і через Київ до Львова та Івано-Франківська. В Києві учасники мали змогу побувати в Києво-Печерській Лаврі та Художньому музеї. У Львові – в Історичному музеї. Ці та інші яскраві враження зробили цю подорож незабутньою.

Діяльність УКЦ є багатовекторною. Один з напрямків – програма «Українську книжку – в кожен дім». Вона покликана донести до широкого загалу творчість донецьких письменників і поетів, відкрити населенню набутки світового українства. В умовах тотальної зрусифікованості регіону це є дуже важливою й необхідною справою.

У Центру, певно, було б значно менше можливостей, якби не плідна співпраця з Українсько-канадським центром, Українсько-фінським центром, Генеалогічним товариством, товариством ім. О.Теліги, українською діаспорою в Москві, товариством «Приятелі України» з Торонто.

Як відомо, з будь-якої ситуації існує вихід. І якщо об’єднати зусилля всіх небайдужих в Україні та поза її межами, то у нас буде шанс побачити оту омріяну українську Україну на власні очі.

Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.