Головна статті
Смолоскип України №2(79), лютий 2002
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Сторінка 8
Всі сторінки
Марина Нога. УКРАЇНСЬКА МОВА В КИЄВІ (мовою цифр)" />

Марина Нога. УКРАЇНСЬКА МОВА В КИЄВІ (мовою цифр)

В приміщенні Національної Спілки письменників України 15 лютого відбулося представлення та обговорення книги Ганни Залізняк та Лариси Масенко «Мовна ситуація Києва: день сьогоднішній та прийдешній». Книга базується на результатах соціологічного дослідження мовної ситуації Києва, що було проведене у 2000 році Центром соціологічних досліджень «Громадська думка» Науково-дослідного інституту соціально-економічних проблем Києва на замовлення Головного управління внутрішньої політики Київської міської державної адміністрації.

Це друга подібна книга з мовної проблематики. У 2000 р. Світ побачило видання «Мова і політика». Головним об’єктом дослідження було ставлення киян до української мови як державної в умовах її конкуренції з російською та виявлення змін у масовій свідомості мешканців столиці щодо перспектив розширення сфери вживання української мови. Дослідження мало на меті всебічно проаналізувати мовну ситуацію у столиці та визначити основні тенденції поширення української мови в усіх сферах життя міста. Так за умови надання статусу другої державної мови російській, рівень конфліктності підніметься з 0,1 до 0,7 (за глобальною шкалою).

Значення книги важко переоцінити, особливо з огляду на актуальність піднятої проблеми. Отож і обговорення цього видання проходило в атмосфері загального зацікавлення і було дуже жвавим.

Природно, що, привітавши присутніх та наголосивши на знаковості книги, ведуча Леся Вороніна надала слово авторам цієї вагомої праці. Про непростий шлях до здійснення дослідження, ідея якого існувала вже не один рік, розповіла присутнім п.Лариса Масенко. Вона наголосила на тому, що подібне опитування було здійснене вперше, і хоча воно стосувалося лише киян, зупинятися на цьому ніхто не збирається, тим більше, що таке дослідження, на думку авторки, мало бути здійснене ще в перші роки незалежності.

Тому наступним кроком має стати опитування в обласних центрах України, після чого можна буде говорити про більш цілісну картину мовної ситуації в державі.

В оцінці результатів позиції авторів дещо відрізнялися. Пані Масенко налаштована трохи песимістично з огляду на те, що відсотковий показник носіїв української мови дуже низький – лише 13%. Щоправда, до резерву вона зараховує двомовних респондентів (30%). Шлях до виходу з подібної ситуації вона бачить у використанні комунікативної потужності мови шляхом жорсткого державного контролю над виконанням Закону про мову.

Значно оптимістичнішою є позиція іншої авторки – пані Ганни Залізняк, співробітниці Центру «Громадянська думка». Вона вважає, що порівняно з початком дев’яностих ситуація значно покращилася.

Зросла тенденція до позитивного сприйняття мови (українською переважно говорять 15%, проте близько 30% вважають, що кількість носіїв мови з часом зросте), крім того, кожен другий киянин вважає спілкування українською мовою престижним. Пані Залізняк також нагадала кілька загальновідомих міфів (перевага російської мови за демографічними показниками, необхідність надання російській мові статусу державної тощо), наголосивши на тому, що результати дослідження їх спростовують. Саме це й було ще однією метою дослідження – з’ясувати ставлення киян до мови, зміни в ньому та накреслити основні тенденції функціонування мови в подальшому.

Фінансування пректу здійснювалася спільно Центром соціологічних досліджень «Громадянська думка» та видавничим домом «КМ Академія». Тому дуже доречним був також виступ віце-президента Києво-Могилянської Академії п.Михайла Брика, який відзначив нагальну потребу в здійсненому дослідженні, оскільки, на його думку, в мовному середовищі столиці взагалі і в НаУКМА зокрема спостерігаються певні не дуже втішні тенденції. Статистичні ж дані, вміщені в книзі допоможуть віднайти шляхи до подолання кризи.

У подальшому обговоренні книги домінував власне аналіз мовної ситуації в столиці та в державі в цілому. Невимушений виступ п.Петра Осадчука в дечому озвучив позицію секретаріату Національної Спілки письменників України щодо державності мови. Він дуже доречно зауважив, що сьогодні мовна проблема є проблемою політичною і вирішувати її треба відповідно на державному рівні, засобами значно дієвішими, ніж страйки та пікетування.

Не менш вагомим і цікавим був виступ професора Олександра Пономаріва – завідувача кафедри української мови та стилістики Інституту журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Розмову пожвавлювали репліки з місця, що свідчило про зацікавлення аудиторії як самою подією, так і обговоренням проблем.

Насамкінець хочеться зазначити: те, що реалізація проекту була здійснена на державне замовлення (запит Управління внутрішньої політики Київської міськдержадміністраціїї) – досить непоганий симптом. Якщо держава зацікавлена у здійсненні подібних досліджень, то, принаймні, можна сподіватися на краще. Адже, за влучним спостереженням ведучої, «є шлях прибалтійських держав, є шлях Бєларусі, а ми балансуємо посередині». То може, час зробити крок в бік зміцнення позицій рідної мови у власній державі. А вихід у світ результатів нових досліджень стане суттєвою допомогою у цьому.



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.