Головна статті
Смолоскип України №1(78), січень 2002
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Всі сторінки
Олекса ПАНЧЕНКО. Перепис населення:враження й перспективи" />

Олекса ПАНЧЕНКО. Перепис населення:враження й перспективи

В грудні минулого року українці виконували черговий громадянський обов’язок: давали себе переписувати. Це, вочевидь, була наймасштабніша загальнонаціональна акція, адже, за даними Держкомстату, переписано 99,9% очікуваної (?) кількості населення.

Теоретично обліковці мали поспілкуватися з кожним мешканцем України (принаймні – з кожною родиною). Завдання надскладне. Навіть у Києві автору відомі з десяток населених вулиць, яких офіційно не існує. Що вже й казати про віддалені села десь у горах (степах, лісах), давно зняті з реєстрації як «неперспективні». Не відомо, чи дійшли туди обліковці. Проте відомо, до прикладу, що кожний п’ятий львів’янин не відчинив їм двері. Як свідчить досвід радянського перепису 1989 р., такі заходи ігнорують люди, що орендують квартири, цигани з їх чисельними сім’ями, різноманітні сектанти, алкоголіки тощо.

Переписування тих, до кого таки дійшли, відбувалось досить цікаво. Так, обліковці розтлумачили автору цих рядків, що корисна площа його квартири і джерело доходів «не мають значення» для перепису. Що ж до мов («рідної» та тієї, що ми нею «вільно володіємо»), то тут обліковці виявляли просто-таки телепатичну обізнаність. Вони, як свідчать ЗМІ, майже нікого по Україні про це не питали, мовчки записуючи громадян україномовними з вільним володінням російською, або навпаки. На що при цьому орієнтувалися, невідомо... Та це ще нічого – подекуди взагалі обходилося без офіційних анкет (блокнотами чи клаптями паперу). А щоб дарма не ходити, деякі обліковці заразом агітували громадян за партії і блоки, що називають себе «пропрезидентськими». Взагалі процес «переписування» залишив по собі неприємне відчуття (не лише в мене особисто). «За дєржаву обідно», а надто – за самих себе.

Що ж до результатів перепису, то вони, вочевидь, істотно відрізнятимуться від реальності (і не лише з огляду на профанацію самого процесу). Адже ці результати теоретично можуть з’ясувати цілу низку ключових (а відтак надзвичайно політизованих) питань розвитку України. Передусім йдеться про те, як українці адаптувалися до соціально-економічних перетворень. Найяскравішим для обивателя (хоча й не надто об’єктивним) показником цього є темпи скорочення кількості населення. Для професіоналів більш значущими є реальний рівень безробіття (що може виявитись вдвічі більшим за офіційний) та джерела доходів населення (конкретно, наскільки багато українців живе з базарної торгівлі та інших маргінальних «промислів»). Оціночними значеннями цих показників активно оперують ліві, нищівно критикуючи «злочинний капіталізм», а також представники міжнародних організацій. Отже, влада зацікавлена спростувати такі оцінки (хоча б на кілька відсотків у бік покращання). Втім, питання про успішність «реформ» є занадто загальним і спекулятивним, тому перепис не призведе до його остаточного пропагандистського «вирішення».

Натомість він може легітимізувати або спростувати інші, більш конкретні й важливі політичні міфи. А саме, з’ясувати етнічну структуру населення, співвідношення російсько- і україномовних по регіонах і соціальних групах. Чи мав рацію сумнозвісний Лужков, заявляючи, що «75% населення України навіть думає російською»? Чи не є українська переважно селянською мовою? Що сталося за 10 років з «українським П’ємонтом» – Галичиною, чи не переїхала більшість його активного населення до інших областей чи за кордон? Які регіони демографічно найперспективніші?

Різні сили зацікавлені в різних відповідях на ці питання, аби використати їх у політичній боротьбі (надто – на виборах 2004 р.). Тут може не бути єдності навіть серед правлячої верхівки. Одразу кілька провладних угруповань (відомих під евфемізмами СДПУ (о), «Трудова Україна» та Партія Регіонів) лобіюють чи то союз із Москвою чи підвищення статусу російської. Чиновництво в цілому хотіло б зберегти існуючу нині мовну політику, аби уникнути дестабілізації. Інтересам «команди Ющенка» відповідатиме збереження пропорцій, виявлених переписом 1989 р., або оголошення результатів останнього перепису недійсними через завищення частки російськомовних.

Враховуючи все це, а також упередженість обліковців, доходиш думки, що істини можемо й не дочекатися (і не лише з мовно-етнічних питань)...



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.