Головна статті
Смолоскип України №12(77), грудень 2001
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Всі сторінки
Олег ХАВИЧ. Зусиллями міської влади та МБФ «Смолоскип» у Чернівцях відкривається культурно-мистецький центр «Українська книга»" />

Олег ХАВИЧ. Зусиллями міської влади та МБФ «Смолоскип» у Чернівцях відкривається культурно-мистецький центр «Українська книга»

Колись, ще за радянських часів, на Центральній площі Чернівців було чотири книгарні – «Кобзар», «Мистецтво», «Дружба» та «Військова книга». Найбільша (і єдина універсальна) – «Кобзар», решта, як видно з назв – спеціалізовані. Три перших книгарні тоді входили до централізованої «Чернівцікниги», «Військова книга» – до мережі «Військторгу». Проте настав 1992 рік, коли ринок здавався панацеєю від усіх бід, в тому числі від розвалу книготорговельної системи. Обласна рада розділила «Чернівцікнигу» на кілька обласних комунальних підприємств: кожна книгарня стала незалежним суб’єктом підприємництва, «Чернівцікнизі» залишили назву та комору без книжок. Саме тоді кількість книгарень вперше було скорочено: оскільки «Військова книга» перебувала в будівлі, яка раніше була румунським Народним домом, приміщення книгарні передали румунським національно-культурним товариствам. Проте як можна було образити «Військторг» – йому передали приміщення, яке до того займала книгарня, що спеціалізувалася на торгівлі іноземною літературою (в основному з країн соцтабору, тому й називалася «Дружба»). В принципі, мало що змінилося (навіть вивіску залишили в прямому і переносному розумінні стару) – книжки в крамниці залишилися іншо- (тобто російсько-) мовними, а їх асортимент був просто вражаючим. В незалежній Україні поруч з міською радою одного з обласних центрів продавалися книжки про «героїчну боротьбу» червоної армії з українськими буржуазними націоналістами! Та й решта книжок – мемуари радянських воєнначальників, томи не менш радянських «класиків», розбавлені комісійною літературою та журналами «для дома, для сємьї» – різко дисонували з тризубом та написом «Міністерство оборони України» на дверях книгарні. Зате цілком відповідали російськомовному персоналу книгарні – нічого дивного, адже у «Військторзі» здавна працювали дружини тих-таки радянських офіцерів, які навіть за 10 років незалежності так і не стали українськими.

Якщо «Військова книга» хоча б формально залишалася книгарнею, то «Мистецтво» і «Кобзар» потроху перетворювалися на звичайні торгові точки. Спосіб було обрано безвідмовний: спочатку починали торгувати іншими товарами «в куточку», потім поступово цей куточок займав більшість площі крамниці, а книжки опинялися в якомусь закапелку або взагалі щезали з прилавків. Коли нинішній міський голова Микола Федорук, «залатавши» залишені йому попередниками діри у комунальному господарстві та соціальній сфері міста, взявся за вирішення проблем книготоргівлі, з’ясувалося, що втрачено багато. З одного боку, мережа книгарень у місті була значною мірою збережена (лише на центральній пішохідній вулиці ім.Ольги Кобилянської – чотири, в центральній частині міста – ще дві, кілька – в нових районах). З другого – міська рада не мала жодного впливу на їхнє керівництво (власник – облрада) та, відповідно, на асортимент книжок (старі кадри вирішують все не лише у військових організаціях). Приміщення книгарень «Мистецтво» і «Кобзар» були, відповідно, приватизовані і передані в довгострокову оренду, від них «відбрунькувалися» і відгородилися крамниці модного одягу (фото з двома вивісками поруч – «Кобзар»«Мішель» – навіть публікувалося в часописі «ПіК»). Створювати міську комунальну книгарню? Поставало питання з приміщенням, кадрами і врешті-решт коштами, яких у кожному бюджеті не вистачає. Проблема забезпечення чернівчан саме українською друкованою продукцією розглядалося сесією міської ради, постійною комісією з питань освіти та культури. І якраз тоді у Чернівці прийшов проект Міжнародного благодійного фонду «Смолоскип» «Українському читачеві – українську книжку».

Звичайно, в Чернівцях проекту з самого початку діяльності (серпень 2000 року) було набагато легше, ніж в інших містах – все-таки його представляв депутат міської ради. Проте слід відзначити щиро доброзичливе ставлення до проекту не лише структур міської ради, але й, наприклад, податкової інспекції та санітарної служби. Протягом кількох тижнів було знайдено приміщення для відділу «Українська книга» – в крамниці «Дитячий світ» (теж відродженої за сприяння міської влади) в самому центрі міста поруч з вул. О. Кобилянської. Сесія міської ради зменшила в два рази розмір єдиного податку на торгівлю україномовною друкованою продукцією. Півроку відділ «Українська книга» отримував фінансову допомогу від «Смолоскипа», потім пішов «у вільне плавання». І на відміну від інших міст – виплив! Більше того, у вересні 2001 року проект вийшов на якісно новий рівень: сесія Чернівецької міської ради ще вдвічі зменшила податок на українську книготоргівлю, а виконком – надав у безкоштовне користування на п’ять років приміщення колишньої книгарні «Дружба» для створення культурно-мистецького центру «Українська книга»!

Звичайно, лише на папері все виглядає так гарно і просто. Всі рішення міської влади Чернівців були б неможливі без гарантій від МБФ «Смолоскип» профінансувати ремонт книгарні. Адже і «Військторг», і попередні користувачі приміщення не ремонтували його з кінця 40-х років. Тим більше, термін оренди у «Військторгу» закінчився у 2000-му, до середини літа 2001 «військові книжники» вперто не бажали звільняти площі – а пішовши, видерли навіть електролічильник і частину світильників. А будівлі, в цоколі якої розміщено книгарню, в 2001 році виповнилося рівно 100 років! Основну частину будинку, який має всього кілька аналогів у Європі, займає обласний художній музей. В 2000-2002 роках за кошти міського бюджету здійснюється комплексна реставрація його фасаду, відновлюється історичний вигляд будівлі. Можливо, це теж стало одним з факторів, які сприяли прийняттю рішення про створення центру «Українська книга». Адже не могла залишитися Центральна площа Чернівців зовсім без книгарень – це просто не відповідало б історії міста, якому у 2008-му виповниться 600 років. Тим більше, що центр буде не просто книгарнею і місцем для проведення творчих вечорів українських письменників (і в першу чергу – молодих, як це практикує видавництво «Смолоскип» ось уже десятий рік). Його відвідувачі зможуть скористатися невеличкою читальною залою з доступом до мережі Інтернет (причому для перегляду сайтів-книгарень – безкоштовно), придбати необхідні канцелярські та інші супутні товари. В перспективі – створення куточка буковинських митців (малярів, скульпторів, народних майстрів)...

Зараз у приміщенні завершуються ремонтні роботи. Книгарня схожа на ще не зібрану книжку: сторінки, які пахнуть друкарською фарбою, палітурка, контробкладинка, закладка... Але мине зовсім небагато часу (тьху, щоб не наврочити!) – і полиці культурно-мистецького центру «Українська книга» у Чернівцях наповняться (вибачте за тавтологію) вишуканими українськими книжками. А сам центр стане осередком високої духовності – адже на першій сторінці першої української друкованої книги навіки висічено «Спочатку було Слово»!



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.